Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/3311/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/255/21 Справа № 203/3311/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Макарова М.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», треті особи: Приватне підприємство «АГРО-ФТ», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «АБ «РАДАБАНК», треті особи ПП «АГРО-ФТ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А., відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль позивача марки «Mercedes» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Виконавчий напис вчинено внаслідок невиконання позивачем кредитних зобов`язань. На підставі виданого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження. Усупереч закону виконавчий напис було вчинено з приводу заборгованості, щодо якої існував судовий спір. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т. 1 а.с.а.с. 1 5). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 у позові до акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», треті особи приватне підприємство «АГРО-ФТ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено (т.2, а.с.89-91). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (т.2,а.с.94-99). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 24.04.2014 року між відповідачем та ПП «АГРО-ФТ» було укладено кредитний договір №2514/ЮКР/0, за яким ПП «АГРО-ФТ» отримало кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9 000 000,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 15 24). 17 лютого 2014 року між сторонами на забезпечення належного виконання кредитного договору від 24.04.2014 року було укладено договір застави №33.13/11Г/РМ-5/0. Предметом застави став належний позивачеві автомобіль марки «Mercedes» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ) (т. 1 а.с.а.с. 25 32). 05 грудня 2014 року ПАТ «АБ «РАДАБАНК» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПП «АГРО-ФТ», ТОВ «АГРО ВАТ», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.04.2014 року №2514/ЮКР/0. 22 січня 2015 року у справі було відкрите провадження (цивільна справа №201/15656/14-ц) (т. 1 а.с.а.с. 33 38). 20 квітня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. за заявою відповідача вчинила виконавчий напис (реєстровий №1290) про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 17.02.2014 року №33.13/11Г/РМ-5/0 (т. 1 а.с.а.с. 10, 11). 21 травня 2015 року на підставі вчиненого виконавчого напису відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №47588808 (т. 1 а.с.а.с. 12 14). 07 жовтня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №201/15656/14-ц було ухвалене рішення про задоволення позову (т. 1 а.с.а.с . 212, 213). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено та не надано докази, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин, а саме виконавчий напис слід визнати не підлягаючим виконанню. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав. Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом. Згідно п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. Виходячи з положень ст.87 Закону України Про нотаріат, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а)нотаріально посвідченої угоди; б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п.п.1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року). Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Встановлено, що 05 грудня 2014 року ПАТ «АБ «РАДАБАНК» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПП «АГРО-ФТ», ТОВ «АГРО ВАТ», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.04.2014 року №2514/ЮКР/0 у розмірі 3 196 520 грн. 94коп. 22 січня 2015 року у справі було відкрите провадження (цивільна справа №201/15656/14-ц) (т. 1 а.с.а.с. 33 38). 20 квітня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. за заявою відповідача вчинила виконавчий напис (реєстровий №1290) про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 17.02.2014 року №33.13/11Г/РМ-5/0, яким звернуто стягнення на транспортний засіб марки «Mercedes» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ), за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного транспортного засобу пропонується задовольнити вимоги ПАТ «АБ «РАДАБАНК» у розмірі 3 984 508, 34 грн (т. 1 а.с.а.с. 10, 11). Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зі змісту ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Статтею 26 Закону «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Частиною 1 ст. 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Порядок звернення стягнення на предмет застави визначено ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень». Зазначеним порядком передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Згідно з приписами ч. 1 ст. 27 Закону «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими ст. 8 цього Закону. Отже приписи Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» пов`язують подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави. Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830). Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису. У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), яким врегульовано процедуру вчинення виконавчого напису, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 роз. ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.2 п. 3 гл. 16 роз. ІІ Порядку № 296/5). Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення визначені документи, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (п.п. 2.2 п. 2 та п.п. 3.6 п. 3 гл. 16 роз. ІІ Порядку № 296/5). Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону «Про забезпечення вимог кредитора та забезпечення обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом. Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону «Про забезпечення вимог кредитора». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису. Як зазначено АТ «АБ «РАДАБАНК», Банком приватному нотаріусу надано наступні документи: меморіальний ордер№ 2565.5048 від 24.04.2014 року; виписки по особовому рахунку за кредитним договором; розрахунок заборгованості за кредитом. Однак, АТ «АБ «РАДАБАНК» не було надано доказів дотримання положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і здійснення до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, що є підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Посилання АТ «АБ «РАДАБАНК» про те, що Банком нотаріусу були надані всі передбачені п.2 Переліку № 1172 документи та нотаріусом на момент вчинення виконавчого напису встановлено безспірну заборгованість боржника перед стягувачем та вчинено виконавчий напис з дотриманням усіх вимог чинного законодавства є безпідставними. Окрім того, АТ «АБ «РАДАБАНК» не було надано доказів направлення позивачу та отримання безпосередньо ним попередження про звернення стягнення на предмет застави. АТ «АБ «РАДАБАНК» не надано жодного доказу на спростування вимог позивача, а тому виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» і він є таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою та дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, то ухвалене судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З відповідача на користь апелянта слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 609 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», треті особи: Приватне підприємство «АГРО-ФТ», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1290, вчинений 20 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою Оленою Анатоліївною про звернення стягнення на рухоме майно: транспортний засіб марки Mercedes-Веnz, модель СLS350, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ КУПЕ- В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , колір - БІЛА ПЕРЛИНА, який належить згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 11 грудня 2007 року РЕВ 2-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області, на праві власності громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано ним в заставу Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «РАДАБАНК» за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, у розмірі 3 984 508,34 грн за кредитним договором №2514/ЮКР/0 від 24 квітня 2014 року, укладеного з Приватним Підприємством АГРО-ФТ. Стягнути з Акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 609 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: