Постанова 4852 № 340/876/20
від 12.01.2021 ·ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/876/20 Суддя І інстанції Жук Р.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн.; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн.; - визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.04.2010 р. був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, 13.01.2017 р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. У період з 09.01.2014 р. по 14.05.2018 р. був найманим працівником. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що сформовані вимоги та рішення були винесені в рамках чинного законодавства, а тому є законними та не підлягають судовому скасуванню. В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований 08.04.2010 року як фізична особа - підприємець, номер державної реєстрації 24440000000017317 та перебував з 01.04.2012 на III групі спрощеної системи оподаткування (а.с.25-26, 73-74, 138-141). 26.12.2018 року головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-3053-25-у на суму 15141,55 грн. 02 липня 2019 року головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-3053-25 на суму 14437,55 грн. (а.с.27). 27.02.2020 року головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято рішення №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 2620,51 грн. та нарахування пені у розмірі 19834,06 грн. за період з 23.04.2014 року до 30.08.2019 року (а.с.28). ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати: - єдиний внесок за III квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 398,01 грн. (1147,00 х 34,7 відсотки); - єдиний внесок за IV квартал 2013 року в розмірі 1218,67 гри. Мінімальна сума єдиною внеску у жовтні - листопаді 2013 р. становила 398,01 грн. (1147,00 х 34,7 відсотки), у грудні 422,64 грн. (1218,00 x 34,7 відсотки); - щоквартально єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців в розмірі 1267,95 грн., загальна сума за 2014 рік становить 5071,80 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2014 році становила 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки); - щоквартально єдиний внесок за І-ІІІ квартали 2015 року в розмірі 1267,95 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки); - єдиний внесок за III квартал 2015 року в розмірі 1323,47 грн. Мінімальна сума єдиного внеску у липні-серпні 2015р. становила 422,65 грн. (1218,00 х 34.7 відсотки), у вересні - 478,17 грн. (1378,00 x 34,7 відсотки); - єдиний внесок за IV квартал 2015 в розмірі 1434,51 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 478,17 грн. (1378,00 х 34,7 відсотки); - єдиний внесок за І квартал 2016 в розмірі 909,48 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 303,16 грн. (1378,00 х 22 відсотки); - єдиний внесок за II квартал 2016 в розмірі 941,16 грн. Мінімальна сума єдиною внеску у квітні 2016 р. становила 303,16 грн. (1378,00 х 22 відсотки), у травні -червні становила 319,00 грн. (1450,00 х 22 відсотки); - єдиний внесок за III квартал 2016 в розмірі 957,00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 319,00 грн (1450.00 х 22 відсотки); - єдиний внесок за IV квартал 2016 року в розмірі 990.00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску у жовтні - листопаді 2016 р. становила 319,00 грн. (1450,00 х 22 відсотки), у грудні 352,00 грн. (1600,00 х 22 відсотки); - єдиний внесок за І квартал 2017 року (термін нарахування 19.04.2017 року) з урахуванням дати прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності в розмірі 704,00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки). З наданої представником відповідача облікової картки платника ОСОБА_1 судом встановлено, що у період з 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 мав переплату по єдиному соціальному внеску (а.с.144-150). Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій відносно позивача проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 13.01.2017 року (а.с.25-26). Згідно довідки від 31.01.2019 року №ІА000000012 виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», ОСОБА_1 у період з 09.01.2014 року по 14.05.2018 року працював на посаді водія автотранспортних засобів, отримував дохід з якого відраховувались відповідні податки та збори (а.с.42-43). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 2013 року по квітень 2014 року мав переплату по єдиному соціальному внеску. Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій відносно позивача проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 13.01.2017 року. Згідно довідки від 31.01.2019 року №ІА000000012 виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», ОСОБА_1 у період з 09.01.2014 року по 14.05.2018 року працював на посаді водія автотранспортних засобів, отримував дохід з якого відраховувались відповідні податки та збори. За таких обставин у ОСОБА_1 відсутній обов`язок по сплаті ЄСВ розрахований контролюючим органом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону; Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Зазначена правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду у справі № 440/2149/19 від 04 грудня 2019 року. Як вбачається з матеріалів справи позивач у період з 2013 року по квітень 2014 року мав переплату по єдиному соціальному внеску. Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій відносно позивача проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 13.01.2017 року. Згідно з довідки від 31.01.2019 року №ІА000000012 виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», ОСОБА_1 у період з 09.01.2014 року по 14.05.2018 року працював на посаді водія автотранспортних засобів, отримував дохід з якого відраховувались відповідні податки та збори. За таких обставин нарахування позивачу боргу по сплаті ЄСВ та штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату є безпідставним. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова