Постанова 4876 № 904/2020/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.01.2021 року м. Дніпро Справа № 904/2020/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Чус О.В., ОрєшкіноїЕ.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. ( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.06.2020 р.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Підприємства об`єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення пені, річних та інфляції грошових коштів за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 4 838,29 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 3 528,44 грн. пені, 733,89 грн. - річних та 575,96 грн. -інфляції грошових коштів, нарахованих за порушення строків виконання зобов`язання в частині оплати газу, поставлено на підставі договору постачання природного газу № 3064/1718-ТЕ-5 від 07.09.2017 р.. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 3064/1718-ТЕ-5 від 07.09.2017 в частині своєчасної оплати за спожитий природний газ.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Підприємства об`єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 733,89 грн. річних, 575,96 грн. інфляції грошових коштів, 1 764,22 пені, 2 102,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване наявністю підстав для часткового задоволення заяви Відповідача про відмову у стягненні штрафних санкцій, з огляду на те, що основною діяльністю Підприємства об`єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих є соціальна, медична та трудова реабілітація осіб і інвалідністю, праця яких не є конкурентоспроможною на ринку праці, а стягнення неустойки у повному обсязі може негативно вплинути на фінансовий стан вказаного підприємства, господарський суд вважає можливим, забезпечуючи майновий баланс інтересів сторін, зменшивши розмір пені на 50 %.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду в частині відмови у стягненні 1 764,22 грн. ( зменшення розміру пені на 50 % ) та прийняти в цій частині нове рішення, про стягнення 1 764,22 грн. Одночасно з апеляційною скаргою, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження рішення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст. 233 ГК України. Скаржник, вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені. Щодо зменшення розміру пені, Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відтак вважає, що зменшення пені за таких обставин є незаконним та порушенням принципу диспозитивності та рівності сторін. Водночас, на думку Скаржника, здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. у справі № 904/2020/20, на час розгляду апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату суду від 18.01.2021 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецової І. Л., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів. Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р., колегією суддів у складі суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В., апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. у даній справі прийнято до свого провадження.

7. Встановлені судом обставини справи. 12.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( далі - Постачальник ) та Підприємством об`єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих ( далі - Соживач ) укладено договір № 3064/1718-ТЕ-5 постачання природного газу, згідно п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. Договору). Відповідно до пункту 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 320 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом. У розділі 12 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно з пунктом 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. На виконання умов договору, позивачем, у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 973 819,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств сторін (а.с. 26-31). Відповідно до умов пункту 5.4. договору, загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткоової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В подальшому, Додатковою угодою № 1 від 11.01.2018 до договору сторонами вносилися зміни до пункту 8.2 Договору, а саме: сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Позивач вказує на те, що Відповідач зобов`язання з оплати за переданий газ виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки з порушенням строків, передбачених умовами п. 6.1 договору, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України, виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 ЦК України, Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача суми 3% річних, за загальний період прострочення з 28.11.2017р. по 16.12.2018р. у розмірі 733,89 грн. та інфляції грошових коштів, за загальний період прострочення 26.04.2018р. по 30.11.2018 р., у розмірі 575,96 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунків 3% річних, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зазначені вище суми розраховані відповідно до умов договору та чинного законодавства, а отже, підлягають до примусового стягнення. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до пункту 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.01.2018р.), у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за порушення строків оплати природного газу, за загальний період з 28.11.2017 р. по 16.12.2018 р., у розмірі 3 528,44 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок пені здійснений відповідно до умов договору та чинного законодавства. Відповідач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив місцевий господарській суд відмовити Позивачу у стягненні штрафних санкцій. Розглянувши заяву Відповідача, дослідивши обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, про її часткове задоволення, зменшивши розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 1764,22 грн. Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 764,22 грн. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, виходячи з наступного. Положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019 р. справі № 917/791/18. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, суд першої інстанції, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, відсутності у Відповідача основного боргу, приймаючи до уваги неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного Відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус Відповідача і причини виникнення боргу, встановив справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50 % - до 1 764,22 грн. та застосував таке зменшення на підставі ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України. Колегією суддів взято до уваги, а судом першої інстанції враховано, що Підприємство об`єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих являється єдиним підприємством у місті Кривий Ріг, яке забезпечує робочі місця для осіб з інвалідністю по зору та інших нозологій. Основною метою діяльності підприємства є соціальна, медична та трудова реабілітація осіб і інвалідністю, праця яких не є конкурентоспроможною на ринку праці. На підприємстві працюють 165 працівників, з яких 95 осіб з інвалідністю, що складає 57 % загальної кількості працівників. Вказуючи про причини неналежного виконання зобов`язання, Відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, на підтвердження чого надав копії звітів про фінансовий стан, які долучені до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції, також враховує, що Позивач внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий газ частково отримує компенсацію нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України інфляційними витратами та сумою 3 % річних. З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. у справі № 904/2020/20 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 р. у справі № 904/2020/20, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 р. у справі № 904/2020/20. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна