Постанова 4805 № 295/11925/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/11925/20 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №295/11925/20 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", третя особа: Первинна профспілкова організація "Вільних людей", про визнання незаконним та скасування наказу в частині звільнення із посади, поновлення на роботі, зобов`язання виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2020 року Полонця С.М., яка постановлена у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" (надалі ТзОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" або товариство). Просить визнати незаконним та скасувати наказ від 02 вересня 2020 року №1369-К/ТР в частині його звільнення; поновити його на посаді оператора верстатів із програмним керуванням; зобов`язати товариство виплатити грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 40 000 грн. із 02 вересня 2020 року по дату поновлення на роботі та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом відповідача від 02 вересня 2020 року №1369-К/ТР його звільнено з посади оператора верстатів із програмним керуванням із 03 вересня 2020 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Наполягає на тому, що звільнений незаконно, а тому підлягає поновленню на посаді з компенсацією середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Окрім того, у зв`язку з незаконним звільненням зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 5 000 грн. Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачеві. Не погодившись із ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Наполягає на тому, що позовна заява виникла з трудових правовідносин, а тому така не підлягає оплаті судовим збором. Вважає, що зобов`язуючи його сплатити судовий збір, суд першої інстанції фактично позбавив його доступу до правосуддя. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною вимогою в межах трудового спору. На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху він надав до суду заяву від 07 жовтня 2020 року, на яку суд не відреагував. На думку скаржника, висновок суду про необхідність сплати судового збору є помилковим. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Вважаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву в повному обсязі, суддя суду першої інстанції, пославшись на приписи ст.185 ЦПК України, виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі від 02 жовтня 2020 року. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з таким висновком судді суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що 01 жовтня 2020 року до Богунського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" (а.с.1-10). У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить: -визнати незаконним та скасувати наказ від 02 вересня 2020 року №1369-К/ТР в частині звільнення його (позивача) з посади оператора верстатів із програмним керуванням із 03 вересня 2020 року; -поновити його на посаді оператора верстатів із програмним керуванням; -зобов`язати відповідача виплатити йому (позивачу) грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 вересня 2020 року по дату поновлення на роботі на посаді оператора верстатів із програмним керуванням у розмірі 40 000 грн.; -стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Ухвалою судді Богунського районного суду від 02 жовтня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, як така, що подана без додержання вимог ст.ст.175,177 ЦПК України. В ухвалі суддя суду першої інстанції зазначив, зокрема, про необхідність позивачу у відповідності до вимог п.5 частини третьої ст.175 ЦПК України зазначити докази розміру заробітної плати та розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також сплатити судовий збір у розмірі 2 522,40 грн. Даний розмір визначено як суму судового збору за три позовні вимоги за ставками, встановленими частиною другою ст.4 Закону України «Про судовий збір»: за одну вимогу немайнового характеру, одну вимогу майнового характеру і за вимогу про відшкодування моральної шкоди. За кожну вимогу по 840,80 грн. Також в ухвалі йдеться про те, що позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків до 13 жовтня 2020 року, але не більше п`яти днів з дня вручення ухвали. Супровідним листом від 02 жовтня 2020 року копія вищевказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху була направлена ОСОБА_1 (а.с.15). Відомостей про вручення позивачу копії ухвали від 02 жовтня 2020 року матеріали справи не містять. Разом із тим, матеріалами справи доводиться, що 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Богунського районного суду заяву, в якій наполягав на тому, що звернувся до суду з трудовим спором, а тому від сплати судового збору за такий звільнений відповідно до п.1 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» (а.с.17-18). Пунктом 5 частини третьої ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Водночас із цим, частина четверта ст.83 ЦПК України передбачає, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк із об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху та посилаючись на те, що останній у підтвердження розміру заробітної плати та розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не зазначив відповідні докази, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне. У позовній заяві ОСОБА_1 визначив середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40 000 грн., зазначивши, що його середня щомісячна заробітна плата становила приблизно 10 000 грн. При цьому, позивач наголосив, що звертався до відповідача із заявою про надання йому документів, зокрема, розрахункового листка, але такого не отримав, а тому просив суд витребувати у відповідача належним чином завірені документи, зокрема, щомісячну довідку про заробітну плату за весь період роботи, тобто з часу працевлаштування по день звільнення. Окрім того, у трудових правовідносинах працівник є найбільш уразливою та більш слабкою стороною порівняно з роботодавцем. За таких обставин? суддя суду першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з тієї підстави, що останній не зазначив відповідні докази у підтвердження розміру заробітної плати та розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказавши про те, що певні докази не можуть бути подані разом із позовною заявою та заявивши клопотання про витребування таких судом, позивач фактично виконав вимоги процесуального закону, а тому відсутні підстави вважати, що позовна заява подана без додержання вимог п.5 частини третьої ст.175 ЦПК України, а суд при цьому не виконав завдання цивільного судочинства. Стосовно необхідності оплати позовної заяви судовим збором, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини. Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1 Закону України «Про судовий збір»). Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви. Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір». У статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Так, зокрема, у п.1 частини першої зазначеної статті визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Звільнення не відбувається саме по собі. Воно є наслідком наказу. В ухвалі від 02 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху зазначено про те, що позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі. Проте, судом не враховано, що питання законності наказу, яким особа звільнена з роботи, обов`язково підлягає обговоренню (дослідженню) при вирішенні вимоги про поновлення на роботі. Крім того, при заявлені позовної вимоги про поновлення на роботі не обов`язково окремо заявляти вимогу про визнання незаконним наказу, яким працівника звільнено з роботи, а тому позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу від 02 вересня 2020 року №1369-К/ТР в частині звільнення позивача з посади оператора верстатів із програмним керуванням з 03 вересня 2020 року не повинна оплачуватися судовим збором. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03 червня 2020 року в справі №641/3915/17. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, Законом України «Про судовий збір» не передбачено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що у справі №296/3562/17-ц судом розглянуто позов із аналогічними позовними вимогами та сплачувати судовий збір судом не вимагалося (підтверджується постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року). Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду в справі №755/10947/17 наголошено на тому, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція (постанова від 30 січня 2019 року). Отже, апеляційний суд застосовує до спірних правовідносин останню правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03 червня 2020 року в справі №641/3915/17, відповідно до якої позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення у відшкодування моральної шкоди певної суми мають бути оплачені судовим збором, кожна із яких за своїм характером наразі вважається майновою вимогою. Так, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. визначена позивачем у грошовому вимірі. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року в справі №761/11472/15-ц, вона має бути оплачена судовим збором як вимога майнового характеру. Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша ст.4 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплаті підлягає судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Із огляду на вищевикладене, ухвала судді суду першої інстанції не повністю відповідає приписам норм права. За таких обставин, ухвала судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2020 року в частині визнання неподаною та повернення ОСОБА_1 позовної заяви щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та поновлення на роботі ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині підлягає до скасування, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, що відповідає приписам ст.379 ЦПК України. Інша частина ухвали про визнання неподаною та повернення позовної заяви в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди залишається без змін, оскільки дані вимоги так і не були оплачені судовим збором у жодному розмірі. Керуючись ст.ст.367-368,374,379,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2020 року в частині визнання неподаною та повернення ОСОБА_1 позовної заяви щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та поновлення на роботі скасувати, а справу в цій частині позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У решті позовних вимог (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди) ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: