Постанова 4850 № 360/462/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року справа №360/462/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 р. (у повному обсязі складена 20 листопада 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/462/19 (головуючий І інстанції суддя Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 11 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у адміністративній справі № 360/462/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 360/462/19 у задоволенні заяви відмовлено. Клопотання Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про встановлення нового строку для надання звіту про виконання рішення суду задоволено. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місце знаходження: 93404, Луганської області, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, ідентифікаційний код 21792459) подати до Луганського окружного адміністративного суду новий звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 - у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили (а.с. 184-186). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду від 20.11.2020 року та прийняти нове рішення про задоволення заяви позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду у адміністративній справі № 360/462/19. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/462/19 шляхом зобов`язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили. Разом з тим, листом від 08.10.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 не встановлено окремого порядку проведення виплати пенсії за минулий період, суми пенсії, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, рішення суду у повному обсязі не виконано. Вважає, що невиконання рішення суду на протязі тривалого часу є порушенням права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням Конвенції по правам Людини. Зазначає, що Управлінням не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. 04 січня 2021 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 , заборгованість по виплаті пенсії за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України (а.с. 33-37). Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/462/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 80-81). Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу задоволено; ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 360/462/19 скасовано; заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 задоволено; застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/462/19 шляхом зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 - у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили (а.с. 124-126). 15 жовтня 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надано звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 (а.с. 129-135). Зі змісту документів, наданих як звіт виконання рішення суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19, вбачається таке. Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом від 19 вересня 2019 року за № 19895/03-18 звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо фінансування виплати пенсії за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10813, 90 грн. (а.с. 130, 158 зв.б.). Листом № 15199/02-02 від 10 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за січень 2018 року в сумі 2162,78 грн. (в межах суми стягнення за один місяць) буде створено додатковий паспорт нарахування та виплати пенсії (пункт 9) (а.с. 131, 159). 24 вересня 2020 року за вихідним №1216-03-9/6192 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з запитом щодо фінансування виплати пенсії ОСОБА_1 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі № 360/462/19 за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10813,90 грн. (а.с. 132, 160 зв.б.). Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом № 1200-010202-9/21998 від 08 жовтня 2020 року повідомило, що, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 не встановлено окремого порядку проведення виплати пенсії за минулий період, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 133, 161). Листом 29 жовтня 2020 року за вихідним № 301-323/С-02/8-1216/20 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило заявника про вжиття заходів щодо фінансування заборгованості з пенсії (а.с. 147). При вирішення справи суд виходить з наступного. За визначенням статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" занотовано: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина четверта та сьома статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Унормуванням частини другої та четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено: судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 63 Закону № 1404. Частинами 1-3 вказаної статті окреслено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Приписи частини 1 та 2 ст. 75 Закону № 1404 передбачають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. За унормуванням п.1, 2 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом. З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом від 19 вересня 2019 року за № 19895/03-18 звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо фінансування виплати пенсії за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10813, 90 грн. (а.с. 130, 158 зв.б.). Листом № 15199/02-02 від 10 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за січень 2018 року в сумі 2162,78 грн. (в межах суми стягнення за один місяць) буде створено додатковий паспорт нарахування та виплати пенсії (пункт 9) (а.с. 131, 159). 24 вересня 2020 року за вихідним № 1216-03-9/6192 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із запитом щодо фінансування виплати пенсії ОСОБА_1 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі № 360/462/19 за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10813,90 грн. (а.с. 132, 160 зв.б.). Листом № 1200-010202-9/21998 від 08 жовтня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 не встановлено окремого порядку проведення виплати пенсії за минулий період, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 133, 161). Листом 29 жовтня 2020 року за вихідним № 301-323/С-02/8-1216/20 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило заявника про вжиття заходів щодо фінансування заборгованості з пенсії (а.с. 147). Заборгованість з виплати пенсії за період з 01 лютого 2018 року по 30 червень 2019 року обліковано та внесено до другої черги виконання рішень суду Реєстру судових рішень. Провести виплату буде можливим після прийняття Урядом відповідного рішення та забезпечення фінансування (а.с. 174). За таких обставин відповідач просить суд встановити новий строк для надання звіту про виконання рішення суду. Зміст частин першої - четвертої статті 382 КАС України регулює, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання За унормуванням ст. 382 КАС України у суду є право за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду встановити новий строк подання звіту або накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. Таким чином, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів на часткове вжиття відповідачем дій, спрямованих на виконання рішення суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19 та подачу останнім клопотання про встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення у справі № 360/462/19, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення штрафу на керівника відповідача - суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що невиконання судового рішення в частині виплат грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, оскільки відповідач не належить до категорії розпорядників бюджетних коштів, а тільки є їх одержувачем (п. 38, 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України), не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання коштів. Суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі" проти Італії («Immobiliare Saffi «проти Італії»), заява № 22774/93, пункт 66). Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02). У пункті 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/462/19, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету. Посилання відповідача, як уповноваженого державою органу, в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на переконання суду, є неприйнятним та неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права. Крім того, суд враховує, що до порушення прав позивача йому була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду. Натомість, заборгованість перед позивачем виникла саме через порушення з боку відповідача, що встановлено рішенням суду у справі № 360/462/19. За таких обставин суд відхиляє твердження відповідача про відсутність витрат на виплату заборгованості позивачу в бюджеті Пенсійного фонду. Суд не приймає до уваги посилання відповідача не те, що 27 серпня 2020 року заборгованість за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2018 року в сумі 10813,90 грн. включено ним до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, реєстраційний номер С1404214, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Взагалі є неприпустимим пенсійному органу підставою невиконання судового рішення вказувати «…відсутність у рішенні посилання на не встановлення окремого порядку проведення виплати пенсії за минулий період», оскільки зміст судового рішення визначений статтею 246 КАС України. Також необґрунтованим є посилання на окремий порядок, що визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки Закон № 1058 не містить банкетної норми з цього питання. Колегія суддів звертає увагу, що пенсійний орган не надав суду доказів створення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області додаткового паспорту нарахування та виплати пенсії позивачеві, як про це зазначалося в листі № 15199/02-02 від 10 жовтня 2019 року. Таким чином суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу частково, а саме: змінити в мотивувальній частині рішення з підстав, зазначених вище. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, ч. 4 ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 р. задовольнити частково. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 р. у справі № 360/462/19 - змінити в мотивувальній частині рішення з підстав, зазначених в мотивувальній частині постанови Першого апеляційного адміністративного суду. В решті ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв