LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС462/8025/18

від 18.01.2021 · Цивільна
Резолютивна:Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Буського районного суду Львівської області від

Ухвала 18 січня 2021 року м. Київ справа 462/8025/18 провадження № 61-19571ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 02 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: Рішенням Буського районного суду Львівської області від 02 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 02 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ураховуючи, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 05 березня 2020 року то останнім днем на її касаційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, є 06 квітня 2020 року, а касаційну скаргу згідно відтиску поштового штемпеля на конверті подано 28 грудня 2020 року, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не порушував. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, навести поважні причини пропуску строку та надати докази на їх підтвердження. Касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що заявник безробітний, перебуває у скрутному майновому стані та не має можливості сплатити судовий збір, що підтверджується відповідними доказами, а саме: довідкою Залізничного відділу соціального захисту від 18 лютого 2020 року № 662, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на обліку у Залізничному відділі соціального захисту, з серпня 2019 року по січень 2020 року отримав державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у розмірі 1 989,60 грн, довідкою Залізничного відділу соціального захисту від 12 серпня 2020 року № 1322, згідно з якою ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по липень 2020 року отримав державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у розмірі 2 519,90 грн; довідками Львівського міського центру зайнятості від 03 липня 2020 року №№ 1269, 1271, згідно з відомостями яких, ОСОБА_1 з вересня 2017 року по травень 2020 року не отримував доходів; відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з якими, у 2019 році дохід заявника становить 1 400,00 грн. Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій. Перевіривши наведені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази, вважаю, що клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню. У порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційні скарзі не зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року у справі № 6-180цс 15 та у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Наведені заявником доводи не дають підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зазначені постанови Пленуму Верховного Суду України та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ не є постановами Верховного Суду у яких викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Буського районного суду Львівської області від 02 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 02 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»