Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/5206/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2021 року м. Чернівці справа № 727/5206/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н. секретаря Вовкун Н.Ю. учасники справи позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» за апеляційною скаргою Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 серпня 2020 року, головуючий у першій інстанції Семенко О.В. встановив: ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з позовом до Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування. Зазначав, що 18 серпня 2017 року Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №177І43N, через посередництво страхового агента Публічного акціонерного товариства «Приватбанк». Справа №725/4148/15 Головуючий у 1 інстанції Войтун О.Б. Провадження №22-з/822/67/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. За умовами зазначеного договору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» як страховик взяла на себе обов`язок у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві у розмірі 50 000 грн. 08 січня 2019 року стався страховий випадок дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_2 08 січня 2019 року в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень госпіталізовано в реанімаційне відділення Лікарні швидкої медичної допомоги м.Чернівці, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом дорожньо-транспортної пригоди та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які мали наслідком настання смерті пішоходу, по відношенню до ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №12019260040000052 від 09 січня 2019 за ч. 2 ст. 286 КК України. 11 січня 2019 року спадкоємець ОСОБА_1 повідомив страховика про настання страхового випадку, надав документи, які підтверджували настання страхового випадку. В липні 2019 року отримав відмову №23.07.2019/060-Z190BPB70000OG у виплаті страхового випадку у зв`язку із ненаданням документів, що дозволяють кваліфікувати зазначену подію, як страхову подію, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату. Посилався на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором та не здійснює виплату страхового відшкодування. Просив стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 суму страхової виплати за договором (полісом) добровільного страхування від нещасних випадків від 18 серпня 2017 року № DNHENS-177І43N в сумі 50000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 серпня 2020 року позов задоволено, постановлено стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 суму страхової виплати за договором (полісом) добровільного страхування від нещасних випадків від 18 серпня 2017 року № DNHENS-177І43N в сумі 50000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2020 року залишено без змін. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Посилався на те, що апеляційним судом не вирішено заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підставі п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року). При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу). ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правничу допомогу долучено договір між адвокатом Тарновецьким В.І. та ОСОБА_1 про надання правової допомоги від 31 березня 2020 року, акт №3 виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 31 березня 2020 року. Відповідно до п.3.1 договору між адвокатом Тарновецьким В.І. та Гаврилюком О.В. про надання правової допомоги від 31 березня 2020 року за надання правової допомоги встановлена вартість консультації клієнта з аналізом документів 900 грн. за одну годину, підготовки процесуальних документів та інших звернень ( в тому числі правового характеру) 900 грн. за одну годину (а.с.70-73 т.1). Згідно акту №3 виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 31 березня 2020 року адвокатом Тарновецьким В.І. надано послуги у вигляді усної консультації з аналізом документів та узгодження правової позиції по справі тривалістю 1 год.30 хв., підготовки відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 6 год. 15 хв. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 6975 грн. (т.2 а.с.56). Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Тарновецьким В.І. робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для ОСОБА_1 , заява ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6975 грн. підлягає задоволенню. Разом з тим Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, постановив: Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 6975 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 15 січня 2021 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда І.Н. Лисак