Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/657/20

Дата документу 19.01.2021 Справа № 310/657/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/657/20 Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І. Провадження № 22-ц/807/177/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И ЛА: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення коштів. В обґрунтування позову зазначала, що.06.2017 р. між нею та відповідачем було укладено договір №1710-1231 про приєднання до електричних мереж (стандартне приєднання), відповідно до умов якого, до мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» приєднується об`єкт - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Невід`ємним додатком до договору є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго». Оплату вартості послуги із стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» позивачем здійснено 19.06.2017 року. Гранично припустимими нормами тривалості виконання робіт становило - 26.06.2018 року, але на вказаний день умови та обов`язки за даним договором виконавцем не були виконані, послугу із стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» було надано з перевищенням строку надання послуги з приєднання більше, ніж на 120 календарних днів. Лише 27 грудня 2018 року зазначена послуга надана, за що відповідно до пункту 5.3, несе відповідальність відповідач у вигляді повернення коштів, отриманих ним, як попередню оплату у розмірі 100 процентів плати, визначену пунктом 4.1, а саме суми у розмірі 12751,12 грн. Посилаючись на вищевикладене, просила суд стягнути з відповідача на ї користь компенсацію у розмірі 12 751,12 грн., отриману як попередня оплата відповідно до пунктів 4.1, 5.3 Договору №170-1231 від 14.06.2017 року про приєднання до електричних мереж (стандартне приєднання). Вирішити питання судових витрат. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 12751,12 грн., отриману, як попередню оплату відповідно до пунктів 4.1, 5.3 Договору №170-1231 від 14.06.2017 року про приєднання до електричних мереж (стандартне приєднання). Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Запоріжжяобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інтенції у цій справі залишити без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.06.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір №1710-1231 про приєднання до електричних мереж (стандартне приєднання). Відповідно до умов вказаного договору, до мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» приєднується об`єкт - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.1. договору №1710-1231 від 14.06.2017р., технічних умов від 14.06.2017р. №1710-1231-Макорти, що є додатком №1 до цього договору, визначено, що приєднується житловий будинок (надалі об`єкт), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.1. договору виконавець послуг по вищевказаному договору - відповідач ПАТ «Запоріжжяобленерго» надає ОСОБА_1 послугу з приєднання електроустановок об`єкта (проектування, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, підняття потужності до 16,1кВт та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання, відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації, та здійснює підключення об`єкта до своїх електричних мереж на умовах цього договору. Згідно п.2.2. договору виконавцем було розроблено технічні умови, завдання на проектування, проектно-кошторисна документація, графік виконання робіт з проектування та будівництва. Вказаним графіком виконавцем запропоновано та погоджено з ОСОБА_1 загальну тривалість виконання проектних та будівельних робіт - 12,2 місяці. Додатком до договору є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяоблнерго» від 14.06.2017р. №1710-1231 - Макорти. 19.06.2017 року ОСОБА_1 здійснено оплату вартості послуги із стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12 751,12 грн. Згідно графіка виконання робіт з проектування та будівництва гранично припустимі норми тривалості виконання робіт становлять 12.2 місяців, тобто, до 26.06.2018 р. Проте, станом на 26.06.2018 року умови та обов`язки за даним договором виконавцем не були виконані, послугу із стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надано. 27 грудня 2018 року, в порушення умов п.5.3 зазначеного договору зазначена послуга була виконана, тобто, в порушення передбаченого зазначеним договором терміну - 26.06.2018 року, що підтверджується довідкою ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 27.12.2018р. №006-37/19332. Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 27.12.2018р. №006- 37/19332, ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомлено ОСОБА_1 , директору БМРРЕМ, директору з енергозбуту про виконання у повному обсязі будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт з приєднання та вводу в експлуатацію: монтаж СПП від РП-0,4 кВ Ав № проект.КТП-32 до опори №17 ПЛ-0,4 кВ вул.Богуславського,55 КТП-32, демонтаж існуючого відгалуження 0,22 кВ від опори №17 до ВШО 0,22 кВ, відгалуження 0,4кВ від опори № 17 ПЛ 1-0,4 кВ вул.Богуславського,55 Ав№ проект КТП-32 до ВШО 0,4кВ об`єкту, шафа обліку з електролічильником та автоматичним вимикачем відповідно до умов договору від 20.06.2017 №1710-1231 (технічні умови від 14.06.2017р. №1710-1231-Макорти) про приєднання електроустановок до електричних мереж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях ПАТ «Запоріжжяобленерго» є порушення умов договору, в частині грубого недотримання строку надання послуги зі стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж, виходячи з наступного. Так, п. 5.3 договору №1710-1231 від 14.06.2017р. передбачено, що у разі перевищення строку надання послуги з приєднання більше ніж на 120 календарних днів, виконавець послуг зобов`язаний повернути замовнику кошти, отримані, як попередня оплата, а саме, що, у разі перевищення строку надання послуги з приєднання, встановленого цим договором, більше ніж на 120 календарних днів, виконавець послуг зобов`язаний повернути замовнику кошти отримані, як попередня оплата (аванс) в розмірі 100 відсотків, зазначеної у пункті 4.1 цього договору, а саме у розмірі 12 751,12 грн. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2018 року послуга з приєднання електроустановок об`єкта ОСОБА_1 надана з перевищенням більше ніж на 120 календарних днів. Умовами договору №1710-1231 від 14.06.2017 р. передбачено виплату виконавцем замовнику компенсації за перевищення строку надання послуги з приєднання шляхом повернення попередньої оплати (авансу) - компенсації у разі ненадання послуги з приєднання з перевищення строку надання послуги з приєднання, встановленого цим договором більше ніж на 120 календарних днів. Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду справи ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 у добровільному порядку відповідна компенсація, а саме розмір попередньої оплати (авансу) у сумі 12 751, 12 грн. не сплачена. За приписами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). Положеннями статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що Договір про приєднання до електричних мереж (стандартне приєднання) № 1710-1231 від 14.06.2017 року є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та надання послуг, що не суперечить вимогам діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положеннями статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи порушення відповідачем строків надання послуги з приєднання за договором позивачем на підставі п. 5.3. договору заявлено до стягнення з відповідача суму попередньої оплати за договором 12751,12 грн. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог статті 546 ЦК України, видами забезпечення виконання зобов`язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що п. 5.3. договору від 30.03.17 року № 1710-0683 передбачено відповідальність сторін за порушення строків виконання зобов`язань за вказаним договором, відповідно до якого за порушення строків виконання зобов`язання винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості приєднання за кожний день прострочення. А у разі перевищення строку надання послуги з приєднання, встановленого цим договором, більше ніж на 120 календарних днів виконавець послуг зобов`язаний повернути замовнику кошти, отримані, як попередня оплата (в розмірі 100 відсотків плати, визначеної п. 4.1 цього договору, при стандартному приєднанні; в розмірі 80 відсотків плати, визначеної п. 4.1 цього договору, при приєднанні, яке не є стандартним) (крім випадків, визначених Правилами). Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що повернення замовнику коштів, отриманих ним, як попередня оплата в розмірі 100 відсотків плати, визначеної п.4.1, яке передбачене п.5.3 договору № 1710-1231 від 14.06.2017 року, хоча і зазначено в розділі відповідальність сторін, то за своєю правовою природою цей пункт договору не є штрафною санкцією, а є вибраним сторонами іншій засіб, який забезпечує належне виконання зобов`язання, а саме повернення замовнику коштів, які він сплатив в якості попередньої плати, у разі прострочення виконання зобов`язання виконавцем на строк більше ніж на 120 календарних днів. Положеннями статей 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Враховуючи те, що зміст договору, укладеного між сторонами про приєднання до електричних мереж не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання, забезпеченого п.5.3, а саме, повернення коштів, отриманих, як попередня оплата, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що справі, що переглядається підлягає застосуванню тлумачення «contraproferentem» (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, сторона самостійно розробила відповідну умову, але тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були узгоджені, проте були виключені в договір «під переважним впливом однієї із сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, постанови Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №910/3570/18. Таким чином, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачає таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета договору щодо основного зобов`язання забезпечення в розділі відповідальність таке забезпечення неналежного виконання умов договору, як повернення коштів, отриманих , у якості попередньої оплати в розмірі 100 відсотків цієї плати. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що стягнення з відповідача на користь позивача коштів, отриманих останнім, як попередня оплата за надання послуги, передбачена п. 5.3 договору, за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, тому до даних правовідносин вимоги ч.2 ст. 258 ЦК України, а саме застосування спеціальної позовної давності строком в один рік, яка розповсюджується також і на вимоги про стягнення неустойки (штрафа, пені) застосуванню не підлягає, тому, позивачем не пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав. З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що закінчення строку дії договору від 14.06.2017 року № 1710-1231 не припиняє зобов`язання відповідача, яке виконане, але не до умов договору, а саме не в строк, зазначений у договорі. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення - судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України перерозподілу не підлягають. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 січня 2021 року. Головуючий Судді: