Постанова 4822 № 718/2093/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2021 року м. Чернівці справа № 718/2093/20 Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Владичана А.І. суддів: Перепелюк І.Б., Лисака І.Н. секретар Собчук І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Поклітар Ганна Олександрівна на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року про відмову в відкритті провадження, (головуючий у 1 інстанції Масюк Л. О.), ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Поклітар Ганна Олександрівна, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як таку, що суперечать нормам процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції помилково визначив характер спірних правовідносин як публічно-правовий спір, неправильно визначив підсудність справи Чернівецькому окружному адміністративному суду, оскільки підставою звернення до суду визначено захист невизнаних майнових прав та інтересів позивача на володіння складовою частиною речі житлового будинку. _________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/26/21 Приватноправовий інтерес позивача полягає у можливості забезпечити експлуатацію житла, що належить на праві спільної сумісної власності, реалізувавши право на набуття у власність земельної ділянки під очисними спорудами, які обслуговують житловий будинок. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що зазначена справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як даний спір не відноситься до публічно-правового спору, оскільки рішенням відповідача заперечується право інших співвласників на мирне володіння своїм майном (спорудами, що забезпечують експлуатацію житлового будинку) твердженням відповідача про самовільне захоплення цієї ділянки одним із співвласників будинку - ОСОБА_2 .. Публічно-правовий спір,на який поширюється юрисдикція адміністративних судів є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Посилається на те, що ніяких управлінських владних повноважень орган місцевого самоврядування, визначаючи частину земельної ділянки під спорудами як самовільно захоплену, не здійснював. Цим рішенням заперечується право власності на житловий будинок (складної речі із складовими частинами), що набуте з 2006 року співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .. При постановленні ухвали суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, вид спору визначив неправильно, так як невизнані майнові права та інтереси особи підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а тому висновок суду першої інстанції про наявність спору публічно-правового характеру та підсудності справи адміністративному суду є помилковим. Просила скасувати ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року про відмову в відкритті провадження, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відноситься до адміністративної юрисдикції. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України). Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Неполоковецької селищної ради №49-6/219 від 12 вересня 2019 року, яке перешкоджає співвласникам житлового будинку у поданні на затвердження до селищної ради технічної документації із землеустрою для набуття у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд . Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна із сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Таким чином, між ОСОБА_1 та Неполоковецькою селищною радою існує невирішений спір про визначення меж земельної ділянки, відповідачем заперечується право позивача та інших співвласників житлового будинку на набуття безоплатно у власність земельної ділянки під спорудами, що обслуговують житловий будинок, тому звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом обумовлено виникненням спору приватноправового характеру, який не може бути вирішено за правилами адміністративного судочинства. Спірні правовідносини стосуються речового права (інтересу) на спірне нерухоме майно, земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що спростовує висновок суду першої інстанції про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Зважаючи на наведене й ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправним та скасування рішення має розглядатися як спір, що пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та її розгляд у порядку адміністративного судочинства є необґрунтованим. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Поклітар Ганна Олександрівна, задовольнити. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 15 січня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак