Постанова Київський апеляційний суд № 761/29914/16-ц

справа № 761/29914/16-ц головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г. провадження № 22-ц/824/1164/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 11 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мостової Г.І., суддів Слюсар Т.А., Суханової Є.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - в с т а н о в и в : У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 48 250 грн., витрати за проведення оцінки збитку у розмірі 700 грн., судовий збір у розмірі 551 грн 21 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідача 21 вересня 2015 року відбулося залиття належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Внаслідок залиття квартиру позивачки було пошкоджено. 23 вересня 2015 року комісією ПП «НТП «УЦНМ» був складений акт обстеження вказаної квартири та визначено обсяг пошкодження. Пізніше позивач звернулась до ТОВ «Експертна компанія «Гарант», яка склала звіт про незалежну оцінку вартості збитку та оцінила її в розмірі 48 250 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири у розмірі 48 250 грн., витрати, пов`язані з оцінкою вартості збитку у розмірі 700 грн та 551 грн 21 коп. судового збору. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції від 22 червня 2017 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована таким: суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; своїм рішенням суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не правильно застосував матеріальне право. Разом з цим, відповідач зазначає, що акт про залиття квартири складено з порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207. Зокрема, з актом про залиття повинні ознайомитися мешканці залитої квартири та квартири, з якої відбулося залиття. Тобто факт залиття квартири, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи. Однак, ОСОБА_1 не була присутня під час огляду місця залиття належної позивачу квартири та не була залучена до складання цього акту. Крім цього, висновки викладені в акті зроблені без огляду квартири НОМЕР_1 , а лише на підставі огляду залитої квартири позивача. Матеріали справи взагалі не містять жодного доказу наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою, внаслідок залиття квартири позивача шкодою. Судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що дійсною причиною залиття квартири позивача можуть бути протиправні дії (бездіяльність) балансоутримувача будинку, які взагалі не були залучені до розгляду справи, а їхнім діям не була надана відповідна правова оцінка з боку суду. Доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд та отримання судових повісток матеріали справи не містять. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача; факт нанесення збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками; вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 26 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 970, на праві власності належить ОСОБА_2 . Згідно з довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації від 03 листопада 2016 року квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 червня 2005 року. З копії акту, складеного 23 вересня 2015 року комісією ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» вбачається, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з вище розташованої квартири НОМЕР_1 внаслідок пориву гнучкого шлангу до пральної машини (а.с. 8 т.1). Внаслідок залиття було пошкоджено: - коридор загальною площею 8,3 кв.м.: стеля підвісна (гіпсокартон) водоемульсійне фарбування білого кольору, видні плями залиття, часткове відшарування стяжки, площа залиття вся площа стелі; стіни: часткове відшарування шпалер по швам, площа залиття вся площа стін; підлога: часткова деформація паркету; - кухня загальною площею 9,6 кв.м.: стеля підвісна (гіпсокартон) водоемульсійне фарбування білого кольору, видимі плями залиття, часткове відшарування стяжки, площа залиття вся площа стелі, пошкоджено електропроводку, два вбудованих світильники не світиться; стіни: видимі плями залиття, часткове відшарування шпалер по швам, площа залиття вся площа стін; - кімната загальною площею 20,3 кв.м.: стеля водоемульсійне фарбування білого кольору, видимі плями залиття, часткове відшарування стяжки, приблизна площа залиття стелі до 10 кв.м.; стіни: спостерігаються сліди залиття, часткове відшарування шпалер по швам, приблизна площа залиття стелі до 20 кв.м.; на дверній коробці та дверях кімнати спостерігається відшарування фарби, деформація дверної коробки та дверей. Згідно з звіту (визначення розміру матеріальних збитків), складеного 03 червня 2016 року ТОВ «Експертна компанія «ГАРАНТ», розмір матеріального збитку, який завдано ОСОБА_2 у результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , складає 48 250 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 09 від 07 червня 2016 року за складання зазначеного звіту ОСОБА_2 сплатила 700 грн. Заперечуючи проти позову, в апеляційній скарзі представник відповідача вказував, що висновки викладені в акті зроблені без огляду квартири відповідача, лише на підставі огляду залитої квартири позивача, матеріали справи взагалі не містять жодного доказу наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою, внаслідок залиття квартири позивача шкодою, дійсною причиною залиття квартири позивача можуть бути протиправні дії (бездіяльність) балансоутримувача будинку, які взагалі не були залучені до розгляду справи, а їхнім діям не була надана відповідна правова оцінка з боку суду. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Київським апеляційним судом було направлено запит до ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про надання інформації. За результатами розгляду поставлених Київським апеляційним судом запитань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» повідомило таке. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» було затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_4 . У свою чергу розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 будинок було передано на баланс та закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (на той час - КП «Керуюча дирекція») (балансоутримувач). Відповідно до статей 15, 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статей 24, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній до 01 травня 2018 року), балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єктів благоустрою власними силами, або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації; утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір. Так, балансоутримувачем проводяться відкриті конкурсні торги (тендерні закупівлі), за результатами яких визначаються обслуговуючі організації, що протягом наступного року надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в Шевченківському районі міста Києва на договірних засадах. Приватне підприємство «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» було визначено обслуговуючою організацією для будинків по неадміністративному мікрорайону «Татарка» Шевченківського району м. Києва, у тому числі для житлового будинку АДРЕСА_4 , на 2016, 2017, 2018 роки. Відповідно до наказу Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» до обов`язків балансоутримувачів - виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій серед іншого відноситься технічне обслуговування будинків, зокрема утримання внутрішньобудинкових інженерних мереж і комунікацій. Також, в абзаці другому пункту 2.3.6. Правил зазначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4 до Правил) - акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання). Акт складається комісією у складі фахівців виконавця послуг та/або представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання. Як зазначено вище, будинок АДРЕСА_4 у 2016?2018 роках обслуговувався приватним підприємством «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» на підставі укладених в різні роки договорів з балансоутримувачем. За умовами цих договорів обслуговуючій організації передавались всі обов`язки виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі щодо надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж із складанням актів про залиття. На підтвердження зазначеного КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було додано: - копію розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 та копія витягу з додатку 10 до нього (а.с. 172-174 т.1); - копію розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 та копія витягу з додатку до нього (а.с. 175-176 т.1); - копії договорів про надання послуг з утримання будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону «Татарка» Шевченківського району м. Києва, укладених між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна»: № 22 від 11 січня 2016 року (а.с. 177-184 т.1); № 15 від 16 січня 2017 року (а.с. 185?195 т.1); № 70 від 27 лютого 2018 року (а.с. 196-203 т.1). Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що акт про обстеження житлової квартири від 23 вересня 2015 року складений ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», яке було визначено обслуговуючою організацією для вказаного будинку та якому передано всі обов`язки виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі із складанням актів про залиття. У судовому засіданні 05 жовтня 2020 року протокольною ухвалою апеляційного суду було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сазикіна В.С. про виклик свідків: ОСОБА_3 (інспектор ПП «НТП «Український центр нерухомого майна» на момент складання акту про залиття) та ОСОБА_4 (слюсар-сантехнік ПП «НТП «Український центр нерухомого майна», які склали та підписали акт про залиття). Представник відповідача вказував, що свідки можуть підтвердити обставини, а саме: стосовно факту (або відсутність факту) залиття квартири позивача, дійсні причини залиття квартири, стан квартири позивача на момент залиття та ступінь її пошкодження, технічний стан внутрішньобудинкових мереж на момент залиття, відповідальність (або її відсутність) відповідача в причинах залиття квартири позивача, можливість (або неможливість) складання акта та встановлення причин залиття квартири позивача без обстеження квартири відповідача, достовірність складання акта про обстеження та правдивість фактів, що в ньому викладені. На виконання протокольної ухвали, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направлені повістки про виклик до суду в якості свідка для надання пояснень, разом з цим, їх повідомлено, що розгляд справи призначено у приміщенні Київського апеляційного суду (місто Київ, вулиця Солом`янська, 2-А, зал № 0906) на 07 грудня 2020 року о 15 годині 15 хвилин (а.с. 18, 19 т. 2). Судові повістки направлялися за адресою вказаною представником відповідача. Однак, судові повістки направлені на адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернулись до суду без вручення із зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 26?31, 34-35 т. 2 ). У судовому засіданні 05 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду було частково задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сазикіна В.С. про витребування доказів. На виконання цієї ухвали, Київським апеляційним судом направлено запит до ПП «НТП «Український центр нерухомого майна» з такими запитаннями (а.с. 21 т. 2). 1) Чи було обстежено квартиру АДРЕСА_1 , після її залиття? Якщо так, то ким? 2) Чи було складено та затверджено стосовно квартири АДРЕСА_1 , акт обстеження житлової квартири від 23 вересня 2015 року або будь-який інший документ? Якщо так, то ким? 3) Чи достовірні відомості, що зазначені в акті обстеження житлової квартири від 23 вересня 2015 року та чи відповідають вони дійсним (справжнім) фактам та обставинам справи? 4) На підставі яких відомостей та документів було складено акт обстеження житлової квартири від 23 вересня 2015 року? 5) Чи був присутній власник квартири АДРЕСА_3 при складанні акту обстеження житлової квартири від 23 вересня 2015 року? 6) Чи було обстежено квартиру АДРЕСА_3 , після залиття квартири АДРЕСА_1 ? 7) Що стало причиною залиття квартири АДРЕСА_1 , у вересні 2015 року та яким чином дана причина була встановлена? 8) Чи могло залиття квартири АДРЕСА_1 , у вересні 2015 року відбутись з інших причин, аніж ті, що зазначені в акті обстеження квартири від 23 вересня 2015 року? 9) Чи було досліджено технічний стан внутрішньо будинкових мереж при встановленні причин залиття квартири АДРЕСА_1 ? Станом на 11 січня 2021 року відповіді з ПП «НТП «Український центр нерухомого майна» не надійшло. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду враховує таке. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Приписами частин 1-4 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується актом обстеження квартири від 23 вересня 2015 року складеним комісією ПП «НТП «УЦНМ». Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з вище розташованої квартири НОМЕР_1 внаслідок пориву гнучкого шлангу до пральної машини. Зазначений акт у силу статей 77, 78 ЦПК України є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, що акт від 23 вересня 2015 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки ОСОБА_1 не була присутня під час огляду місця залиття належної позивачу квартири та не була залучена до складання цього акту, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судом апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах. Отже, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивача, та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Колегією апеляційного суду також враховано, що відповідно до частини 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до частин 4, 5 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством. Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків. Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, а відповідач не довів відсутність вини у заподіяні шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. Доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги, хоча ґрунтовні і правильні, однак фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, колегія апеляційного суду встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18 січня 2021 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар Є.М. Суханова