LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Центральний апеляційний господарський суд904/384/20

від 12.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/384/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є., секретар судового засідання Крицька Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (повне рішення складено 21.10.2020, суддя Панна С.П.) у справі за позовом акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон", м. Дніпро відповідача-2 компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами відповідача-3 компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр відповідача-4 компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр відповідача-5 компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські Острови відповідача-6 компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські Острови відповідача-7 компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр про визнання недійсними договорів ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон", відповідача-2 компанії Мелчет Інвест Лімітед, відповідача-3 компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, відповідача-4 компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, відповідача-5 компанії Мілнербей С.А., відповідача-6 компанії Бріммілтон Лімітед, відповідача-7 компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, в якому просило визнати недійсними договори, на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю "Кріон" набуло акції, емітовані публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є підстави для визнання цих договорів недійсними. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що позивач не виступає стороною оспорюваних договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні; укладення договорів не впливає на права та законні інтереси позивача, що свідчить про безпідставний характер поданого позову. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що в даному випадку акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є заінтересованою особою, у зв`язку з тим, що від дійсності оспорюваних договорів, на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю "КРІОН" набуло акції, емітовані акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", прямо залежить особа кредитора АТ "ПІВДГЗК" щодо виплати дивідендів, відповідно у разі виплати позивачем неналежній особі, йому буде завдано збитки у розмірі виплачених дивідендів. Обов`язок АТ "ПІВДГЗК" (як дебітора при виплаті дивідендів) нерозривно пов`язаний з особою кредитора, а отже оспорювані договори є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.515 Цивільного кодексу України. Також судом не було враховано, що із загальнодоступних засобів масової інформації позивачу стало відомо, що відповідачі належать до групи "Приват", основними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , активи яких перебувають під всесвітнім арештом на підставі наказу Високого Суду Англії від 19.12.2017, виданого під час розгляду справи, яка розпочата АТ КБ "Приватбанк" проти своїх колишніх власників і керівників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Скаржник вважає, що спірні договори не спрямовані на реальні наслідки, що ними обумовлені, а саме на зміну реального власника переданих активів. За твердженням позивача депозитарна установа, в даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Дніпро", при проведенні операцій щодо набуття ТОВ "КРІОН" акцій, емітованих АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", повинна була витребувати документи, які розкривають зміст операції, тобто відповідний договір. Беручи до уваги предмет спору та підстави позову, скаржник вважає, що дослідження договорів, на підставі яких ТОВ "КРІОН" набуло акції, емітовані АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", було необхідним під час розгляду справи та ухвалення рішення у даній справі. Вказані договори були витребувані господарським судом у товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Дніпро", проте останнє свідомо не виконувало вимогу суду. Судом першої інстанції не було взято до уваги умисне та свідоме невиконання ТОВ "Солід-Дніпро" вимог ухвали суду про надання документів і не застосовано до нього заходів процесуального примусу, тим самим позбавлено позивача повного та об`єктивного розгляду справи. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "КРІОН" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін. ТОВ "КРІОН" зазначає, що позивач всупереч статей 2,4 Господарського процесуального кодексу України ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі не обґрунтував із посиланням на належні та допустимі докази, яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів. Позивач не виступає стороною таких договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Посилання скаржника на те, що він є заінтересованою особою, оскільки від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора АТ "ПІВДГЗК" щодо виплати дивідендів, на думку ТОВ "КРІОН", не є достатньою правовою підставою для звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними. ТОВ "КРІОН" вказує, що заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не впливає на зміст та обсяг прав та обов`язків позивача, тим більше з огляду на твердження позивача про те, що внаслідок укладення спірних договорів реальний власник акцій позивача не змінився. Заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не призводить до порушення прав позивача. З реєстрів акціонерів та виписки з рахунку в цінних паперах АТ "ПІВДГЗК" достовірно відомо про особу кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів. У позовній заяві позивач не зазначає, які договори були укладені між відповідачами, коли вони були укладені, між якими конкретно сторонами та чи були вони укладені взагалі, їх істотні умови та зміст, а тому ТОВ "КРЕОН" вважає, що з доводів та вимог позовної заяви неможливо встановити які правові наслідки обумовлені такими договорами, а тим більше встановити, чи спрямовані договори на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Доводи позивача про те, що договори, які він просить визнати недійсними, не спрямовані на заміну реального власника переданих активів, є абсурдними, оскільки в позовній заяви сам позивач підтверджує зміну власників акцій АТ "ПІВДГЗК" згідно з реєстром акціонерів. ТОВ "КРІОН" є власником акцій АТ "ПІВДГЗК", що підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі. Виписка з рахунку ТОВ "КРІОН" в цінних паперах надавалась АТ "ПІВДГЗК" разом із заявами про виплату дивідендів у 2018 та у 2019 роках. Твердження позивача про належність компаній, вказаних у позові до групи "Приват" та про намагання через передачу акцій АТ "ПІВДГЗК" уникнути всесвітнього арешту активів не підтверджені належними та допустимими доказами. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач не погоджується із доводами товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕОН", вважає їх безпідставними. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020, призначено справу до розгляду на 12.01.2021. 12.01.2021 у судове засідання з`явилися представник сторін, які надали відповідні пояснення. 12.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є приватним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. З реєстру акціонерів акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 07.07.2018, отриманому у публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України", який створений відповідно до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку, позивач дізнався про зміни у складі акціонерів позивача, які разом володіють 5,37391% у його статутному капіталі. Так, відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів станом на 20.09.2017, акціонерами АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" були, зокрема:

1. МЕЛЧЕТ ІНВЕСТ ЛІМІТЕД (MELCHETT SNVEST LAMITED) (Багамські о-ви) 115727В - кількість акцій -14 599 508, відсоток від статутного капіталу 0,681055,

2. ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Кіпр) 147148, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004,

3. РЕНАЛЬДА ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД (RENALDA INVESTMENTS LIMITED) (Кіпр) 116502, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004,

4. ДАКСТОН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (DUXTON HOLDINGS LІMІTED) (Кіпр)147086, кількість акцій - 149100, відсоток від статутного капіталу - 0,006955, 5 БРІММІЛТОН ЛІМІТЕД (BRIMMILTON LІMІTED) (Віргінські о-ви (Брит.)) 638834, кількість акцій - 51507887, відсоток від статутного капіталу - 2,402802;

6. МІЛНЕРБЕЙ С.А. (Віргінські о-ви (Брит.)) 625062, кількість акцій - 5689203, відсоток від статутного капіталу - 0,265396; кількість акцій - 3002500, відсоток від статутного капіталу - 0,140064. Відповідно до реєстру акціонерів станом на 07.07.2018, акціонерами АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є, зокрема:

7. ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД (PRIMECAP SECURITIES LTD) (Кіпр) кількість акцій - 20680000, відсоток від статутного капіталу - 0,964705;

8. РЕНІТАВО ІНВЕСТМЕНТ ЛТД (RENITAVO INVESTMENT LTD) (Кіпр) кількість акцій - 1500000, відсоток від статутного капіталу - 0,069973,

9. МІКІНОС ВЕНЧЕРЗ ЛТД (MIKINOS VENTURES LTD) (Кіпр) кількість акцій - 2710000, відсоток від статутного капіталу - 0,126419;

10. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНОРІН" кількість акцій - 29 849 508, відсоток від статутного капіталу - 1, 392455;

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІОН" кількість акцій - 25000000, відсоток від статутного капіталу 1,16623;

12. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСІСТ" кількість акцій - 14298890, відсоток від статутного капіталу - 0,667031; 13. Wadless Holdings Limsted (Кіпр) НЕ118080 кількість акцій -21160000, відсоток від статутного капіталу - 0,987097. Відповідно до даних реєстру акціонерів станом на 20.09.2017, на рахунках депозитарних установ - товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ДНІПРО", товариства з обмеженою відповідальністю "КАСТОДІАН ГАРАНТ", товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії "БІЗНЕС - ІНВЕСТ", товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал", обліковуються акції емітовані АТ "ПІВДГЗК" та належали компаніям МЕЛЧЕТ ІНВЕСТ ЛІМІТЕД, ДАКСТОН ХОЛДІНЕЗ ЛІМІТЕД, ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, МІЛНЕРБЕЙ С.А., БРІММІЛТОН ЛІМІТЕД, РЕНАЛЬДА ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД. Відповідно до даних реєстру акціонерів станом на 07.07.2018, на рахунках депозитарних установ - товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ДНІПРО", товариства з обмеженою відповідальністю "КАСТОДІАН ГАРАНТ", товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії "БІЗНЕС - ІНВЕСТ", товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал", обліковуються акції емітовані АТ "ПІВДГЗК" та належать компаніям: ТОВ "КРІОН", ТОВ "ЛАНОРІН", ТОВ "КОНСІСТ", Holdings Limsted, ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД (PRIMECAP SECURITIES LTD), МІКІНОС ВЕНЧЕРЗ ЛТД (MIKINOS VENTURES LTD), РЕНІТАВО ІНВЕСТМЕНТ ЛТД (RENITAVO INVESTMENT LTD). Позивач вважає, що договори, на підставі яких ТОВ "КРІОН" набуло акції, емітовані АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", вказують на єдину мету здійснення операцій з передачі акцій, а саме такою метою є уникнення наслідків застосування наказу про всесвітній арешт активів основних власників групи "Приват", накладеного Високим Судом Англії. Оскільки у випадку перерахування коштів на рахунки юридичних осіб, активи яких арештовані Високим Судом Англії, кінцеві вигодонабувачі, якими ймовірно є особи, які контролюють активи групи "Приват", будуть позбавлені можливості розпоряджатися такими коштами до припинення чинності всесвітнього арешту. Оспорювані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. За результатами розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського ту, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених економ до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом входів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При вирішенні спору та ухваленні рішення суд первісно має з`ясувати, чи існує спір в принципі, тобто яким чином порушені, не визнані або оспорюються права, свободи чи законні інтереси особи, яка звернулася до суду з позовом, зокрема, спірним правочином, і яким чином вирішення спору сприятиме ефективному захисту таких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача. У разі якщо суд на підставі наявних у справі доказів дійде висновку про відсутність факту порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду із позовом, тобто встановить відсутність спору як такого, то підстави для задоволення позовних вимог з огляду на завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, будуть відсутні незалежно від наявності або відсутності формальних порушень при вчиненні дії або укладенні правочину, які становлять предмет позову. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 14.01.2020 у справі №904/4009/18. У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18 зазначено, що при вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей З, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14). Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. З огляду на наведене Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18 дійшов висновків, що боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників нього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в ньому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивачем не обґрунтовано яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів, на підтвердження порушення своїх прав позивачем не подано жодних доказів. Апеляційний господарський суд враховує, що позивачем не подано до матеріалів справи договорів чи їх копій, які він просить визнати недійсними, втім як вірно вказано місцевим господарським судом відсутність в матеріалах справи оспорюваних договорів не є перешкодою для розгляду справи, оскільки зміна власників акцій акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відбулась на підставі відповідних договорів, що зокрема підтверджується даними реєстру акціонерів Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та даними щодо обліку акцій на рахунках депозитарних установ - товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант", товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії "Бізнес-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал", а також не заперечується відповідачами. Позивач не виступає стороною оспорюваних договорів, що учасниками справи також не оспорюється, а питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні, що свідчить про відсутність порушення його прав та інтересів внаслідок їх укладення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Водночас чинне законодавства не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у статті 515 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не поширюється. Відтак, безпідставними є доводи скаржника про те, що у даному випадку обов`язок АТ "ПІВДГЗК" (як дебітора при виплаті дивідендів) нерозривно пов`язаний з особою кредитора, а також про те, що оспорювані договори суперечать приписам ст.515 Цивільного кодексу України. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про його заінтересованість щодо спірних договорів, оскільки від дійсності договорів, на підставі яких ТОВ "КРІОН" набуло акції AT "ПІВДГЗК", прямо залежить особа кредитора AT "ПІВДГЗК" щодо виплати дивідендів, адже заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не впливає на зміст та обсяг прав та обов`язків позивача по відношенню до особи, яка є власником акцій на час виплати дивідендів, тобто зміна власника акцій не призводить до порушення будь-яких прав та інтересів позивача. Окрім цього, з реєстрів акціонерів та виписки з рахунку в цінних паперах AT "ПІВДГЗК" достовірно відомо про особу кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів, а з матеріалів справи не вбачається існування спору між колишніми та нинішнім акціонерами щодо права власності на акції та права на отримання дивідендів. Не може бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсними спірних договорів і питання щодо оподаткування операцій з виплати дивідендів, що є змістом зовсім інших правовідносин. Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про недоведення позивачем належними та допустимими доказами обставин укладення спірних договорів, як таких, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме без заміни реального власника переданих активів та з метою уникнення наслідків застосування наказу про всесвітній арешт активів. Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною 1 статті 4 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства", усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Відповідно до ст. 8 Закон України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права з відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. ТОВ "КРІОН" є власником акцій AT "ПІВДГЗК", що підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі. Таким чином, заміна власника акцій AT "ПІВДГЗК" відбулась, що підтверджується належними та допустимими доказами. Про таку зміну достовірно відомо позивачу та не заперечується в позовній заяві. Отже, апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що договори, на підставі яких ТОВ "КРІОН" набуло акції AT "ПІВДГЗК", не спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків, а саме на заміну реального власника переданих активів, а мають на меті уникнення наслідків застосування наказу про всесвітній арешт активів. Роздруківка з інтернет-сайту, копія рішення Високого Суду Англії, яке судячи з його тексту, наданого позивачем, не стосуються учасників справи, та виписки з реєстру акціонерів позивача на певні дати не підтверджують і не можуть підтверджувати викладених в позовній заяві обставин. Наведені документи не є належними та допустимими доказами у даній справі. Відтак, позивачем не подано до матеріалів справи жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наведених ним у позові обставин щодо укладення відповідачами спірних договорів без спрямування реального настання, обумовлених ними, правових наслідків, що також спростовується діями відповідачів зі зміни облікових записів на рахунку в цінних паперах щодо власника акцій AT "ПІВДГЗК" у відповідних депозитарних установах. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про порушення господарським судом приписів ст.131 Господарського процесуального кодексу України та незастосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" заходів процесуального примусу. Так, згідно з частиною 1 статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 28.02.2020 зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" надати до господарського суду договори, на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю "КРІОН" набуло акції, емітовані публічним акціонерним товариством "Південий гірничо-збагачувальний комбінат". Копія вказаної ухвали була надіслана на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", проте 18.03.2020 повернута до господарського суду з відміткою органу поштового зв`язку "за закінченням строку зберігання". У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19) міститься висновок про те, що повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 25.06.2020 зобов`язано позивача вручити товариству з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" копію ухвали господарського суду від 28.02.2020. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомило господарський суд про неможливість вручення товариству з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" копії ухвали господарського суду від 28.02.2020, про що складено відповідний акт. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що товариство з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" не було належним чином повідомлено про необхідність виконання вимог ухвали господарського суду від 28.02.2020, а тому у місцевого господарського суду були відсутні підстави для застосування до цього товариства заходів процесуального примусу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. 4.5 Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/384/20 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку Постанова складена у повному обсязі 14.01.2021 Головуючий суддя В.О.Кузнецов Суддя Л.А.Коваль Суддя А.Є.Чередко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»