Постанова 4851 № 440/3250/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 р. Справа № 440/3250/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 04.08.2020 по справі № 440/3250/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 22 червня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить визнати протиправною відмову, викладену в листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20, щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за отриману 22.05.2020 ОСОБА_1 пенсійну виплату в розмірі 98 601,06 грн; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за отриману 22.05.2020 ОСОБА_1 пенсійну виплату в розмірі 98 601,06 грн без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" у строк визначений статтею 4 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії; визнати протиправною відмову, викладену в листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20, надати інформацію про суми заборгованості по пенсійним виплатам, що належать до виплати позивачу до повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 по справі №440/4318/18 та коли саме ці виплати будуть здійснені, зобов`язавши відповідача надати таку інформацію станом на момент подання заяви від 29.05.2020. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на отриману 22.05.2020 ОСОБА_1 пенсійну виплату в розмірі 98601,06 грн, викладену в листі від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2018 у справі №524/8496/17 та виплатити таку компенсацію у відповідності до приписів статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України. В решті позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, оскільки перерахунок пенсії останнього на виконання судового рішення проведений своєчасно та у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу на те, що виплата коштів на виконання судового рішенню носить разовий характер та, відповідно, не підпадає під дію норм Закону №2050-III. Стверджує, що вирішення питання про виплату розрахованої суми доплати за рішенням суду приймає спеціально створена Комісія при Пенсійному фонді України. Згідно протоколу Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду від 19.05.2020 № 23, комісією прийнято рішення про наявність підстав для виплати суми 98601,06 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року по справі 440/3250/20, задовольнивши клопотання позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області судовий збір за кожну задоволену вимогу до Державного бюджету України. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції відмовив в задоволенні його клопотання, яке містилось в позовній заяві щодо стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ: 13967927 , судового збору за кожну задоволену вимогу до Державного бюджету України. Таке рішення суд мотивував тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Вважає рішення в цій частині незаконним виходячи з того, що відповідно до ст. 139 КАС України у разі задоволення позовних вимог особи, яку звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави. До Кодексу адміністративного судочинства України або Закону України "Про судовий збір" зміни щодо звільнення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від розподілу судових витрат не вносились. Аналіз Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що розподіл судових витрат є частиною відновлення порушеного права, тому вимога фізичної особи - позивача про стягнення судового збору з відповідача - суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи в суді першої інстанції - є правомірною. Також посилається на практику Другого апеляційного адміністративного суду з аналогічного питання. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.06.2013 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с. 37). Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2018 у справі №524/8496/17 (а.с. 48-51) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, ГУ ПФУ в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Полтавській області для перерахунку пенсії довідки № 4/1724 від 15.05.2017 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 без включення в неї всіх складових грошового забезпечення передбачених нормативно-правовими актами та у визначених цими актами розмірах. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області виготовити на направити ГУ ПФУ в Полтавській області нову (уточнюючу) довідку за формою, встановленою додатком №2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з повною реальною інформацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в таких розмірах: посадовий оклад 2 500 грн. 00 коп, оклад за спеціальним званням майор міліції 2 200 грн. 00 коп, надбавки за вислугу років 50 % - 2 350 грн. 00 коп, надбавки за виконання особливо важливих завдань 50 % - 3 525 грн. 00 коп, премії 100 % - 10 575 грн. 00 коп. На виконання рішення суду, яке набрало законної сили 21.05.2018, ГУ ПФУ в Полтавській області 08.06.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 та направлено 27.06.2018 на виплату 41 416 грн доплати (сума різниці за період січень - червень 2018 року) та 14350 грн новий розмір пенсії (а.с. 54). Доплата і новий розмір пенсії після перерахунку зарахована на рахунок 06.07.2018. Решта суми 98 601,06 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року включено на підставі Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22.08.2018 №649 до реєстру. Решта заборгованості за рішенням суду у справі №524/8496/17 у розмірі 98 601,06 грн виплачена ОСОБА_1 22.05.2020 (а.с. 60). В подальшому, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі №440/4318/18, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_2 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 80 % на 70%. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та виплатити Князєву пенсію з 01.01.2016 в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та виплатити Князєву пенсію з 20.12.2016 в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Здійснено допуск до негайного виконання рішення в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 61-75). 29.05.2020 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до начальника ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою (а.с. 80), в якій просив: - повідомити яка сума заборгованості по пенсійним виплатам підлягає йому до виплати для повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 по справі №440/4318/18 та коли саме ці виплати будуть здійснені; - повідомити його про те, чи при здійсненні доплати заборгованості по пенсійним виплатам 22.05.2020 у розмірі 96 601,06 грн була йому нарахована та сплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159; - здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (в разі коли вона не нараховувалась та не сплачена) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 №159 через затримку у виплаті заборгованості по пенсійним виплатам 96601,06 грн, без врахування норм Постанови Кабінету Міністрів України №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" від 22.08.2018 так як вони суперечать цілому ряду правових актів, які мають вищу юридичну силу. Листом першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області В. Носенка від 03.06.2020 №3029-3045/К-03/8-1600/20 позивачу повідомлено, що вичерпні роз`яснення та копія розрахунку суми доплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 по справі №440/4318/18 надавалися листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 08.07.2019 №3162/К-03. Зазначено, що згідно рішення Комісії Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду від 19.05.2020 №23 здійснено виплату ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 98601,06 грн, нарахованої на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.01.2018 по справі №524/8496/17 одноразовим дорученням. Нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Постанова). Статтею 2 Закону та Порядком передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі Компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно з п. 9 Постанови роз`яснення з приводу застосування даного Порядку надає Міністерство праці та соціальної політики України. Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 26.02.2001 №2001/0/14-10/039 нарахування Компенсації на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду - не передбачено. Виходячи з вищевикладеного, у Головного управління відсутні законні підстави для застосування механізму нарахування Компенсації згідно Закону на суми пенсії виплаченої ОСОБА_1 за рішенням суду (а.с. 81). Не погоджуючись із правомірністю зазначеної відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи позов у частині вимог з приводу визнання протиправною відмови, викладеної в листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20, щодо здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на отриману 22.05.2020 ОСОБА_1 пенсійну виплату в розмірі 98 601,06 грн, суд першої інстанції виходив з того, що суму пенсії, нарахованої на виконання судового рішення ОСОБА_1 вчасно не виплачено, а тому позивач має право на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови, викладеної в листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20, надати інформацію про суми заборгованості по пенсійним виплатам, що підлягають до виплати позивачу до повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 по справі №440/4318/18 та коли саме ці виплати будуть здійснені, зобов`язавши відповідача надати таку інформацію станом на момент подання заяви від 29.05.2020, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано вичерпну відповідь на запит позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та "Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року в справі №21-518а14, 11 липня 2017 року в справі №21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі №522/5664/17, 8 серпня 2019 року в справі №638/19990/16-а. Зміст і правова природа спірних правовідносин в розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. З огляду на матеріали справи, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 21.05.2018, ГУ ПФУ в Полтавській області 08.06.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 та направлено 27.06.2018 на виплату 41 416 грн доплати (сума різниці за період січень - червень 2018 року) та 14350 грн новий розмір пенсії (а.с. 54). Доплата і новий розмір пенсії після перерахунку зарахована на рахунок 06.07.2018. Решту суми 98 601,06 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року включено на підставі Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22.08.2018 №649 до реєстру. Заборгованість за рішенням суду у справі №524/8496/17 у розмірі 98 601,06 грн виплачена ОСОБА_1 22.05.2020 (а.с. 60). Отже, оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено рішенням суду, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі №521/940/17. Доводи апеляційної скарги з посиланням на підставу відмови в задоволенні позовних вимог на те, що відповідно до Порядку №159 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, здійснює в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, яка таким чином приймає рішення щодо виплати розрахованої суми доплати за рішенням суду, колегія суддів відхиляє та зазначає, що судом першої інстанції правомірно визнано безпідставними такі доводи відповідача у відзиві на позовну заву. Так, суд першої інстанції правильно зауважив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і не може залежати від не/прийняття рішення комісією з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок і нарахування позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2018 у справі №524/8496/17 та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Окремо колегія суддів акцентує увагу на тому, що в апеляційній скарзі не наводить жодних аргументів щодо помилковості висновків суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови, викладеної в листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.06.2020 вих. №3029-3045/К03/8-1600/20, надати інформацію про суми заборгованості по пенсійним виплатам, що підлягають до виплати позивачу до повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 по справі №440/4318/18 та коли саме ці виплати будуть здійснені, зобов`язавши відповідача надати таку інформацію станом на момент подання заяви від 29.05.2020, посилаючись лише на те, що судом першої інстанції не правильно вирішено розподіл судових витрат. Надаючи правову оцінку таким доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. З огляду на матеріали справи, судовий збір за подання позовної заяви позивач не сплачував, оскільки його звільнено від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як позивача - інваліда війни ІІ групи. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно керуватися нормами статті 139 КАС України, відповідно до частин першої, п`ятої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають лише ті судові витрати, які були фактично понесені. Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення особами судових витрат (адже фактично позивач їх не сплачував), колегія суддів уважає, що підстави для розподілу судових витрат відсутні. Аналогічний висновок щодо розподілу судових витрат за результатами ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог позивача, який в силу Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 240/4937/18. Отже, суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судових витрат, в той час як доводи позивача в апеляційній скарзі з посиланням на правові позиції суду апеляційної інстанції відхиляються судовою колегією як такі, що не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які в силу приписів ст. 242 КАС України мають враховуватися при правозастосуванні статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 по справі № 440/3250/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді З.Г. Подобайло Н.С. Бартош