Ухвала КАС ВС № 440/761/20

УХВАЛА 14 січня 2021 року м. Київ справа № 440/761/20 адміністративне провадження № К/9901/36694/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 440/761/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРЕЙДИНГ» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, установив: У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРЕЙДИНГ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05 грудня 2019 року №1345936/42684204, №1345938/42684204, №1345939/42684204, №1345940/42684204, №1345941/42684204, №1345942/42684204, №1345943/42684204 та від 06 грудня 2019 року №1345941/42684204, №1345942/42684204, №1345943/42684204, №1346747/42684204, №1346748/42684204, №1346746/42684204, №1346745/42684204, №1346749/42684204, №1346750/42684204, №1346744/42684204, №1346743/42684204, №1346732/42684204, №1346731/42684204, №1346730/42684204, №1346738/42684204, №1346737/42684204, №1346739/42684204, №1346733/42684204, №1346734/42684204, №1346736/42684204, №1346735/42684204, №1346740/42684204 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 14 листопада 2019 року №123, №124, №125, №126, №127, від 15 листопада 2019 року №128, №129, №130, від 16 листопада 2019 року №131, 132, 133, від 19 листопада 2019 року №134, №135, №136, №137, №138, від 20 листопада 2019 року №139, №140, №141 та від 26 листопада 2019 року №110, №111, №112, №113, №114, №115, №116, №117, №118, №119. Спір у цій справі виник з приводу відмови у реєстрації податкових накладних від 26 листопада 2019 року №119 на загальну суму 232770,02 грн, у тому числі ПДВ 38795,00 грн, №118 на загальну суму 1443080,12 грн, у тому числі ПДВ - 23846,69 грн, №113 на загальну суму 160840,46 у тому числі ПДВ 26806,74 грн, №110 на загальну суму 249650,51 у тому числі ПДВ 41608,42 грн; від 26 листопада 2019 року №111 на загальну суму 248980,90 грн в тому числі 41496,82 грн, №114 на загальну суму 91397,28 грн в тому числі ПДВ 15232,88 грн, №117 на загальну суму 255924,79 грн в тому числі ПДВ 42654,13 грн; від 26 листопада 2019 року №112 на загальну суму 249129,07 в тому числі ПДВ 41521,51 грн, №115 на загальну суму 260873,42 грн в тому числі ПДВ 43478,90 грн, №116 на загальну суму 245180,20 грн в тому числі ПДВ 40863,37 грн; від 14 листопада 2019 року №123 на загальну суму 411840,00 грн в тому числі ПДВ 68640,00, №124 на загальну суму 427680,00 в тому числі ПДВ 71280,00 грн, №125 на загальну суму 427680,00 грн в тому числі ПДВ 71280,00 грн, №126 на загальну суму 427680,00 в тому числі ПДВ 71280,00 грн, №127 на загальну суму 435600,00 в тому числі ПДВ 72600,00 грн, №128 на загальну суму 427680,00 в тому числі ПДВ 71280,00 грн, №129 на загальну суму 411840,00 в тому числі ПДВ 68640,00 грн, №130 на загальну суму 430056,00 в тому числі ПДВ 71676,00 грн, №131 на загальну суму 364662,00 в тому числі ПДВ 303885,00 грн, №132 на загальну суму 364662,00 в тому числі ПДВ 60777,00 грн, №133 на загальну суму 351156,00 в тому числі ПДВ 58526,00 грн, №134 на загальну суму 352560,00 в тому числі ПДВ 58760,00 грн, №135 на загальну суму 366120,00 в тому числі ПДВ 61020,00 грн, №136 на загальну суму 366120,00 в тому числі ПДВ 61020,00 грн, №137 на загальну суму 366120,00 в тому числі ПДВ 61020,00 грн, №138 на загальну суму 372900,00 в тому числі ПДВ 62150,00 грн, №139 на загальну суму 390000,00 в тому числі ПДВ 65000,00 грн, №140 на загальну суму 405000,00 в тому числі ПДВ 67500,00 грн, №141 на загальну суму 300750,00 в тому числі ПДВ 50125,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. При цьому, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено. Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 440/761/20 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов