Постанова 4813 № 522/18760/19

Номер провадження: 22-ц/813/1721/21 Номер справи місцевого суду: 522/18760/19 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу заапеляційною скаргою адвоката Григоржевського Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,- В С Т А Н О В И В: 06 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. 06 липня 2020 року адвокат Григоржевський М.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 4 999 грн.. Справу розглянуто за відсутності сторін. Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Григоржевський М.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від позивача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Позивачу ОСОБА_2 судова кореспонденція, зокрема копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія апеляційної скарги, надсилались на усі відомі суду адреси його проживання та реєстрації, однак судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно із ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 15 січня 2021 року. Перевіривши законність і обґрунтованість додатково рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У частині 1 статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України). Частинами 2 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначено у частинах 2 та 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року по справі №522/11989/18, та стягнути з нього на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500 гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2010 року по справі №522/18760/19 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено. 06 липня 2020 року адвокат Григоржевський М.С. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 4 999 гривень. Відмовляючи у задоволенні заяви адвоката Григоржевського Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Проте, представником відповідача адвокатом Григоржевським М.С. на підтвердження фактично понесених сум судових витрат надано суду копію Договору №21-11/1 про надання правової допомоги від 21 листопада 2019 року, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №21-11/1 від 03 січня 2020 року, копію рахунку на оплату №63 від 06 липня 2020 року, відповідно до якого представник здійснював юридичні послуги без детального опису робіт та квитанцію №СВ03588352/1 від 06 липня 2020 року, що підтверджує оплату послуг за Договором, але суду не було надано розрахунку таких витрат та акту прийому-передачі. Таким чином, оскільки до суду не надано розрахунку витрат та акту прийому-передачі, необхідне відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Однак в порушення положень статей 12, 81, 270 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин справи та дослідження й оцінки наявних у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 представляє адвокат Григоржевський М.С. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №003356 від 10 липня 2018 року, виданого Кваліфікаційнодисциплінарною комісією адвокатури Одеської області) на підставі договору про надання правничої допомоги №21-11/1 від 21 листопада 2019 року (а.с. 89) та ордеру серія ОД №473817 від 03 січня 2020 року (а.с. 48). Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції на час укладення договору) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним. Відповідно до статті 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики (у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із п. 4.1.2. договору про надання правової допомоги №21-11/1 від 21 листопада 2019 року, укладеного між адвокатом Григоржевським М.С. та ОСОБА_1 , та додаткової угоди до цього договору від 03 січня 2020 року, вартість послуг з надання правової допомоги і представництва клієнта під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи №520/18760/19 складає фіксовану грошову суму в розмірі 4 999 грн. (а.с. 90). У відзиві на позовну заяву від 03 січня 2020 року адвокатом Григоржевським М.С. в інтересах відповідача ОСОБА_1 зазначено, що у зв`язку з розглядом даної справи відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката приблизно 5 000 грн. (а.с. 43). На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції адвокатом Григоржевським М.С. надано копія рахунку №63 від 06.07.2020р., згідно яким сума за надання правової допомоги згідно договору №21-11/1 від 21.11.2019р. становить 4 999 грн. (а.с. 90зв.) та копія квитанції ПАТ «БАНК ВОСТОК» №СВ03588352/1 від 06.07.2020р. про оплату відповідачем за надання правової допомоги 4 999 грн. (а.с. 91). Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18). Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, керуючись критерієм «поза розумним сумнівом, колегія суддів вважає, що з урахуванням критерію розумності та співмірністю розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг професійної правничої допомоги щодо представництва її інтересів під час розгляду справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатом в суді першої інстанції становить 4 999 гривень. «Що стосується акту виконаних робіт, то його складення не передбачено умовами договору, а виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття» (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №823/2638/18 (адміністративне провадження №К/9901/10114/19). Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 89, 270 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції й ухвалення постанови про задоволення заяви адвоката Григоржевського Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення судових витрат на правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 999 гривень. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Григоржевського Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2020 рокускасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву адвоката Григоржевського Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 999 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 15 січня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький Р.Д.Громік А.І.Дрішлюк