Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/7796/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1107/21 Справа № 201/7796/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним позбавленням свободи 23 липня 2009 року, - В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконним позбавленням свободи 23 липня 2009 року. Заява мотивована тим, що постановою Бабушкінського районного суду у м. Дніпропетровську від 20 серпня 2012 року по справі № 4 -1400/11 визнано незаконними позбавлення заявника свободи 23 липня 2009 року у Дніпропетровському окружному адміністративному суді з наступним переміщенням до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та у Красногвардійському районному суді у м. Дніпропетровська в період до 13 год 00 хв.. З цього приводу заявник неодноразово звертався до органів влади, до компетенції яких входить компенсація за незаконне позбавлення громадянина свободи, але досі такої компенсації не отримав, так саме як і належного рішення компетентного органу про таку компенсацію. Компенсація за незаконне позбавлення свободи, зокрема, в частині відшкодування моральної шкоди, гарантована пунктом 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, за яким кожен, хто є жертвою від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування. Це положення міжнародної угоди є значно чіткішим відносно положень національного законодавства (ст. 1176 ЦК України), оскільки відшкодування у ньому є беззаперечним, прямим і безальтернативним наслідком порушення права на свободу й право на відшкодування потерпілому не потрібно доводити. Визначенню підлягає лише розмір відшкодування. Саме таке тлумачення є загальним згідно із пунктом 5 ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, органів досудового слідства, прокуратури та суду». Вказане затримання відбувалося з численними порушеннями прав заявника, зазначеними у постанові від 20 серпня 2012 року про визнання його незаконним, а також участю у ньому і бездіяльності прокурора, насильницьким заволодінням власністю заявника, незаконним збором паспортних відомостей про заявника шляхом копіювання паспорту заявника, без належного встановлення особи, що затримується. Такі порушення призвели до фізичних і душевних страждань заявника, погіршення стану здоров`я, приниження честі, гідності та репутації заявника, значних його зусиль відновити звичне життя. Нарешті ці порушення стали спусковим механізмом для багаторазових наступних незаконних позбавлень заявника свободи, встановлених рішеннями Жовтневого, Бабушкінського, Кіровського, Самарського районних судів м. Дніпро, апеляційного суду Дніпропетровської області та ЄСПЛ. Саме затримання 23 липня 2009 року у першій половині дня й компенсацію за нього не потрібно плутати з наступним затриманням того ж дня у другій половині після оголошення постанови про проведення СПЕ, яке визнано незаконним постановою Кіровського районного суду й компенсації моральної шкоди, за яке вирішено ухвалою Кіровського районного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 203/60/18. При цьому, останнє зазначене судове рішення разом з рішенням ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України № 2» надає планку розміру належного відшкодування у 165 000 грн. і/або 5000 євро. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 5 і 6 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, органів досудового слідства, прокуратури та суду», компенсувати немайнову шкоду, завдану зазначеними незаконними діями 23 липня 2009 року у розмірі 165 000 грн.. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконним позбавленням свободи 23 липня 2009 року. Ухвала суду мотивована безпідставністю заявлених вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що затримання на першому етапі відбувалося за ініціативою суду та за участю прокурора й "Грифон", який на цьому етапі виконував виключно силову функцію. При цьому, апелянт зазначає, що суд не дав оцінку другому етапу того ж затримання міліціянтами без участі "Грифону". Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 203/60/18 (провадження №2/0203/928/2019) від 14 серпня 2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, ГУ НП в Дніпропетровській області) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним затриманням. Визначено розмір немайнової (моральної) шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, у сумі 165000 грн.. Провадження у справі у частині вимоги про зарахування до пенсійного стажу ОСОБА_1 одного дня незаконного позбавлення волі у трикратному розмірі закрито. У даній справі судом установлено, що в липні 2009 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд отримав від заявника кілька листів, у яких містилися надзвичайно образливі зауваження на адресу суддів, у провадженні яких перебували ініційовані ним справи (зокрема, одного з суддів було названо «гнидою», чий відвід він заявляв «відповідно до … загальновідомих відомостей з підручників з паразитології»). 23 липня 2009 року заявник був затриманий в Дніпропетровському окружному адміністративному суді та доставлений він був до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Того ж дня суд призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Зазначена експертиза мала проводитися у відділенні судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні. Із зали засідань міліція доправила заявника до Красногвардійського РВ УМВС України м. Дніпропетровська, де він знаходився близько трьох годин. Потім його доправили до психіатричної лікарні, а 09 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження в адміністративній справі щодо заявника у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до адміністративної відповідальності. Вказане рішення суду першої інстанції постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року було залишено без змін. Викладені обставини незаконних дій щодо заявника були встановлені також рішенням Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України №2» (заява № 45797/09), яке набуло статусу остаточного 06 липня 2015 року. 19 грудня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі про адміністративне правопорушення №203/4555/17 (провадження №3-в/0203/61/2017) ухвалено постанову про визнання затримання заявника працівниками Красногвардійського РВ УМВС України в м. Дніпропетровську 23 липня 2009 року незаконним. Суд у цій справі дійшов висновку про підставність заявлених вимог у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41. Вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд врахував, що внаслідок незаконного затримання заявника 23 липня 2009 року йому було завдано моральну шкоду, що полягала в емоційних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, стосунків з оточуючими, приниженні честі, гідності тощо, та було визначено розмір моральної шкоди у 165 000,00 грн. достатньою і справедливою сатисфакцією для відшкодування шкоди, заподіяної йому незаконним затримання саме 23 липня 2009 року. Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2013 року по справі № 200/1805/13ц частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнуто на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейської служби України в Дніпропетровській області на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. Згідно ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Положення про застосування вказаного Закону, затвердженого наказом Мінюсту України від 04.03.1996р. № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04.03.1996р. № 3 та Мінфіну України від 04.03.1996р. № 41 визначає порядок застосування зазначеного вище Закону. Згідно із п. 2 Положення даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, поновлення порушених у зв`язку з цим трудових, службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав, а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов`язані з цим обов`язки зазначених органів. Відповідно до п.

5. Положення про застосування вказаного Закону, затвердженого наказом Мінюсту України від 04.03.1996р. № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04.03.1996р. № 3 та Мінфіну України від 04.03.1996р. № 41, право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких незаконні дії, передбачені частиною 1 ст.1 Закону, були здійснені після набуття Законом чинності, тобто після 16 січня 1995 року. Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 вказаного Закону, п. 17 Положення про застосування вказаного Закону, затвердженого наказом Мінюсту України від 04.03.1996р. № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04.03.1996р. № 3 та Мінфіну України від 04.03.1996р. № 41, відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. За таких обставин за незаконне затримання саме 23 липня 2009 року ОСОБА_1 за судовим рішенням від 14 серпня 2019 року вже визначено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 165000 грн. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог заяви ОСОБА_1 .. Доводи апелянта в скарзі про те, що затримання на першому етапі відбувалося за ініціативою суду та за участю прокурора й "Грифон", який на цьому етапі виконував виключно силову функцію, а також те, що суд не дав оцінку другому етапу того ж затримання міліціянтами без участі "Грифону", - колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, так як вони переважно зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявник 23 липня 2009 року був затриманий незаконно з метою доставлення заявника до суду, а потім до психіатричного закладу для проведення експертизи, що встановлені рішенням національних судів і рішенням ЄСПЛ, він отримав сатисфакцію шляхом відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 євро за рішенням ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України (№2)» і 165 000 грн. за ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року по справі № 203/60/18. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, врахувавши заявлені вимоги та підстави, на які заявник посилався в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .. Оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко