Постанова 4850 № 200/5990/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року справа №200/5990/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумов Т.Е., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р. у справі № 200/5990/20-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не списання сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню та зобов`язати списати заборгованість позивача за платежем 18050400 - єдиний податок з фізичних осіб в сумі 1690,40 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню; зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області списати заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем 18050400 - єдиний податок з фізичних осіб в сумі 1690,40 грн.; стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 840 гривень 80 копійок. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 11.02.2020 щодо позивача проведено реєстраційні дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця з тимчасово окупованої території, що в свою чергу є підставою для незастосування пп.38.2 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу. Враховуючи викладене, строк давності 1095 днів, визначений ст.102 Кодексу починає відраховуватись з 11.02.2020, а отже станом на 19.08.2020 не сплинув. Таким чином, підстави для визнання заборгованості з єдиного податку безнадійною та її списання відсутні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з даними інформаційної системи ДПС України за позивачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050400) у розмірі 1690,40 грн., який виник за період 2014-2015 роки, а саме: 20.08.2014 - 243,60 грн., 20.09.2014 - 243,60 грн., 20.10.2014 - 243,60 грн., 20.11.2014 - 243,60 грн., 20.12.2014 - 243,60 грн., 20.01.2015 - 243,60 грн., 20.02.2015 - 243,60 грн. 29.12.2014 ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, про що у Єдиному державному реєстрі зроблено запис. 11.02.2020 ОСОБА_1 повторно зареєструвалась, як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 . 03.06.2020 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про списання податкової заборгованості з податків з фізичних осіб. Відповідача листом від 17.06.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для визнання податкового боргу безнадійним та його списання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність доказів стягнення податковим органом суми податкового боргу, податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за період 2014 - 2015 роки набув статус безнадійного, оскільки минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення, а тому такий податковий борг підлягає списанню контролюючим органом. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно з п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 Податкового кодексу України . Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів дійшла висновків, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №823/127/17. Отже, податковий борг щодо якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, набуває статус безнадійного податкового боргу. Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 вказаного Кодексу).Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 Кодексу контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №

577. Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу. Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів. Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків. Аналогічні висновки щодо застосування норм права неодноразово викладалися в постановах Верховного Суду, зокрема від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16, 09.07.2019 року в справі №0240/2269/18-а, від 23.12.2019 року в справі №813/3277/18, від 03.04.2020 року в справі №822/2243/17. Разом з цим, законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності 01 січня 2017 року внесено зімни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 38.2 такого змісту: "На період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України: 1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань, за якими зупинено стягнення; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу. Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, вказаних у цьому пункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу. Норми цього підпункту не застосовуються: з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця; з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.". Таким чином, відповідно до вищевказаних змін до Податкового кодексу України, до платників податків, які станом на 01 січня 2017 року не змінили місце реєстрації з окупованої території або території, розташованої на лінії зіткнення, починаючи з 01 січня 2017 року зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 ПК України. Тобто, з 01 січня 2017 року відповідач не мав право застосовувати положення ст. 101 ПК України яка врегульовувала питання списання безнадійного податкового боргу. Крім того, відповідно до вказаної норми з 01 січня 2017 року зупинено відлік строків передбачених статтею 102 ПК України. Поновлення перебігу строків, визначених статтею 102 ПК України починається з дати, зокрема, переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Матеріали справи свідчать, що податковий борг позивача з єдиного податку з фізичних осіб виник за періоди 2014-2015 років, а саме: 20.08.2014 - 243,60 грн., 20.09.2014 - 243,60 грн., 20.10.2014 - 243,60 грн., 20.11.2014 - 243,60 грн., 20.12.2014 - 243,60 грн., 20.01.2015 - 243,60 грн., 20.02.2015 - 243,60 грн. Суд зазначає, що строк давності визначений статтею 102 ПК України щодо вищевказаного податкового боргу станом на 31.12.2016, не минув. З 01 січня 2017 року зупинено відлік строків передбачених статтею 102 ПК України. Разом з цим, як зазначалось, 29.12.2014 позивач припинив підприємницьку діяльність, про що у Єдиному державному реєстрі зроблено запис. Відповідно до довідки від 01.12.2017 № 1426-2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання позивача є АДРЕСА_1 . Таким чином, оскільки у даному випадку позивач припинив підприємницьку діяльність, подія яка передбачає не застосування п. 38.2 розділу ХХ "Прикінцеві та перехідні положення" ПК України є зміна місця проживання позивача на підконтрольну територію України. Відтак, відлік строку давності зупинився саме з 01 січня 2017 року до моменту зміни місця проживання на території України, тобто, 01.12.2017. Отже, відповідно до п. 38.2 розділу ХХ "Прикінцеві та перехідні положення" ПК України, відлік строку давності, визначений статтею 102 ПК України продовжився з 01.12.2017. Саме з цього часу у відповідача виник обов`язок автоматичного, щоквартального списання безнадійного податкового боргу позивача, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльності відповідача щодо несписання податкового боргу з підстав спливу строку давності, встановленого статтею 102 ПК України. З огляду на викладені обставини, враховуючи відсутність доказів стягнення податковим органом вказаної суми податкового боргу, податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за період 2014 - 2015 роки набув статус безнадійного, оскільки минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення, а тому такий податковий борг підлягає списанню контролюючим органом у відповідності до Порядку №

577. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зазначених вимог. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р. у справі № 200/5990/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р. у справі № 200/5990/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 січня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова