Постанова 4810 № 423/2459/19

Справа № 423/2459/19 Провадження № 22-ц/810/589/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач -Попаснянська міська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 18 березня 2020 року, ухваленого Попаснянським районним судом Луганської області у складі: судді Архипенко А.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Попаснянської міської ради Луганської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом, в с т а н о в и в: У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_6 . Після смерті родичів відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлим в таких долях: 1/6 частина - ОСОБА_3 , 1/3 частина - ОСОБА_4 , 1/3 частина - ОСОБА_6 , 1/6 частина - ОСОБА_5 . До майна ОСОБА_3 в Попаснянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 87 за 1977 рік, а до майна ОСОБА_4 - № 42 за 1997 рік. Вищезазначені справи передані на постійне зберігання до Луганського державного обласного нотаріального архіву у м. Луганськ, яке на теперішній час є тимчасово окупованою територією. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своїх батьків та брата і сестри, оскільки проживав на момент смерті останніх разом з ними за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , і тому в січні 2019 року позивач звернувся до Попаснянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, йому було відмовлено в оформленні спадщини у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи та неможливо з`ясувати коло спадкоємців, що прийняли спадщину. Тому позивач просив суд визнати за ним право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Від відповідача - Попаснянської міської ради надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_6 , в якому зазначено, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач входить до кола спадкоємців, не надав інформацію щодо наявності /відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не надав докази того, чи заведено спадкові справи щодо майна померлого і чи є факт прийняття/неприйняття спадщини імовірними спадкоємцями фактично, а тому просили залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Попаснянську державну нотаріальну контору, витребувати у державного нотаріуса Попаснянської державної нотаріальної контори інформацію та у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 18 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Попаснянської міської ради Луганської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Рішення суду із посиланням на норми ст. 1216, 1218, 1220, 1261 ЦК України мотивовано тим, що всі відповідні документи, які підтверджують той факт, що померлі родичі позивача мали у власності будинок і право на цю власність переходить до позивача у порядку спадкування за законом, але в зв`язку з тим, що всі спадкові справи, які були заведені після смерті спадкодавців, залишилися на тимчасово окупованій території, що є перешкодою для оформлення спадкових прав позивачем у нотаріальному порядку, суд вважав, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і може бути успадкований позивачем, що є підставою для визнання за позивачем права власності на зазначене майно в порядку спадкування за законом після смерті родичів. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, порушення права останньої як спадкоємця першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності 1/3 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить її чоловікові ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_1 . Внести зміни до запису про право власності №37275248 від 07.07.2020 року змінивши розмір частки ОСОБА_6 з 1/1 на 2/3 частки. Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме визначив позивача, який є рідним братом померлого спадкодавця ОСОБА_6 як спадкоємця першої черги, що суперечить вимогам ст. 1261 ЦК України; не зробив запит до Попаснянської держнотконтори для визначення коло спадкоємців першої черги щодо спадщини ОСОБА_6 та залучення їх для участі у справі. Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що її чоловік ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_5 і на момент смерті був зареєстрований та проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а тому немає жодного доказу спільного проживання позивача та її чоловіка ОСОБА_6 на момент його смерті. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року головуючим у справі визначено суддю Яреська А.В. склад колегії - Гаврилюк В.К., Лозко Ю.П. Апеляційне провадження по справі було відкрито 26.08.2020 року. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Савчука О.І. від 03.09.2020 року у зв`язку із прийняттям відставки судді Яреська А.В., вилучено останнього у зв`язку із закінченням терміну повноважень, визначено: новий головуючий суддя (суддя-доповідач) Назарова М.В., у складі колегії: - Гаврилюка В.К., Лозко Ю.П. Ухвалою суду від 04.09.2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 29.09.2020 року. 29.09.2020 року судове засідання не було проведено у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці Гаврилюка В.К. , відкладено на 27.10.2020 року. 27.10.2020 року судове засідання не було проведено у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 21.10.2020 року головуючого судді Назарової М.В., відкладено на 08.12.2020 року. Повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 року вилучено суддю Гаврилюка В.К. у зв`язку із перебуванням у відпустці, новий суддя у складі суду - Кострицький В.В. 08.12.2020 року визнано явку скаржниці обов`язковою, яка не брала участі у справі, для з`ясування питання про порушення оскаржуваним рішенням її законних прав та інтересів, оголошено перерву до 21.12.2020 року до 16-й год. 21.12.2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_2 задоволено та витребувано у Попаснянської державної нотаріальної контори Луганської області належним чином засвідчену копію спадкової справи за № 328-2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 . Від представника позивача ОСОБА_6 ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 , а тому просить в задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. У судовому засіданні скаржниця ОСОБА_2 підтримала доводи своєї скарги. Представник позивача заперечував проти задоволення скарги. Представник відповідача - Попаснянської міської ради Луганської області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 11), які померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Попасна Луганської області. З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Попасна Луганської області (а.с. 10). Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Попасна Луганської області (а.с. 9). Згідно довідки Попаснянського комунального підприємства "СКП" від 14.01.2019 р. № 1077/19 на обліку Попаснянського КП "СКП" нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за: - ОСОБА_3 1/6 частка на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельної ділянки, для будівництва житлового будинку на право власності, посвідчений 1-Попаснянскою державною нотаріальною конторою від 13.06.1959, реєстр № 2479/1, дата реєстрації 28.11.1964 року; - ОСОБА_4 1/3 частка, на підставі дубліката свідоцтва про право власності, посвідчене Попаснянскою державною нотаріальною конторою від 20.03.2003, реєстр № 299, та на підставі дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене Попаснянскою державною нотаріальною конторою від 20.03.2003, реєстр № 300, дата реєстрації 10.04.2003 року; - ОСОБА_5 1/6 частка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене Попаснянскою державною нотаріальною конторою від 06.05.2003, реєстр.№ 576, дата реєстрації 14.05.2003 року; - ОСОБА_6 1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчене Попаснянскою державною нотаріальною конторою від 23.04.2003, реєстр №540, дата реєстрації 14.05.2003 року. Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на час смерті батька та матері позивача) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК Української РСР). При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК Української РСР). Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК Української РСР). Із відповіді державного нотаріуса Попаснянської державної нотаріальної контори від 18.01.2019 № 190/-02-17 вбачається, що: - до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Попаснянській державні нотаріальній конторі заведена спадкова справа 87 за 1977 рік. - до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Попаснянській державні нотаріальній конторі заведена спадкова справа 42 за 1997 рік. Вищезазначені справи передані на постійне зберігання до Луганського державного обласного нотаріального архіву до міста Луганськ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України (а.с. 5). Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. Відповідно до ст. 1216 ЦК України (чинної станом на час смерті сестри та брата позивача) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частини перша статті 1269 ЦК України). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України). Спірні правовідносини по справі виникли з приводу визнання за позивачем права власності на спірний будинок, який належить по 1/6 його померлому батьку та сестрі та по 1/3 - матері та братові, в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги після смерті батьків, та другої - після смерті сестри та брата, оскільки позивач вважає себе єдиним спадкоємцем після їх смерті, фактично проживав зі спадкодавцями в одному будинку, однак через передачу спадкових справ після смерті батьків до м. Луганська і відмову нотаріусу у видачі свідоцтв про право на спадщину позбавлений можливості набути таке право в позасудовому порядку - саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач. Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб`єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо. Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, або така особа, що має до майна власний інтерес. Як свідчать матеріали спадкової справи, спадщина приймалася як після смерті батьків позивача, так і під час розгляду справи апеляційним судом з`ясовано, що після смерті брата позивача - ОСОБА_6 спадщину прийнято скаржницею по справі - дружиною померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 . Проте, за таких умов скаржниця ОСОБА_2 як спадкоємиця першої черги після смерті свого чоловіка - спадкодавця ОСОБА_6 , яка реалізувала свої спадкові права шляхом своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини та одночасно шляхом фактичного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 станом на час його смерті, не залучено до участі у справі. Натомість у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Попаснянську міську Раду Луганської області, матеріально-правовий зв`язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останнім права власності на спірний будинок відсутній. Тому слушними є доводи скарги про неналежний суб`єктний склад по справі з огляду на помилковість висновків суду про те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті своїх батьків та брата та сестри, а посилання суду на визнання позову відповідачем Попаснянською міською радою є помилковим, оскільки визнання позову неналежним відповідачем порушує права іншої особи, не залученої до участі у справі, та позбавляє таке визнання правового сенсу та будь-якого правового значення (постанова Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 554/5000/18). Наведеного суд до уваги не взяв, не взяв до уваги роз`яснення, надані з цього приводу у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року щодо обов`язку суду перевірки наявності або відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, заяв спадкоємців про відмову від права на спадщину, та помилково вдався до оцінки наданих позивачем доказів та дійшов висновку про обґрунтованість позову, у той час коли пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів не дає оцінки, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із належними відповідачами по справі, якими є спадкоємці, що прийняли спадщину у передбачений законом спосіб, всіх спадкодавців. Вказане порушення норм процесуального права з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову. Оскільки належний відповідач по справі, який не був залучений до участі у справі, має право заявити зустрічний позов, то колегія суддів апеляційного суду під час перегляду оскаржуваного рішення не може вирішувати питання про перерозподіл часток у спадщини, про що просить ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 18 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Попаснянської міської ради Луганської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 12 січня 2021 року. Головуючий Судді: