Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/4510/19

Дата документу 13.01.2021 Справа № 310/4510/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 310/4510/19Головуючий у 1-й інстанції Богомолова Л.В. Повний текст рішення складено 22.07.2020 року. Пр. № 22-ц/807/60/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Кримської О.М. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-11), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді двірника Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ), стягнути з «АЗПСМ» на користь позивача суму заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2019 року до дня поновлення на роботі, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він перебував у трудових відносинах з Новопетрівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ), з 09 жовтня 2018 року працював двірником. 20 травня 2019 року на підставі наказу від 17.05.2019 року №42-к/тр, в.о. головного лікаря КНП «Осипенковський центр медико-санітарної допомоги» Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області Протасенко Л.А. позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Позивач зазначає, що за час своєї роботи завжди сумлінно ставився до виконання своїх обов`язків, сприяв покращенню виробничих показників на дорученій ділянці роботи, жодного разу не допускав порушень трудової дисципліни, є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в управлінні Бердянського об`єднаного управління ПФУ та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1497,00 грн. і водночас вимушений працювати та утримувати свою сім`ю, оскільки заробітна плата поряд з пенсією є єдиним джерелом доходу для його родини. Вивільнення його у зв`язку зі скороченням штату працівників у встановлений законодавством строк суперечить закону, оскільки його персонально не попереджено та не запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, тобто відповідачем були порушені норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а тому ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з даним позовом. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 29). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 34) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. В автоматизованому порядку суддею Богомоловою Л.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_2 (а.с. 141, 142). Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2020 року (а.с. 163-165), з урахуванням ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року (а.с. 171) про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 175-187) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 188). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08 вересня 2020 року (а.с. 192), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 194) з урахуванням навантаженість колегії суддів апеляційного суду, яка має постійний склад, та судді-доповідача (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Ухвалою апеляційного суду від 24 вересня 2020 року (т.с. 2 а.с. 42) розгляд справи призначено в режимі відеоконференції за клопотанням Комунального некомерційного підприємства «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької області. В автоматизованому порядку суддями Кочетковою І.В. та Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалим лікарняним останньої та суддю Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 208-209). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 21 жовтня 2020 року, не відбувся та був відкладений (а.с. 212) через першу неявку всіх учасників цієї справи, в порядку задоволення клопотання представника відповідача про його відкладення (а.с. 210-211). При цьому, апеляційним судом листом від 21.10.2020 року (а.с.213) в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України було роз`яснено учасникам цієї справи їх право заявити (не заявити) перед апеляційним судом клопотання про надання апеляційному суду інформації чи доказів у підтвердження (спростування): = наявності (відсутності) станом з дня попередження ОСОБА_1 (13.03.2019 року) про зміну умов праці і можливе скорочення штату та працівників і до станом на день звільнення ОСОБА_1 20.05.2019 року вільної посади оператора газової котельні, яка мала (не мала) бути запропонована двірнику ОСОБА_1 (довід апеляційної скарги позивача); пропонувалась (не пропонувалась з яких причин) посада оператора газової котельні ОСОБА_1 відповідачем КНП «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької області, враховуючи наявність посади оператора газової котельні у переліку посад відповідача станом на 14.05.2019 року (а.с.87); = чи підпадали (не підпадали) під скорочення штату та працівників інші двірники відповідача, якщо підпадали, то зазначити ПІБ останніх, назву підрозділу, враховуючи наявність посади двірника у переліку посад відповідача станом на 14.05.2019 року (а.с.87), якщо якийсь двірник був залишений на посаді, то чому сам він; = чи мав (не мав) ОСОБА_1 серед цих двірників переважне право на залишення на роботі (довод апеляційної скарги позивача), враховувалось (не враховувалось) останнє при звільненні ОСОБА_1 та чому, - а також наслідки незаявлення такого клопотання: а саме: що апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі за апеляційною скаргою позивача в межах доводів апеляційної скарги позивача в межах наявних у цій справі матеріалів та доказів. Відповідач КНП «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької області подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі (а.с. 218-226). Ухвалою апеляційного суду (а.с. 230) розгляд справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання КНП «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької област (а.с.229). Позивач ОСОБА_1 подав апеляційному суду письмові пояснення до апеляційної скарги останнього (а.с. 233-239). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у судовому засіданні 13 січня 2021 року доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - КНП «Осипенківський центр медико-санітарної допомоги» Осипенковської сільської ради Бердянського району Запорізької області представника - Проценко Л.А. (а.с.99, 240 ) в режимі відеоконференції та позивача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у у цій справі повному обсязі, керувався ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст. 10, 13, 76, 89, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі, відсутності правових підстав для задоволення останнього. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на підставі заяви позивача від 08.10.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 був прийнятий на посаду двірника Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Осипенківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області з 09.10.2018 року згідно наказу №23-к/тр від 08.10.2018 року у порядку переведення з Комунального підприємства «Бердянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бердянського району (а.с. 52). На підставі заяви позивача від 07.11.2019 року за вх.75 ОСОБА_1 був переведений на посаду оператора газової котельні Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини даного комунального підприємства на час опалювального сезону згідно наказу від 08.11.2018 року №75-к/тр (а.с. 53). Відповідно до заяви позивача від 21.11.2019 року за вх.76 ОСОБА_1 був прийнятий за сумісництвом з 22.11.2018 року на 0,5 ставки посади двірника Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини на час опалювального сезону згідно наказу від 21.11.2018 року №76-к/тр (а.с. 54). Наказом відповідача № 17 від 26.03.2019 року ОСОБА_1 переведений на 1,0 ставки посади двірника Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини згідно наказу відповідача від 26.03.2019 року № 25-к/тр (а.с. 55). Наказом № 42-к/тр від 17.05.2019 року в.о. головного лікаря КНП «Осипенковський центр медико-санітарної допомоги» Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області ОСОБА_3 позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України та за браком вільних посад (а.с. 22, 56-57). З наказом про звільнення за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис 21.05.2019 року (а.с. 22). Таким чином, позивач пропрацював у відповідача 6 місяців 11 днів. Відповідно до п.2.1 розділу 2 Статуту КНП «Осипенківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області, затвердженого рішенням 24 сесії Осипенківської сільської ради VIII скликання від 26.06.2018 року №6, створений з метою надання первинної медичної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення Осипенківської ОТГ. Згідно із п.5.1.2, п.5.3.2, п.5.3.3, п.5.3.5 розділу 5 Статуту, з метою виконання статутних завдань і цілей, Підприємство самостійно планує, організовує і здійснює свою статутну діяльність, визначає основні напрямки свого розвитку, забезпечує своєчасну сплату податкових та інших зобов`язань, забезпечує додержання чинного законодавства України про працю ( в тому числі і нарахування та виплату заробітної плати), розробляє та реалізує кадрову політику. Відповідно до Бюджетного Кодексу, ЗУ «Про місцеве самоврядування» на здійснюється за рахунок бюджетних коштів (від Національної служби здоров`я України) та частково за рахунок місцевого бюджету. 13.03.2019 року на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було персонально попереджено про вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в списку працівників КНП «Осипенківського центру ПМСД» ОСР, який є додатком №1 до наказу №25 від 12.03.2019 року (а.с. 64). Рішенням №105а від 03.05.2019 року уповноваженої особи від трудового колективу ОСОБА_4 надана згода щодо скорочення штатних посад та визначення працівників, що підлягають звільненню на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі і позивача ОСОБА_1 (а.с. 67). Наказом №35 від 08.05.2019 року було зазначено підготувати документи для скорочення відповідних посад за браком вільних посад, в тому числі і на посаду двірника Новопетрівської АЗПСМ, яку займав позивач ( а.с.69). Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що позивачеві було відомо про наявність вільних посад на час його звільнення, якими є фахівці з належною освітою та медичні лікарі, однак наявність медичної освіти, або іншої, яка дає право на зайняття відповідної посади він не має, тому не має право на зайняття вільних посад за відсутністю належної освіти. Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. П. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку зміни в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в понятті п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України розуміється ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. За таких обставин працівник може бути звільнений з роботи за п.1ч.1 ст.40 КЗпП України, зокрема, якщо скорочується чисельність або штат працівників і така підстава може бути самостійною. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності штату працівників, в тому числі й посада позивача, останній своєчасно попереджався про наступне вивільнення, з моменту такого попередження і до дати звільнення інша робота чи посади йому не пропонувались у зв`язку з відсутністю такої посади. Доводи позивача про те, що виключення із штатного розпису Новопетрівської АЗПСМ посади двірника, було зроблено всупереч закону, судом першої інстанції правильно не були прийняті до уваги, оскільки визначення доцільності скорочення штату працівників відповідача не входить до повноважень суду. Позивач також посилався на те, що він мав переважне право на залишення на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України та зазначав про те, що він працював з 09.10.2018 року, сумлінно ставився до виконання своїх обов`язків, при цьому не був ознайомлений з посадовою інструкцією, не допускав порушень трудової дисципліни, є інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в ПФУ, отримує невелику пенсію, має на утриманні дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та неповнолітнього сина, який навчається, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги у зв`язку з відсутністю посади, яку можливо було б запропонувати позивачеві. Звільнення з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2. ст. 40 КЗпП України). Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, внаслідок чого було скорочено посаду двірника, яку обіймав позивач, останнього в установленому законом порядку за два місяці було попереджено про наступне вивільнення, відповідачем не було запропоновано позивачу вакантну посаду у зв`язку з відсутністю посад, яку міг зайняти позивач, а також отримано згоду уповноваженого представника трудового колективу на розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, а тому оспорюваний наказ є законним і скасуванню у цій справі не підлягає. Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що процедура звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності або штату робітників за п.1 ст. 40 КЗпП України проведена з урахуванням вимог чинного законодавства, порушень при звільненні в ході судового розгляду справи не виявлено. Окрім того, позивач просив поновити його на посаді двірника Новопетрівської АЗПСМ, яку виключено із штатного розпису Новопетрівської АЗПСМ. При вищевикладених обставинах, та враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у цій справі. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в її позові, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що у відповідача станом як станом на день попередження 13.03.2019 року (а.с. 77-86), так й станом на день звільнення позивача (а.с.88-95) були відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача або інша наявна робота. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї відсутні. Так, на день звільнення позивача у відповідача були наявні вакантні посади: бухгалтер, економіст, інженер з охорони праці, завідувач Осипенківської АЗПСМ лікар загальної практики сімейної медицини, лікар загальної практики сімейної медицини в Осипенківській АЗПСМ, завідувач Червонопільської АЗПСМ лікар загальної практики сімейної медицини. Позивач не має відповідної освіти, не має відповідного стажу, не має відповідних розрядів, допусків, а тому відповідно не може займати зазначені посади. Посада оператора газової котельні була відсутня у відповідача станом на день звільнення позивача 20.05.2019 року (а.с. 88-95), а тому останньому не могла пропонуватись. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї відсутні. Позивач в апеляційному суді визнав (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), що відповідачем у подальшому після звільнення 26.05.2019 року йому пропонувалось працювати у відповідача оператором газової котельні лише за цивільним договором і лише на час опалюваного сезону, проте, позивач від цієї пропозиції відповідача відмовився. У новому штатному розписі відповідача (а.с.87) залишилась 1 (одна) посада двірника: Осипенківської амбулаторії ЗПСМ - ОСОБА_5 (наказ про прийняття від 08.10.2018 року № 15-к/тр) замість 3 (трьох) посад двірників (а.с.77,90): - двірник Осипенківської амбулаторії ЗПСМ - ОСОБА_5 (наказ про прийняття від 08.10.2018 року № 15-к/тр); - двірник Осипенківської амбулаторії ЗПСМ - ОСОБА_6 (наказ про прийняття на роботу від 24.10.2018 року № 64-к/тр), - двірника Новопетрівської амбулаторії ЗПСМ позивач ОСОБА_1 (наказ про прийняття на роботу від 08.10.2020 року № 23-к/тр). При цьому, відповідачем була скорочена (виключена із штатного розпису взагалі) посада двірника Новопетрівської ЗПСМ, на якій працював працівник (двірник) - позивач, що є компетенцією відповідача, здійснюється останнім самостійно з урахуванням дефіциту коштів на виплату заробітної плати тощо. Відповідно до ст. 42 КЗпП України працівники з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату чи інших змінах в організації виробництва і праці порівняно з працівниками з меншою кваліфікацією та продуктивністю праці, які займають таку саму посаду або виконують таку ж роботу на підприємстві…, а не лише в тому структурному підрозділі, в якому виконував роботу або займав посаду працівник, що вивільняється. Саме посада двірника: Осипенківської амбулаторії ЗПСМ - ОСОБА_5 (наказ про прийняття від 08.10.2018 року № 15-к/тр) не скорочувалась, остання залишилась працювати на своїй посаді двірника, оскільки відповідачем було враховано більш високу продуктивність праці останньої, її ставлення до роботи, якість виконаної роботи, значно більший обсяг робіт (обслуговуюча даним двірником площа становить приблизно 2000 кв. м), порівняно з іншими працівниками (двірниками), які виконують таку ж роботу. Відповідачем, при цьому, було враховано при скороченні штату (посади позивача) та працівників (двірників), що позивач, при цьому, не мав високої продуктивності праці, його ставлення до роботи було посередньо, за час своєї роботи позивач не мав заохочень, преміювань чи подяк за сумлінне та якісне виконання своїх функціональних обов`язків, тому об`єктивно не можна вважати, що його робота була більш високо продуктивна. При цьому, від ознайомлення зі своїми посадовими обов`язками позивач відмовився, що підтверджується актом від 09.10.2018 року, який надавався суду першої інстанції у цій справі (копія а.с. 60), площа Новопетрівської амбулаторії ЗПСМ, яка обслуговується позивачем становить 25 кв. м, тобто досить невелика, безперервний стаж роботи працівника у відповідача на вищезазначених низько кваліфікованих роботах, які не потребують спеціальної освіти та підготовки становить всього 6 місяців 11 днів (а.с.14-15). Доводи позивача про те, що він, як особа є особою з інвалідністю 3 групи (а.с.16, 18), отримує пенсію по інвалідності (а.с.20), має двох та більше утриманців та його заробітна плата у відповідача є єдиним джерелом для існування його та його сім`ї спростовуються матеріалами цієї справи, за змістом яких: - дружина позивача ОСОБА_7 , 1979 р.н., працює на посаді реєстратора медичного Ковопетрівської АЗПСМ КНП «Осипенківський центр ПМСД» ОСР, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.10.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19), при цьому отримує допомогу при народженні дитини, яка була встановлена на момент народження доньки у 2017 році в єдиному розмірі фінансового забезпечення по народженню 41280,00 грн., грошові виплати здійснюються одноразово в сумі 10320,00 грн., а решта коштів виплачується рівними частинами (860,00 грн. на місяць) протягом наступних 36 місяців (а.с.20);- син ОСОБА_8 , 2000 р.н., навчається на денній формі в Державному навчальному закладі «Бердянський машинобудівний ліцей» за професією електрозварник, коваль ручного ковання, при цьому учень перебуває на неповному державному забезпеченні (довідка закладу від 27.05.2019 року, надана позивачем суду першої інстанції у цій справі; - дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17). При вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справі права позивача відповідачем при звільненні останнього не були порушені, підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення відповідача у цій справі відсутні. В разі відмови судом першої інстанції у задоволенні первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення) похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача (про поновлення його на посаді двірника Новопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ) та стягнення з відповідача на користь позивача суму заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2019 року до дня поновлення на роботі) також не підлягали задоволенню у цій справі у повному обсязі. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема позивачем апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Встановлено, що рішенням, що оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Також, встановлено, що позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 15.01.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Кримська О.М.