Постанова 4805 № 293/1144/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1144/20 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бережна С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Невмержицького М.С., справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 вересня 2020 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40грн. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 20.06.2020 року о 17:15 год., в смт Черняхів по вул. Юліана Мовчана 6, керував автомобілем Опель "Астра", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.09.2020 року скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити. Вважає, що оскаржувана постанова є не обґрунтована, постановлена на припущеннях з порушенням норм матеріального та процесуального права та права на захист, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як належний доказ по справі довідку Комунального комерційного підприємства «Брусилівська лікарня» Консультативна-діагностична поліклініка» від 13.09.2020 року. Вказав, що 14.09.2020 року не брав участь в судовому засіданні в зв`язку із хворобою, про що повідомив заявою та надав оригінал медичної довідки. Однак, розгляд справи відбувся як без його участі так і захисника, що призвело до порушення вимог ст.268 КУпАП. Послався на те, що суд розглянув справу поверхово та формально, не допитавши свідків в судовому засіданні, не дослідів їх покази і не витребував матеріали відеофіксації порушення з поліції. Письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали покази в судовому засіданні під присягою. Вказав, що на момент винесення оскаржуваної постанови ст.130 КУпАП декримілізована та вилучена із Закону. Зазначив, що не їхав на автомобілі і не відмовлявся від медичного обстеження, а навпаки наполягав на проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Послався на те, що у протоколі не зазначено, що поліцейським пропонувалося водієві пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також в протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Вказане також не зазначено у поясненнях свідків. Вказав, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я, в зв`язку з чим був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд. Також працівники поліції не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду захисник Невмержицький М.С. підтримав доводи апеляційної скарги свого підзахисного та просив її задовольнити з викладених в ній підстав. Крім того в усному порядку заявив клопотання про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації. При цьому пояснив, що ОСОБА_1 не є членом будь-якої громадської обрганізації, ніяких клопотань від такої організації про передачу її колективу на розгляд даної справи в нього немає. При цьому просив врахувати вік ОСОБА_1 , його стан здоров`я та те, що автомобіль вкрай необхідний йому для пересування. Щодо явки ОСОБА_1 , то захисник пояснив, що на даний час він продовжує хворіти, знає про апеляційний розгляд, і він як захисник вважає, що можливо розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 . Що стосується розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, як про це зазначив його захисник та свідчить телефонограма, складена секретарем апеляційного суду, особисто клопотань щодо відкладення розгляду справи не заявляв. Захисник Невмержицький М.С. в судовому засіданні надав письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи документів про хворобу ОСОБА_1 та просив використати їх як доказ у справі. Клопотань щодо відкладення розгляду справи не заявляв. Вказана справа в провадженні апеляційного суду перебуває з 28.09.2020 року, а тому з метою не допущення пропуску розумних строків розгляду справи, та наявності під час розгляду справи захисника, апеляційний суд вважає за можливе, розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Невмержицького М.С., дослідивши матеріали справи та врахувавши додані в ході апеляційного розгляду документи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст.7, 245, 278, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи дотримався. Доводи щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не спростовують висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За змістом ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність наступає, зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, дослідивши докази, дійшов до обґрунтованого висновку, що вони у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджують вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності у скоєнні вказаного правопорушення. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №036959 від 20.06.2020 року, ОСОБА_1 20.06.2020 року о 17:15 год., в смт Черняхів по вул. Юліана Мовчана 6, керував автомобілем Опель "Астра", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол складений відповідно до вимог ст.256 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N1452/735 (далі Інструкція), посвідчений підписом посадової особи, яка складала протокол - інспектором СРПП Черняхівського ВП капітаном поліції Сирозняк М.І., складений у присутності двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особи, відносно якої складено цей протокол, та містить їх підписи. Будь-яких зауважень та заперечень щодо обставин, які стали підставою для складання протоколу, не зазначили. Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився (а.с.1). Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зі скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 не звертався, їх дії при складанні протоколу не були визнані неправомірними. Обставини, встановлені у протоколі серії БД №036959 від 20.06.2020 року, відповідають диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, яка встановлює відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Також, апеляційний суд, враховуючи приписи ст.251 КУпАП, звертає увагу на те, що з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення доказів, зокрема, з пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, та засвідчили, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, від чого останній відмовився (а.с.4-5). Посилання апелянта на те, що пояснення вказаних свідків не можуть братися до уваги, оскільки вони не були допитані у судовому засіданні, є неспроможними та суперечать вимогам ст.251 КУпАП. Суд першої інстанції, дослідивши письмові пояснення вказаних свідків та інші докази, наявні в матеріалах справи у їх сукупності, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості відповідно до вимог ст.252 КУпАП, та дійшов до висновку, що пояснення свідків є належними та допустимими доказами, які узгоджуються з іншим доказами у справі та доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду на встановлення стану сп`яніння. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 р. (п.2) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України, є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з фрагменту 0000000_00000020200620171616_0143 відеозапису, який був направлений до суду першої інстанції Коростишівським ВП Черняхівського ВП ГУНП в Житомирській області, працівники поліції виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували йому пройти у присутності двох свідків огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», так і в найближчому медичному закладі. Однак ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. При цьому з вказаного відео вбачаєються однозначні ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Посилання апелянта на те, що він наполягав на проходженні огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі є безпідставні та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», так і в найближчому медичному закладі. Доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення водія ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, і наявність чи відсутність такого направлення не впливає на доведеність складу правопорушення в його діях, як і посилання апелянта на те, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом. Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, однозначно спростовуються всіма доданими до протоколу доказами, в тому числі і відеозаписом, з якого що працівники поліції на своєму автомобілі слідували за автомобілем ОСОБА_1 , який керував ним такими чином, що було зрозуміло, що стан водія неналежний, з порушенням ПДР, для його зупинки працівники поліції вимушені були витягти ключи з замка запалення автомобіля. Після зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції було встановлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння, та зверталися до нього на ім`я та по батькові, а саме « ОСОБА_1 », та останній вказане не заперечував. Крім того в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №314957 від 20.06.2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, за вчинення ним під час керування транспортним засобом, адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП, що також було зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Постанова набрала законної сили( а.с.3). З матеріалів адміністративної справи вбачається, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, безпосередньо дослідивши усі надані докази, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови ст.130 КУпАП декримілізована та вилучена із Закону в зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно притягнув його до відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП). На час вчинення адміністративного правопорушення 20 червня 2020 року, як і на час розгляду справи судом діяла наступна редакція ч.1 ст.130 КУпАП «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,- тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду. Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду в своєму листі від 03 липня 2020 року за № 370/0/158-20 зазначив, що суди мають здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, які було вчинено до 01 липня 2020 року, відповідно до цієї статті у редакції, чинній на час вчинення таких діянь. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом його прав, передбачених ст.268 КУпАП, апеляційний суд визнає також неспроможними. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції два рази відкладав судові засідання за письмовими заявами як ОСОБА_1 так і його захисника Невмержицького М.С., при чому останні клопотання були подані безпосередньо у дні судових засідань. В своєму клопотанні ОСОБА_1 просив перенести розгляд справи на іншу дату в зв`язку з хворобою, підтвердивши вказане довідкою КНП «Брусилівська лікарня» Консультативно - діагностична поліклініка №244 від 13.09.2020 рік про те, що він перебуває на амбулаторному лікуванні (діагноз: пошкодження зв`язок правого колінного суглоба -гематроз). Захисник Невмержицький М.С. також в день розгляду справи подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату посилаючись на хворобу ОСОБА_1 , та не зазначаючи мотивів та підстав своєї неможливості приймати участь в розгляді даної справи з урахуванням того, що з матеріалами справи ознайомлений 05.08.2020 року. При цьому дану довідку суд першої інстанції поставив під сумнів з огляду на те, що ОСОБА_1 проживає в іншій місцевості ніж та медична установа, що видала вказану довідку. З метою перевірки достовірності даних, наведений в довідці КНП «Брусилівська лікарня» Консультативно - діагностична поліклініка №244 від 13.09.2020 апеляційним судом було здійснено запит до вказаного медичного закладу, з відповіді вбачається, 13.09.2020 ОСОБА_1 , житель смт Черняхова, звернувся до чергового лікаря-хірурга з приводу травми правого колінного суглобу. Хворому була надана медична допомога та рекомендації щодо подальшого лікування за місцем проживання, була видана довідка для лікаря-ортопеда за місцем проживання хворого. Таким чином було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно звертався до медичної установи, однак ним не було доведено, що при наявній в нього травмі він не має можливості бути присутнім в судовому засіданні суду за місцем свого проживання. І враховуючи те, що строк накладання стягнення , передбачений ст. 38 КУпАП спливав через декілька днів, зазначені обставини, викликають обґрунтовані сумніви в добросовісності користування ОСОБА_1 та його захисником Невмержицьким М.С. своїми процесуальними правами та обов`язками та намаганням уникнути відповідальності. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи практику ЄСПЛ, вимоги ч.2 ст.268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи та передбачених ст.38 КУпАП, строків накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, згідно ч.3 ст.268 КУпАП, не є обов`язковою, а також те, що захисник цієї особи мав можливість та обов`язок бути присутнім в судовому засіданні та представляти інтереси свого підзахисного. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, захисник Невмержицький М.С. приймав участь у судовому засіданні та, користуючись правами, передбаченими ст.268 КУпАП, надавав пояснення, мотивуючи свої вимоги, заявляв клопотання. При цьому сам ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання не з`явився, жодних заяв, письмових пояснень тощо апеляційному суду особисто не подавав. Будь-яких інших доказів, неспростовних заперечень проти обвинувачення, які б могли свідчити про те, що участь ОСОБА_1 в судовому розгляді справи в суді першої інстанції могла би вплинути на рішення суду, надано не було. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення права судом на справедливий судовий захист та порушення принципів верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. В апеляційній скарзі не наведені інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Заслуговують на увагу доводи сторони захисту про похилий вік, поганий стан здоров`я правопорушника, про його потребу в транспортному засобі, разом з тим, враховуючи доведеність його вини у вчиненні правопорушення, безальтернативності санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд позбавлений можливості визначити інше стягнення, ніж визначене судом першої інстанції. При цьому хоча захисником в судовому засіданні апеляційного суду і заявлялося клопотання про передачу матеріалів справи на розгляд громадської організації, однак таке клопотання було усним, без визначення конкретної громадської організації, без додавання відповідних необхідних документів для прийняття такого рішення, тощо. Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі апеляційним судом не встановлено. Керуючись ст.ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя : С.В. Бережна