Постанова 4855 № 640/19381/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19381/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Бабенка К.А., Беспалова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люксон Компані" до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксон Компані" з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області (відповідач - 1), Державної податкової служби України (відповідач - 2) в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1274360/41023202 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 2 від 02.04.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1274402/41023202 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №10 від 16.04.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1274408/41023202 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №11 від 16.04.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1274415/41023202 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №12 від 16.04.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1274440/41023202 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №44 від 17.04.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що на переконання позивача жодних законних підстав для відмови у реєстрації вказаних податкових накладних у податкового органу не було, оскільки Товариством надавались всі необхідні первинні документи, якими підтверджуються реальність здійснення операцій по цим податковим накладним. Разом з цим, позивач звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретних підстав та мотивів їх прийняття. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, а саме: Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" та разом з цим зауважує, що позивачем не було надано до контролюючого органу повного пакету підтверджуючих документів господарської операції. З огляду на зазначене, апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки було прийнято при не повному з`ясуванні всіх обставин справи Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року без змін. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем, відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено податкові накладні № 2 від 02.04.2019 р. на загальну суму 478 235,04 грн. (в т.ч. ПДВ 79 705,84 грн.), № 10 від 16.04.2019 р. на загальну суму 1 103 056,79 грн. (в т.ч. ПДВ 183 842,80 грн.), № 11 від 16.04.2019р. на загальну суму 742 513,99 грн. (в т.ч. ПДВ 123 752,33 грн.), № 12 від 16.04.2019р. на загальну суму 1 697 013,58 грн. (в т.ч. ПДВ 282 835,60 грн.), № 44 від 17.04.2019р. на загальну суму 1 774 008,88 грн. (в т.ч. ПДВ 295 668,15 грн.) та направлено їх засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Згідно отриманих квитанцій податкові накладні прийнято, але реєстрацію зупинено. Дослідивши зміст квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 02.04.2019р., № 10 від 16.04.2019 р., № 11 від 16.04.2019р., № 12 від 16.04.2019р., № 44 від 17.04.2019р., поданих ТОВ "Люксон Компані", судом встановлено, що відповідачем зроблено висновок, що обсяг постачання товару/послуги 01.61 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. У квитанціях позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. На виконання положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України позивачем направлено на адресу ДФС України повідомлення, до яких додано первинні документи щодо господарських операцій, на підставі яких складено вказані податкові накладні. За результатами розгляду поданих ТОВ "Люксон Компані", документів Комісією ГУ ДФС прийнято рішення: - № 1274360/41023202 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.04.2019 № 2 на загальну суму 478235,04 грн., - № 1274402/41023202 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 16.04.2019 на загальну суму 1103056,79 грн., - № 1274408/41023202 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 16.04.2019 на загальну суму 742513,99 грн., - № 1274415/41023202 про відмову в реєстрації податкової накладної 12 від 16.04.2019 на загальну суму 1 697 013,58 грн., - № 1274440/41023202 про відмову в реєстрації податкової накладної № 44 від 17.04.2019р. на загальну суму 1774 008,88 грн. У вказаних рішеннях підставою для відмови у реєстрації податкових накладних зазначено: ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). Не погоджуючись з прийнятими суб`єктом владних повноважень рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог (в оскаржуваній апелянтом частині), суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є необґрунтованими, не мотивованими та не відповідають положенням законодавства. Крім того, судом зазначено, що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що платником податків було надано необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначав механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно п. 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (чинною на час виникнення спірних відносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 13 цього Порядку). На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податку були визначені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження вказаних критеріїв у відповідності до вимог чинного законодавства України станом на час прийняття оскаржуваного рішення. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушувало принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, було неправомірним. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 21 травня 2020 року у справі 560/391/19. Також колегія суддів виходить із того, що надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної залежить, зокрема від чіткого визначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Водночас у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що реєстрацію податкових накладних зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому, відповідачем не вказано конкретного переліку документів, необхідних для прийняття такого рішення. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 140/2160/18. Колегія суддів зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Проте, колегією суддів встановлено, що в даному випадку відповідачем було порушено наведені вимоги законодавства, оскільки рішення відповідача містять лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані, без з`ясування специфіки проведених господарських операцій. При цьому, в межах даних правовідносин колегія суддів не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні ПН, оскільки вказане питання не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством. Вказане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. При цьому, здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 по справі №0940/1240/18). На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді К.А. Бабенко О.О. Беспалов