Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1395/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1395/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Дубовик В.В., представника відповідача Сірика Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є відповідач, від 19.09.2019 року №0001383304, №0001343304, №0001393304 і №0001353304. Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства спростовуються наданими документами бухгалтерського обліку. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2020 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх рішень. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з виявленими під час перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства відповідачем прийнтяті спірні рішення правомірно. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав про правильність висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 05.08.2019 року №722/10- 36-13-03/ НОМЕР_1 . У вказаному акті зазначено, що перевіркою зафіксовані порушення позивачем: п. 177.10 ст. 177 ПК України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 481) в частині невірного відображення доходу, що надійшов на розрахунковий рахунок платника, невідображення суми повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги), невірного відображення суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу; п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4ст. 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2016 - 30.12.201 8 p.p. в розмірі 967 146, 78 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 174 086, 42 грн.; п.2 ч.І ст. 7, ст. 8, 4.2 ст. 9 Закону № 2464 в частині заниження доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ на загальну суму 967 146, 78 грн., що призвело до заниження ЄСВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 212 772, 28грн.; п.181.1 ст. 181, п.183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України в частині нереєстрації платником податку на додану вартість (ПДВ) та невідображення операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, в сумі 243 644, 55 грн.; п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ІІК України в частині заниження суми чистого доходу за 2016-2018 p.p. в розмірі 967 146, 78 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 14 507, 20 грн. На підставі вказаного акту були прийняті спірні рішення Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Згідно із п. 185.1 ст. 185 11К України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до окремих положень п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Згідно із п. 198.2 ст. 198 11К України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.п. 177.1-177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до положень п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); -обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно із п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: -витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; - витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; - витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; - документально не підтверджені витрати. Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Такий же обов`язок передбачений вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395 (надалі - Порядок № 395). Згідно із п.п.2.3.2.4 п.п.2.3.2 п.2.3 розділу II Порядку № 395 у випадках відсутності ведення обліку даний факт фіксується в описовій частині акту. Крім того, згідно із положеннями п.п.2.3.2.2 п.п.2.3.2 п.2.3 розділу II Порядку № 395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: -чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; -зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; -у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; -у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті. Згідно із п.п.1.5-1.7 розділу І Порядку № 395 Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до положень п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги. Щодо порушення позивачем ведення Книги обліку доходів і витрат фізичної особи- підприємця на загальній системі оподаткування (податкове повідомлення-рішення № 0001383304 від 19.09.2019 p.). Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки не містить посилань на виявлення суттєвого порушення позивачем законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність, яке могло би вплинути на визначення зобов`язання з того чи іншого податку (збору), як то передбачено положеннями Порядку №

395. Апелянтом вказане не спростовано. Описова частина акту перевірки не містить фіксації самого факту не ведення позивачем Книги обліку обліку доходів і витрат, є лише посилання на неналежне ведення Книги в частині невірного відображення в періоді, охопленому перевіркою, доходу, що надійшов на розрахунковий рахунок платника (гр.2), невідображення суми повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) (гр.3), невірного відображення суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (гр.8). Взагалі, в акті перевірки (стр.6-7) аналізуються первинні та фінансово-бухгалтерські документи платника та не висловлено жодних зауважень до порядку їх складення та ведення. З огляду на вказане, колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про не ведення позивачем Книги обліку доходів і витрат не підтврежені належними та допустимими доказами, оскільки такий висновок спростовується матеріалами справи, взагалі змістом акту перевірки, внаслідок чого, вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 р. № 0001383304, як протиправного, є обгрунтованими, і судом першої інстанції задоволені правильно. Щодо порушення нарахування та сплати ПДФО (податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 р. №0001343304). Згідно змісту акту перевірки посадовими особами податкового органу (стр.14-19) зроблені висновки про порушення позивачем положень ст. 177 ПК України в частині завищення валових витрат від підприємницької діяльності на суму 967 146, 78 грн. як вартість оплачених комунальних послуг (електроенергія, газопостачання, водопостачання) на суму 851 473, 61 грн., придбаних будівельних матеріалів, обладнання для технічного оздоблення будівель на суму 97 467, 53 грн., придбаних запчастин на утримання автотранспортних засобів на суму 14 735, 23 грн. та сплаченого земельного податку за 2017 року на суму 2 000. 00 грн. Проте, матеріалами справи підтверджено, що позивачу на праві приватної власності належить ряд об`єктів нерухомого майна (земельні ділянки, нежитлові будівлі, торгівельні павільйони тощо), яке використовується ним у господарській діяльності у спосіб здачі його в оренду, що є одним із видів діяльності позивача і підтверджується складеною належним чином первинною фінансово-бухгалтерською документацією та задекларованими підприємцем доходами. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач веде звітність з цього виду діяльності, у встановлені терміни подає звітність до контролюючих органів,. Також вбачається, що на підставі даних отриманих і виданих видаткових/податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, первинних документів за період 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, банківських виписок за цей же період, відомостей податкової звітності про майновий стан і доходи контролюючим органом (п.п.2.1.2.1 п.п.2.1.2 п.2.1 Акту перевірки, стор. 12-14) підтверджено правомірність формування показників валового доходу за вказаний період в сумі 2 701 149, 35 грн. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що припущення працівників ГУ ДФС у Київській області з приводу ймовірного порушення позивачем вимог ст. 177 ПК України без надання жодних достатніх, достовірних, допустимих і належних доказів цьому є необґрунтованими. Крім того, позивачем до перевірки були надані відповідні первинні документи, які підтверджують оплату ним витрат на утримання належних йому об`єктів нерухомого майна (а саме - витрат на оплату комунальних послуг). Ці витрати понесені Позивачем фактично та безпосередньо пов`язані з отриманням ним доходу. Понесення витрати позивача перед постачальниками комунальних послуг підтверджено документально, докази чого надавались контролюючому органу. Отже, висновок суду першої інстанції , що в силу положень ст. 177 ПК України, позивач мав повне право на їх віднесення до складу валових витрат, є правильним. Щодо включення позивачем до складу валових витрат на оплату будівельних робіт і матеріалів в сумі 98 937, 93 грн. В акті перевірки наведена таблиця (стр.17) номенклатура будівельних товарів, робіт і послуг з ремонту, облаштування, благоустрою та інших поліпшень належного позивачу комплексу нежитлових приміщень. Аналізуючи у сукупності надані документи, можна дійти висновку, що позивач міг в ході підприємницької діяльності мати такі витрати на технічне облаштування і покращення будівель, при цьому зазначені витрати підтверджуються відповідними первинними документами. Щодо включення позивачем до складу валових витрат на утримання і ремонт автотранспортного засобу в сумі 14 735,23 грн., також встановлено, що позивач є власником транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO, який використовується у господарській діяльності, внаслідок чого, придбання запасних частин, елементів та механізмів, та ремонт вказаного транспорту, тобто понесення витрат, є цілком логічне. Матеріалами справи підтверджено придбання позивачем товарно- матеріальних цінностей та отримання робіт для підтримання в належному стані його транспортного засобу. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 р. №0001343304, яке підлягає скасуванню. Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.09.2019 р. № 0001393304 про порушення законодавства при нарахуванні і сплаті ПДВ. Згідно з п.п.2.6.1 п.2.6 розділу II Акта перевірки (стор. 30) контролюючий орган пов`язує порушення платником п. 187.1 ст. 187 ГІК України у вигляді заниження ПДВ в сумі 243 644, 55 грн. із досягненням ним у жовтні 2017 року обсягів оподатковуваних операцій у 1 000 000, 00 грн. (а саме, 1 029 814, 09 грн.). Відповдіача вважає, що позивач у відповідності до п. 181.1 ст. 181 ПК України мав би подати до контролюючого органу заяву про реєстрацію платником ПДВ, пройти відповідну реєстрацію та в подальшому подавати відповідні податкові декларації та перераховувати визначені у встановленому порядку суми ПДВ до бюджету. Проте, акт перевірки не містить жодного документально і законодавчо підтвердженого пояснення, чому контролюючим органом взято за основу розрахування періоду «останніх 12 календарних місяців» період з листопада 2016 року по жовтень 201 7 року, а не будь-який інший період часу. Крім того, Відповідачем не обґрунтовано належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт перевищення платником обсягу постачання товарів/послуг в розмірі 1 000 000, 00 грн., як це визначено ст. 181 ПК України. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, згідно із даними бухгалтерського і податкового обліку, зазначений обсяг постачання у жовтні 2017 року досягнуто або перевищено не було. Протягом 2017-2018 p.p., у зв`язку із оформленими належним чином первинними документами та записами у бухгалтерському обліку, позивачем проведені повернення коштів за попередньо реалізовані товари і послуги на загальну суму 33200,00 грн., що підтверджується листом №23/09 від 07.09.2017 p.; листом № 51/11 від 15.11.2016 p.; квитанціями до прибуткових ордерів за №14939 від 12.09.2017, №14938 від 11.09.2017 p., №14940 від 13.09.201 7 p., № 12123 від 18.11.2016 р. Отже, позивачем не досягнуто у жовтні 2017 року обсягів оподатковуваних операцій понад 1 000 000, 00 грн., а тому правові підстави для реєстрації позивача, як платника ПДВ у жовтні 2017 року відсутні. Колегія суддів вказаний висновок суду першої інстанції вважає правильним. На підставі вищенаведеного, колегія суддів, погоджується, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.ст. 181, 187, 198 ПК України не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи, даними бухгалтерського і податкового обліку платника, внаслідок чого й податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 р. № 0001393304 є протиправним і підлягає скасуванню. Щодо порушення податкового законодавства при нарахуванні і сплаті військового збору у 2016-2018р.р. (податкове повідомлення- рішення від 19.09.2019 р. № 0001353304). Не є спірним, що позивач є платником військового збору. В акті перевірки відповідач зазначає про порушення позивачем вимог п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме заниження ним суми оподатковуваного доходу у 2016-2018р.р. на 967 146, 78 грн. Отже, оскільки вказане порушення, якому вже надано вище оцінку, не є таковим, то й висновки податкового орагну про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні і сплаті військового збору є необгрунтованим, і таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами, внаслідок чого податкове новідомлення-рішення від 19.09.2019 р. № 0001353304 є протиправним, і підлягає скасуванню. З огляду на вказане доводи апелянта щодо правомірності спірних рішень не заслуговуають уваги. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправність спірних рішень. Також, надаючи оцінку всім іншим доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст виготовлено 16.01.2021 р. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель