Постанова 4824 № 377/317/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 377/317/20 номер провадження: 22-ц/824/667/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради на ухвалу судді Славутицького міського суду Київської області від 04 червня 2020 року Теремецької Н.Ф. , у справі за заявою комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги та судових витрат, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (далі - КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради)звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги та судових витрат. Заява мотивована тим, що 23 січня 2019 року між КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради та співвласниками багатоквартирного будинку №10 Чернігівського кварталу міста Славутич Київської області укладено договір №24 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого підприємство зобов`язалось надавати послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , а співвласники цього будинку зобов`язались оплачувати надані управителю послуги з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Відповідно до пункту 3 цього договору послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку та поточний ремонт спільного майна будинку. Заявник вказував, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг по управлінню цим будинком, які надає КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради на підставі договору №24 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року. Однак ОСОБА_2 , як співвласник цього будинку, належним чином не виконувала свій обов`язок по оплаті наданих їх житлово-комунальних послуг у період з 01 лютого 2019 року по 21 квітня 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 309 грн 34 коп. З урахуванням наведеного, КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської радипросило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованістьза послугу з управління багатоквартирним будинком у період з 01 лютого 2019 року по 21 квітня 2020 року у розмірі 2 309 грн 34 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 210 грн 20 коп. Ухвалою судді Славутицького міського суду Київської області від 04 червня 2020 року відмовлено КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги та судових витрат. Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги з тих підстав, що заява подана з порушенням вимог п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України. Вказує, що КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради до заяви про видачу судового наказу додало копію договору №24 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року, який укладений між КП «Житлово-комунальний центр» та уповноваженими на це зборами співвласників багатоквартирного будинку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , що відповідає вимогам ч.5 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ст.15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими передбачено укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку з управителем співвласниками, уповноваженими на це рішенням зборів співвласників. Зазначає, що такий договір є обов`язковим для виконання всіма співвласниками та не залежить від того чи підписував співвласник багатоквартирного будинку протокол зборів співвласників цього будинку. Тому вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу. ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якими передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суддя першої інстанції керувався п.3 ч.3 ст.163, п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України й виходив із того, що ОСОБА_2 не уповноважувала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року з КП «Житлово-комунальний центр», так як вона не підписувала протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 листопада 2018 року. Проте з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали. З матеріалів справи вбачається, що у травні 2020 року КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради звернулося до суду із заявою, в якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь заборгованістьза послугу з управління багатоквартирним будинком у період з 01 лютого 2019 року по 21 квітня 2020 року у розмірі 2 309 грн 34 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 210 грн 20 коп. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (ст.ст.160-173). Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (ч.3 ст.160 ЦПК України). У ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно з п.3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Згідно з п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Правовий аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявником до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради до заяви про видачу судового наказу додало, зокрема, копію договору №24 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року, який укладений між КП «Житлово-комунальний центр» в особі т.в.о. директора Полтавського Р.Ю. (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , уповноваженими зборами співвласників будинку на підставі протоколу від 30 листопада 2018 року. Відповідно до пункту 1 даного договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Згідно з ч.5 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, укладений співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 договір №24 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року з КП «Житлово-комунальний центр», які уповноважені на це чинним рішенням зборів співвласників будинку (протокол від 30 листопада 2018 року), є обов`язковим для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку, за яким пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. З наведених підстав висновки судді про те, що ОСОБА_2 не уповноважувала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 23 січня 2019 року з КП «Житлово-комунальний центр», так як вона не підписувала протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 листопада 2018 року, є необґрунтованими. За таких обставин колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскаржувана ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради задовольнити. Ухвалу судді Славутицького міського суду Київської області від 04 червня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року. Головуючий Судді: