Ухвала КАС ВС № 640/4692/19

УХВАЛА 12 січня 2021 року м. Київ справа № 640/4692/19 адміністративне провадження № К/9901/36239/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М. перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 640/4692/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2018 року №№0005154401, 0005164401, 0005174401, 0005184401, 0005194401. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення судових витрат, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат - задовольнити. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 500 000,00 грн. 21 квітня 2020 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №640/4692/19, яку ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року повернуто на підставі пункту першого частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України. У вересні 2020 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №640/4692/19, яку ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. При цьому, Суд зазначив, що Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. 28 грудня 2020 року скаржник втрете звернувся до суду касаційної інстанції з вказаною касаційною скаргою. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. При цьому, Верховний Суд вже роз`яснював скаржнику, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Звертаючись до суду з касаційною скаргою втрете, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалах від 27 квітня 2020 року та 01 жовтня 2020 року. Касаційна скарга фактично ідентична тієї, яка вже була повернута судом (01 жовтня 2020 року) як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових у цій справі. Скаржник втрете взагалі не визначає підстави касаційного оскарження. Отже, звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є формально ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 640/4692/19 На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 640/4692/19 повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко