Ухвала КАС ВС № 540/2483/19

УХВАЛА 12 січня 2021 року м. Київ справа № 540/2483/19 адміністративне провадження № К/9901/36217/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 540/2483/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, предметом розгляду якої є шість актів індивідуальної дії, а саме, визнання протиправним та скасування: податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 11 листопада 2019 року № 0026253305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у розмірі 140 939, 91 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 112 751,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 28 187,99 грн. податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 11 листопада 2019 року № 0026263305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "додаток на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100)" у розмірі 111 887,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 89 510,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 22 377,50 грн. податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 11 листопада 2019 року № 0026273305 про застосування штрафу за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100)" у сумі 61 006,00 гри. податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 11 листопада 2019 року № 0026283305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001)" у розмірі 11 744,99 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 9 395.99 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 349,00 грн. вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11 листопада 2019 року № Ф-0002893305 у сумі 100 408,55 грн. вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11 листопада 2019 року № Ф-0002903305 у сумі 1 193,41 грн. Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 28 грудня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, відповідач посилається на пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, а саме: п. 44.3, п. 44.4, п. 44.6, п. 44.7 статті 44, пп. 78.1.5, п. 78.1, статті 78, статті 85 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносин, викладеного у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19, від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а. Натомість, посилаючись на вказані рішення суду касаційної інстанції скаржник не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права у розрізі кожного податкового повідомлення-рішення, вимоги які є предметом розгляду у цій справі, а також не доводить подібність правовідносин між цією справою та справами наведеними скаржником у касаційній скарзі. Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Більш того, посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19, від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а є не доцільними, з огляду на те, що зазначеними постановами справи направлені на новий розгляд, а тому остаточні висновки щодо відповідних норм права Верховний Суд не формулював. Щодо зазначеної скаржником підстави - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, варто зазначити, що скаржник зазначає підстави для скасування судових рішень - пункт 1 і 2 частини другої статті 353 КАС України, але не зазначено конкретні докази, які він вважає недопустими, та у чому він їх вважає недопустимими, а також не наводить аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанову Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції, в розрізі кожного спірного податкового повідомлення - рішення. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 540/2483/19 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко