Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8313/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8313/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача - Димерлія О.О. суддів Єщенка О.В., Танасогло Т.М., за участю секретаря Пономарьової Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року по справі № 420/8313/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови позивачу, як судді у відставці, в перерахунку та виплаті (у відповідності з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року - справа №420/745/20) щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду № 11 від 13.01.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням попереднього рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року (справа № 420/1297/19) стосовно перерахування і виплати позивачу з 18.01.2019 року щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 01.01.2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 року №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року - справа №420/1297/19) стосовно перерахування і виплати позивачу з 18.01.2019 року щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а тому, оскільки 01 січня 2020 року змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В березні 2020 року позивач отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку, відповідно до нового розміру винагороди. На підставі поданої довідки про суддівську винагороду відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначений перерахунок позивач вважає невмотивованим та протиправним. В якості правового обґрунтування свого права на здійснення перерахунку пенсії відповідно до нового розміру суддівської винагороди, позивач посилається на рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 року № 2-р/2020 та ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, відповідно до якого останній має право на розмір грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 20 жовтня 2020 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці з 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді під час його перерахунку з 01.01.2020 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року виходячи з розміру 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо незворотності дії закону до позивача не може бути застосоване положення ч.3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, яке погіршує становище судді у відставці. Позивач має стаж роботи 26 років 10 місяців та 6 днів, що у свою чергу дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у максимальному розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року по справі №420/745/20 ГУ ПФУ в Одеській області було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду № 11 від 13.01.2020 року з 01.01.2020 року. Оскільки у рішенні суду від 30.03.2020 року відсоток суддівської винагороди для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не зазначено та стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років, перерахунок проведено з урахуванням ч.3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 року № 2-р/2020. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2015 року ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Загальний стаж позивача для обрахунку його щомісячного довічного грошового утримання складає 26 років 10 місяців 6 днів. Відповідно до Протоколу від 15.07.2019 року ОСОБА_1 з 18.01.2019 року призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди. (а.с.119) 13 січня 2020 року Одеським апеляційним адміністративним судом видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №11. (а.с.122) Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.01.2020 року № 295 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивач не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено пп. 22 і 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ та не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/745/20 від 30 березня 2020 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні № 295 від 16.01.2020 року, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №295 від 16.01.2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, з 01.01.2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 року №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання. 30 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі вищевказаного рішення здійснило позивачу перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.01.2020 року №11, виданої Одеським апеляційним адміністративним судом. (а.с.122). 08 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного в Довідці від 05.03.2020 року № 243 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданої П`ятим апеляційним адміністративним судом. 14 травня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду № 243 від 05.03.2020 року позивачу здійснено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року, що підтверджується протоколом перерахунку. (а.с.125) При цьому, як убачається з вказаних протоколів перерахунку, позивачу визначено відсотковий розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди діючого судді у розмірі 50%. 10 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому як судді у відставці з 01.01.2020 року щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року (справі №420/1297/19) в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. У відповідь на вказану заяву відповідач направив Лист від 25.08.2020 року №7449-7277/Я-02/8-1500/20, в якому зазначено, що оскільки в рішенні суду відсоток суддівської винагороди для виплати довічного грошового утримання судці у відставці не зазначено та стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років, перерахунок проведено з урахуванням п.3 ст. 142 розділу X Закону № 1402 та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ч.1, 2 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон України №1402-VIII), суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІ). Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року. Раніше, в Законі Україні «Про судоустрій і статус суддів» діяла норма п.25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень», відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, п.25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» визнаний неконституційним. Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно до Закону України № 1402-VIII. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі № 620/1116/20. За таких обставин, на позивача розповсюджується загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. Окрім цього, питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці прямо врегульовано ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами. Тобто, для виконання вимог ч. 4 ст. 142 Закону немає ніякої необхідності у додатковому нормативно-правовому акті чи роз`ясненні. Положеннями ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII передбачено - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI. Але, з 18.02.2020 року з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» » від 07.07.2010 року № 2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. А тому, колегія суддів зазначає, що в задоволені позову в частині здійснення такого перерахунку з 01.01.2020 року, а також про здійснення перерахунку у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді слід відмовити. На думку судової колегії, тільки з 19.02.2020 року відповідачем допущені протиправні дії, оскільки здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року виходячи з розміру 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії починаючи саме з цієї дати та у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З огляду на викладене, судом першої інстанції помилково визначено 01 січня 2020 року датою, з якої належить поновити права позивача. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що у даній справі, права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці з 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50% під час його перерахунку з 19.02.2020 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року виходячи з розміру 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням виплачених сум. Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, із системного аналізу вказаної норми убачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду. До того ж, апеляційним судом встановлено, що в позовній заяві не наведено аргументованих доводів, а також до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняте рішення суду тривалий час відповідачем не буде виконуватись, тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню. Також, не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, є вимога ОСОБА_1 щодо постановлення окремої ухвали щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню діючого законодавства, яку позивач просить направити на адресу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Згідно до ч.ч.3,4 ст.249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Між тим, враховуючи вищевикладене, апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав, у контексті приписів діючого законодавства України, для постановлення окремої ухвали, а відтак, означена вимога позивача задоволенню не підлягає. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року по справі № 420/8313/20 скасувати та прийняти нове рішення суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці з 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50% під час його перерахунку з 19.02.2020 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року виходячи з розміру 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 15.01.2021 року. Суддя-доповідач: Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.