Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/13898/19

Справа № 308/13898/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 29.12.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн. Згідно постанови, 30.11.2019 року о 07 год. 00 хв. по вул. Загорська, 127 в м. Ужгороді, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу «DRAGER» на місці зупинки та в ЗОНД відмовився в присутності двох свідків. Вищевказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що справа розглянута за його відсутності. Вказує на те, що не згідний із протоколом про адміністративне правопорушення, так як алкогольні напої не вживав, та вважає, що протокол складений із порушенням норм процесуального права, а зібрані докази по справі є недостатніми для визнання його винуватим. Стверджує, що в протоколі відсутній будь-який запис про те, що водій нібито відмовився (або навпаки проходив) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вважає що як поліцейським при проведенні перевірки, так і судом допущена неповнота при з`ясуванні фактичних обставин справи, що матеріали справи підлягають направленню до Управління патрульної поліції у Закарпатській області для до оформлення, оскільки протокол не відповідає вимогам ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що в зазначені в протоколі час та місці не керував транспортним засобом, у зв`язку з чим, працівник поліції безпідставно пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Зазначив, що в той момент коли працівник поліції підійшов до належного йому автомобіля, такий знаходився в нерухомому стані з вимкнутим двигуном, а він просто знаходився у ньому, очікуючи товариша, не керувавши вказаним автомобілем ні в момент, ні до моменту виявлення його працівниками поліції. Просив апеляційну скаргу задоволити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Як убачається з матеріалів справи, такі не містять достовірних доказів про факт керування ОСОБА_1 автомобілем, у тому числі й у стані алкогольного сп`яніння, або з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вимоги працівників поліції на проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи. При цьому, поясненнями свідків не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, з відеозапису з боді камер поліцейських не вбачається, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом чи перебував за кермом такого й визнавав факт керування автомобілем до виявлення його поліцейськими. Також зі змісту протоколу вбачається, що зазначений у протоколі час нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом 30.11.2019 о 07:00 не підтверджується відеозаписом із боді камер поліцейських, з якого убачається факт спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , вже біля автомобіля, о 06:46 30.11.2019. Тому, доводи сторони захисту про те, що поліцейські підійшли до нерухомого припаркованого автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 , а доказів того факту, що ОСОБА_1 керував автомобілем, а не просто знаходився у нерухомому транспортному засобі, матеріали справи не містять, - визнаються не спростованими й заслуговують на увагу. Разом із тим, матеріали справи не містять і таких доказів, які б із достовірністю підтверджували викладені в рапорті інспекторки УПП в Закарпатській області Реплюк Т. відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці, оскільки з указаного рапорту вбачається, що вищезгаданий автомобіль було зупинено, при цьому не зазначено де саме, о 06 год 50 хв 30 листопада 2019 року, тобто не в той час, про який зазначено в протоколі щодо ОСОБА_1 07:00. Також із указаного рапорту не вбачається із ким саме несла службу інспекторка ОСОБА_2 під час виявлення автомобіля марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 . Тому, вищевказаний рапорт інспекторки Реплюк Т. та відповідно й копія постанови від 30.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка складена інспектором Суханом В. В., не можуть бути взяті до уваги як докази, які б із достовірністю підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі складеному щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП час та місці, у тому числі й у стані алкогольного сп`яніння. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи немає. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував усі обставини справи та не дав оцінки доказам у їх сукупності. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України та про наявність у його діях події та складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб`єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події та складу вказаного адміністративного правопорушення. Разом із тим, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази (протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, письмові пояснення свідків, постанову за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, рапорт поліцейського та відеозапис із місця події) як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2. 5 ПДР та, відповідно, вину в скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм відповідного аналізу, не врахувавши те, що в таких відсутні відомості про факт керування ОСОБА_1 автомобілем, у зв`язку із чим не дав їм відповідної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та про його винуватість у скоєнні цього проступку. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги і те, що, будучи викликаними на розгляд справи через керівництво УПП в Закарпатській області, патрульні поліцейські ОСОБА_3 , яка склала щодо ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також ОСОБА_4 , який виніс щодо ОСОБА_1 постанову за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, не з`явилися без поважних причин, у зв`язку з чим, апеляційний суд позбавлений можливості з`ясувати в них будь-які факти та обставини, які б могли мати значення для справи чи спростовували б наведене вище. При цьому, апеляційний суд вважає, що відсутність у матеріалах справи переконливих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом виключає і допустимість протоколу як джерела доказів і, при цьому, запис у протоколі про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння не може бути визнаний законною підставою для вимоги щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння, що в свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що саме на відповідних посадових осіб патрульної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан