Постанова 4851 № 520/8407/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 р. Справа № 520/8407/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року (суддя Чудних С.О.; м. Харків) по справі № 520/8407/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області) в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (1955 року народження, код НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.09.2018; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (1955 року народження, код НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код 14099344) на користь ОСОБА_1 (1955 року народження, код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно постанови №

103. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, під.2, поверх 3, м. Харків, 61022, код 14099344). Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо застосування обмеження виплати підвищення до пенсії позивача є протиправними з моменту запровадження такого обмеження - з 01.01.2018, а не з дати набрання законної сили рішенням суду про визнання нечинними пунктів 1 і 2 постанови № 103, як помилково вважав суд першої інстанції. Позивач вказує, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, а відтак, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Враховуючи, що сума перерахованої пенсії підпадає під поняття «існуюче майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ця сума повинна бути виплачена позивачу одним платежем та з компенсацією втрати частини доходів у з`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки право на таку компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому, оскільки право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 розмірах виникло до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, з урахуванням неможливості зворотної дії нормативно-правового акту в часі, зазначена постанова не може бути застосована до спірних відносин. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 в розмірі 68 % грошового забезпечення, 50 % суми підвищення пенсії, а з 01.01.2019 - 64 % грошового забезпечення, 75 % суми підвищення пенсії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки № 2567 від 27.05.2020. Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання перерахувати і виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 по 04.03.2019, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 2 постанови № 103, яким було встановлено обмеження виплати підвищення до пенсії, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 був чинним та підлягав обов`язковому застосуванню відповідачем. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити різницю пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при виконанні рішень судів, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку №

649. Стосовно вимог позову про зобов`язання відповідача про нарахування та виплати позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 січня 2018 року може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період, та дійшов висновку, що вказана позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. В силу п. 3 ч. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Колегія суддів зазначає, що постанова КМУ № 103 на час вчинення відповідачем спірних дій (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020. Разом з тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті за період з 01.01.2018 по 04.03.2019, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були чинними. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови №

103. З урахуванням відсутності у ГУПФУ в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою № 103, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМУ № 103 та № 704, діяв у відповідності до п.2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою №

103. Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача як таких, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами. Колегія суддів звертає увагу, що у спірних відносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою КМУ № 103, яка була чинною до 05.03.2019, було передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу. З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 щодо виплати перерахованої пенсії з обмеженням (з 01 січня 2018 року - 50% підвищення, з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року - 75% підвищення), встановленим пунктом 2 постанови № 103 та зобов`язання ГУПФУ в Харківській області виплатити пенсію за вказаний період з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах, зокрема, від 16 жовтня 2019 по справі № 2040/6740/18 та від 09 квітня 2020 року по справі № 640/19928/18 та від 17.06.2020 по справі № 2540/2873/18. Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з урахуванням 50% суми підвищення з 01.01.2018 та 75 % - з 01.01.2019 по 04.03.2019, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУПФУ в Харківській області здійснити виплату пенсії за вказаний період з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, похідні від цієї вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 по 04.03.2019 однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 із компенсацію втрати частини доходів відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", також не підлягають задоволенню. Щодо вимоги позивача про виплату різниці пенсії без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, колегія суддів зазначає наступне. 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі Порядок № 649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Як передбачено п. 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, із змінами внесеними згідно із Постановою КМУ № 788 від 21.08.2019 року, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Разом з цим судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19, зміненим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року, визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Таким чином, у пенсійного органу відсутні підстави для застосування зазначеного Порядку № 649 з 22.07.2020 року, який з цієї дати втратив чинність. Крім того, питання застосування чи незастосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 стосується безпосереднього виконання судового рішення, тому заявлена позивачем вимога є передчасною, а доводи апеляційної скарги - помилковими. В частині вимог позивача про зобов`язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не застосовуючи при цьому положень постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", за період з 05.03.2019, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III). Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати за період з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року та без урахування постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року, оскільки такі вимоги є передчасними. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/8407/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова