Постанова 4802 № 159/4348/20

Справа № 159/4348/20 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В. Провадження № 22-ц/802/82/21 Категорія: 84 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Опейда В. О., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Дзивульської Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву по забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_2 проведення реконструкції та будівельних робіт приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року заяву задоволено, застосовано заходи забезпечення позову. Постановою Волинського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 28 серпня 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути триваюче порушення права на безпечне проживання у суміжній квартирі та провести перебудову магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до будівельних норм і правил. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року позов залишено без руху. 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано позовну заяву в новій редакції. Просить зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинне будівництво за свій рахунок, а саме приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що будівля за вказаною адресою складається з двох квартир та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У період з 11-26 серпня 2020 року відповідачем розпочато самочинні будівельні роботи, а саме втручання у несучі конструктивні системи спільної з його суміжною квартирою стіни, без збереження елементів несучих конструкцій (стін) житлового будинку (часткове їх знесення), зі зміною їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів, без призупинення на час виконання робіт експлуатації житлового будинку в цілому, за відсутності умови автономності приміщення магазину з підвалом та житлових квартир, з недотриманням вимог ДБН А.2.2-3-2012, з недотриманням обмежень, встановлених договором оренди, проводиться забудова входу в підвальне приміщення. Умови проведення будівництва з ним не узгодженні. Земельна ділянка перебувала в оренді ОСОБА_3 з цільовим призначенням «для обслуговування приміщення магазину». Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено 15.03.2012 року договір купівлі-продажу приміщення магазину та підвалу. З 05.11.2012 р. дана земельна ділянка надана в оренду відповідачу з цільовим призначенням для розміщення власного приміщення магазину. Він є власником суміжної квартири АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 порушує раніше визначені обмеження та здійснює будівельні роботи в підвальному приміщенні, яке належить всім співвласникам. Таке самочинне будівництво призводить до руйнування належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_3 . 03 листопада 2020 року позивачем ОСОБА_1 повторно подана заява про забезпечення позову, в якій він просить тимчасово до вирішення справи по суті заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву мотивує тим, що відповідач 02 листопада 2020 року продовжив розпочаті будівельні роботи з недотриманням вимог ДБН без Дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту. Внаслідок цього на внутрішніх спільних стінах його помешкання, на встановленому на спільній стіні гіпсовому маяку з"явились тріщини, дощові води протікають на стіни. Це є доказом існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки для відновлення помешкання та його прав змушений буде докладати значних додаткових зусиль та витрат. Права власника щодо розпорядження нерухомістю та будівельними матеріалами не порушуються, не призводить до незворотних наслідків, ризик спричинення збитків не існує. Мотивує заяву нормами Законів «про регулювання містобудівної діяльності», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», рішеннями Конституційного Суду України. Він є власником квартири АДРЕСА_3 . Будівля по АДРЕСА_1 складається з двох квартир розміщеного в першому поверсі вбудованого приміщення магазину «Контакт». До ОСОБА_2 перейшли права та обов`язки попереднього власника. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вважає ухвалу суд незаконною і необгрунтованою. Вказує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу безперешкодно, без жодних обмежень продовжувати будівництво об`єкта, незважаючи на порушення норм законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів та правил, положень містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву про забезпечення позову, а саме тимчасово заборонити ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову було дотримано усіх норм процесуального права. Мотиви заяви про забезпечення позову зводяться до необхідності перевірки обставин, які підлягають доказуванню в цивільній справі. Позивачем не доведено, що обраний ним спосіб забезпечення є співмірним заявленим вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення. Відсутність самочинного будівництва та самовільності в його діях було предметом розгляду у кримінальному провадженні. Яке постановою від 22.09.2020 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Подання заяв про забезпечення позову у спосіб визначений заявником є зловживання правом, адже аналогічні заяви були уже предметом розгляду у справах. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, представник відповідача адвокат Дзивульська Л. В. апеляційну скаргу не визнала та просила залишити її без задоволення. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову). Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.ч. 3, 6, 10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті - ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 своєї Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Підставою забезпечення позову є саме обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, а існування загрози їх порушення повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Виділені матеріли цивільної справи з питання вирішення заяви про забезпечення позову не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі. Як встановлено в підготовчому засіданні в суді першої інстанції предметом позову є знесення самочинного будівництва. В підготовчому судовому засіданні відповідачем надані суду документи, якими підтверджено право володіння земельною ділянкою, на якій проводиться будівництво та декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровану 11.09.2015 в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області. Заявником не зазначено про існування об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про знесення будівництва у разі задоволення позову. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з`ясовано обставини та докази, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, є безпідставними, оскільки при розгляду питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті. Саме на стадії розгляду справи по суті суд зобов`язаний встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є відповідач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про надання дозволів на будівництво, прийняття забудови до експлуатації; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Висновки суду першої інстанції про те, що мотиви заяви про забезпечення позову фактично зводяться до необхідності перевірки обставин, які підлягають доказуванню в даній цивільній справі, а також про те, що позивачем не доведено, що саме обраний ним вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог є правильними. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України). Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді