Постанова 4857 № 140/12307/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/12307/20 пров. № А/857/14866/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Запотічного І.І., Маковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Мачульським В.В. у м. Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/12307/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 25 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство», у якому просила визнати протиправними дії щодо ненадання відкритої публічної інформації та зобов`язати надати протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію, що запитувалась згідно звернення від 29.07.2020. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ненадання відповідачем запитуваної публічної інформації є протиправним, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує її право на отримання інформації. При цьому, зазначає що її вимоги про надання інформації є правомірними, запитувана інформація є відкритою та суспільно-значимою, відповідач вважається розпорядником такої інформації та був зобов`язаний надати її на запит. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що ДП «Городоцьке лісове господарство» є розпорядником інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, а відповідно до п.5 ч.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до вказаної інформації. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 по справі 9901/1925/18, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації. Зауважує, що хоч ДП «Городоцьке лісове господарство» використовує у своїй господарській діяльності автомобіль Volkswagen Amarok, проте жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність підприємства, не передбачено обов`язку фіксувати окремим документом інформацію у тій формі, в якій просила надати позивач у запиті від 29.07.2020. Вказує, що запит ОСОБА_1 сформований таким чином, що не дає можливості ДП «Городоцьке лісове господарство» надати інформацію в запитуваному вигляді. Згідно з п.3 ч.1ст.311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 29.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» із запитом про доступ до публічної інформації (а.с.11), у якому на підставі Закону №2939-VI просила надати наступну інформацію: 1) коли, ким, де і за яку суму придбано автомобіль Volkswagen Amarok, що перебуває на балансі ДП «Городоцьке лісове господарство»; 2) скільки коштів щороку ДП «Городоцьке лісове господарство» витрачає на його утримання та ремонт; 3) хто має право користуватися цим автомобілем і хто ним користується станом на липень 2020 року; 4) хто є матеріально відповідальною за цей автомобіль особою. Листом від 04.08.2020 №08-10/280 відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації з вказівкою на те, що на момент виникнення правовідносин щодо неї, публічна інформація повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом діяльності; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї. При цьому, в силу функціональних обов`язків, як законодавчо встановлених, так і визначених Статутом, що затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України» №461 від 07.12.2016, підприємство не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної позивачем інформації (а.с.12-13). Позивач, вважаючи дії Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» щодо ненадання відкритої публічної інформації протиправними, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною 2 статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VІ, метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII право на інформацію забезпечується створенням механізму реалізації права на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закон № 2939-VI). Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 цього ж Закону). Статтею 12 Закону №2939-VІ визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у справі Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» є державним підприємством, засновником якого Державне агентство лісових ресурсів із розміром внеску до статутного фонду 2 925 894,73 грн, що становить 100% розміру статутного капіталу, та основним видом діяльності якого є «02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.10). Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон №2939-VI, який підлягає застосуванню при вирішенні даного спору. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина 2 статті 13 Закону № 2939-VІ). Таким чином, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном становить суспільний інтерес, а дана інформація є публічною та не може бути обмежена. Проте, аналізуючи наведені положення Закону № 2939-VI в контексті цього спору, колегія суддів зауважує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Також системний аналіз норм Закону №2939-VІ дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2020 року у справі 120/3930/19-а. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови. За правилами передбаченими частиною 1 та 2 статті 6 Закону № 2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Як встановлено частиною 5 статті 6 Закону № 2939-VІ, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Відповідно до приписів ч.7 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Статтею 22 Закону N2939-71 визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті б цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Слід зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №826/12540/17, від 28 квітня 2020 року у справі №820/4260/17. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація не може бути одержана у такому вигляді, у якому її просить надати запитувач, не може вважатись правомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Колегією суддів встановлено, що ДП відмовило ОСОБА_1 у наданні інформації без зазначення підстав, передбачених Законом №2939-VІ. Оскільки Управління не надало повну інформацію на запит позивача, воно фактично визнало себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику. Водночас, запитувана позивачем у відповідача інформація не стосується відомостей чи сукупності відомостей щодо інформації з обмеженим доступом. При цьому доказів, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні відповідачем не надано, що свідчить про безпідставність доводів, зазначених в апеляційній скарзі. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання їх протиправними. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 29.07.2020 та надати у повному обсязі запитувану інформацію з урахуванням висновків суду та вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таким чином, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача. Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексуадміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 140/12307/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний З. М. Матковська