Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/6452/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/22/21 Справа № 212/6452/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І.Я. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши за участі ОСОБА_1 , його захисника Лівицького О.М. апеляційну скаргу захисника Лівицького Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ТОВ Екоспецтранс, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 26 серпня 2020 року о 01 годині 52 хвилин біля буд. 10 по вул. Січеславська в Покровському районі м. Кривого Рогу, керував транспортним засобом "ВАЗ 21061", номерний знак " НОМЕР_1 " з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Лівицький О.М. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, повернувши матеріали справи до Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області для дооформлення. Вимоги скарги захисник Лівицький О.М. обґрунтовує тим, що постанова винесена з порушеннями норм процесуального права. Так, захисник вказує, що в порушення вимог ст. 256 КУпАП, суть правопорушення у протоколі, не відповідає диспозиції, визначеній ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка станом на момент складання протоколу і на час винесення постанови викладена в діючому КУпАП. Разом із цим захисник вважає, що дії, які ставляться у вину ОСОБА_1 , виходять за межі диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, адвокат акцентує увагу, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тільки налагоджував його, тому суд дійшов невірного висновку щодо його винуватості. Також, захисник звертає увагу, що суд не взяв до уваги відомості про особу ОСОБА_1 , який має стаж водія 38 років, понад 10 років працює водієм І класу у ТОВ «Екоспецтранс». З огляду на ці обставини, захисник вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження - закриттю. Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку. Доводи апеляційної скарги адвоката в інтересах ОСОБА_1 стосовно неправильного застосування норм матеріального права, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Так, 01.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Зокрема, у зв`язку з набранням чинності цього Закону відповідальність за керування транспортними засобами в тому числі в стані алкогольного сп`яніння була закріплена у статті 286-1 КК України, а стаття 130 КУпАП змінена. Однак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, виключено положення, які змінювали ст. 130 КУпАП та включали до КК України ст. 286-1. Закон України № 720-IX від 17 червня 2020 року 3 липня 2020 року набрав законної сили. З 03 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2018 № 2617-VIII, тобто в редакції до 1 липня 2020 року. Отже, суд першої інстанції, розглядаючи матеріали справи щодо ОСОБА_1 застосував правильний закон, а саме редакцію ч. 1 ст. 130 КУпАП /№ 1446-VIII від 07.07.2016/. Поряд з цим, відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд, в порушення вищезазначених вимог закону, належним чином не з`ясував обставини справи, а викладені в постанові висновки суду, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи. Так, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд належним чином не проаналізував наявні у справі матеріали та передчасно дійшов до висновку про його винуватість. З рапорту працівника поліції слідує, що 26.08.2020 року о 01.52 годин було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 за порушення ПДР України, однак дане твердження не узгоджується з наявним в матеріалах справи відеозаписом. Досліджені, в ході підготовки до апеляційного розгляду, відеозаписи, які містяться на електронному носії, свідчать про те, що екіпаж поліції ніс службу на службовому автомобілі рухаючись проїжджою частиною. В ході руху патрульними поліції був виявлений автомобіль ВАЗ 2106, в салоні якого перебував ОСОБА_1 .. Факт руху автомобіля ВАЗ 2106, з цих відеозаписів, встановити не можливо, оскільки цей автомобіль знаходився припаркованим, тобто в непорушному стані. При цьому, під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу Відеозаписи містять відомості лише про події, які мали місце коли транспортний засіб стояв припаркований і ними не зафіксовано моменту зупинки автомобіля, руху автомобіля, що також свідчить про відсутність доказів, які би підтвердили, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом. Що стосується позиції ОСОБА_1 у справі, яка полягає у тому, що він не керував автомобілем, що йому закидається поліцейськими, то відеозаписом підтверджено, що він неодноразово, категорично, звертав увагу уповноважених осіб поліції на цю обставину. Крім того, з відеозапису слідує, що ОСОБА_1 неодноразово просив посадову особу поліції дати йому можливість надати пояснення у справі, однак інспектором дані вимоги було залишено поза увагою, що є недотриманням органом поліції вищенаведеної Інструкції та вимог ст. 268 КУпАП. Враховуючи наведене, за твердженням апеляційного суду, вказівка інспектора поліції у протоколі про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень у порядку статті 63 Конституції України, є такою що не ґрунтується на фактичних даних, що містяться в матеріалах справи та свідчать про формальний підхід при оформленні матеріалів справи. Разом з цим, наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при наданні пояснень місцевому суду звертав увагу на те, що він не керував транспортним засобом, а лагодив його. Ці ж обставини підтвердив, надаючи пояснення свідок ОСОБА_2 , який являється небожем ОСОБА_1 та у час та дату події керував автомобілем. Однак, суд критично оцінив ці пояснення, так як відеозапис підтверджує перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля. Разом з цим, перебування ОСОБА_1 за кермом та здійснення водієм руху керуючи автомобілем не є тотожним. Поряд з цим, в матеріалах справи містяться пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких 26.08.2020, в присутності останніх, ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння відмовився. Проте, відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з вищезазначеними ознаками, поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України направляє цю особу до найближчого закладу здоров`я. Однак, письмові пояснення свідків не містять в собі посилань на те, в стані якого саме сп`яніння перебував ОСОБА_1 , а також жодної з визначених нормативно-правовими актами ознак сп`яніння, які мав, за твердженням органу поліції, ОСОБА_1 . Відсутність цих ознак у поясненнях свідків, свідчать про сумнівний характер встановлених поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, які мав ОСОБА_1 , а також про те, що обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні. Ця обставина залишилася по увагою місцевого суду, проте ці дані могли бути перевірені шляхом допиту вище наведених свідків в судовому засіданні, однак суд не допитав цих осіб, з метою встановлення фактичних обставин справи. Окрім того, саме перебування в транспортному засобі особи у стані алкогольного сп`яніння, яка не керувала транспортним засобом, не тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів. За встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи, є законні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженої постанови у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Лівицького Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року скасувати. Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В.