Постанова 4854 № 420/7633/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7633/20 Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області з відмови листом № 5962-5862/В-02/8-1500/20 від 17.07.2020р. ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 26 червня 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої ОСОБА_1 пенсії у розмірі 16602,91 грн.; зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 26 червня 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії у розмірі 16602,91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Одеській області на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11 виплачено 16602,91 грн. недоотриманої позивачем за період з 26 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року, та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Зазначену виплату у розмірі 16602,91 грн. відповідачем проведено 24.04.2020р., тобто із затримкою, що становить 178 календарних місяців (з 26 червня 2005 року по 31 березня 2020 року). З урахуванням наведеного, 24.06.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та сплату суми компенсації частини втрачених доходів, що виникла у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання рішення суду, у задоволенні якої листом відповідача № 5962-5862/В-02/8-1500/20 від 17.07.2020р. протиправно та безпідставно відмовлено, що призвело до порушення конституційних прав позивача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій з відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, зобов`язання вчинити певні дії,- задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у компенсації втрати частини грошових доходів за період з 26.04.2017р. по 24.04.2020р. у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 26.04.2017р. по 24.04.2020р. у зв`язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р., з урахування висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що з урахуванням приписів ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р., позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов`язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, в якій зазначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11 набрала законної сили 26.04.2017р. 24.04.2020р. на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11 відповідачем нараховано на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 16602,91 грн. 24.06.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та сплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 26 червня 2005 року по 31 березня 2020 року. 17.07.2020р. (№ 5962-5862/В-02/8-1500/20) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду вказаної заяви, посилаючись на приписи ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,» повідомлено позивача, що поточна пенсія йому нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а звернення щодо виплати компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, а тому підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того зазначено, що проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду у справі № 2а-2657/11, а тому вчинення дій ГУ ПФУ в Одеській області виходитиме за межі зобов`язань, покладених судовим рішенням. Не погоджуючись із вищезазначеною відомою відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як після набрання постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11 законної сили та у зв`язку з несвоєчасним виконанням зазначеного рішення відповідачем, позивач з урахуванням п. 4 Порядку № 159 набув права на компенсацію саме за період з 26.04.2017р. по 24.04.2020р. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). За нормами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. у справі № 2а-2657/11, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області повести перерахунок призначеної позивачу щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В силу вимог частини першої статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту статті 2 Закону № 2050-III вбачається, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону № 2050 пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу, а отже доводи пенсійного фонду, як апелянта, в цій частині є безпідставними. За таких обставин, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати пенсії. Однак, позивач в апеляційній скарзі зазначаючи про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 26.06.2005 року по 31.03.2020 року, ще й, при цьому, просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати за вищевказаний період цієї компенсації не вірно тлумачить норми права в частині періоду за який позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, колегія суддів звертає увагу, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 та постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 826/8319/16 Отже, оскільки присуджена сума пенсії в розмірі 16602,91 грн. за судовим рішенням від 26.04.2017р, яке набрало законної сили 26.04.2017року (тобто, з цієї дати виник обов`язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 24.04.2020 року, то має місце затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми саме за період з 26.04.2017р. по 24.04.2020 р., що вірно встановлено судом першої інстанції. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Посилання апелянта на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові по справі № 21-518а14, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки є судова практика, яка прийнята у часі пізніше, а тому саме вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії саме за період з 26.04.2017 р. по 24.04.2020 р., а доводи апеляційних скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що підстав для його скасування немає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.1 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності та відповідно розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. З урахуванням результатів розгляду апеляційних скарг, підстави, передбачені ст. 139 КАС України для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Повний текст постанови складено та підписано 12 січня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова