Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/2290/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження: 33/821/609/20Суддя у першій інстанції - Тептюк Є.П. Справа №707/2290/20 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції - Ятченко М.О. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2020 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Ятченко М.О., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за спільною апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його адвоката Нешенко О.Б. на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , експедитор ПП «Торговий дім Поляков», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, та позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн., встановив : Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 13.10.2020 року о 22год. 10хв. в с. Худяки Черкаського району, Черкаської області по вул. Черкаській, керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога в ЧОНД в м. Черкаси, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та його адвокат Нешенко О.Б. подали спільну апеляційну скаргу в якій просять закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог апелянти вказали, що постанова суду є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнята із значними порушеннями процесуальних норм, тому підлягає скасуванню. Зазначили, що в порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП суд першої інстанції неповно та не об`єктивно з`ясував обставини справи про адміністративне правопорушення, не дослідив всіх наявних доказів, не надав їм належної юридичної оцінки, зокрема, не було досліджено відеоматеріали наявні в матеріалах справи та не опитано самого обвинуваченого. Крім того, суд не звернув увагу, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушенням вимог закону, а огляд проведено з порушенням Інструкції про прядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. Зазначили, що ОСОБА_1 не пропонувалось на місці проведення огляду, а відразу їхати до медичного закладу, однак він відмовився від цього, тому що було вже пізно, обвинувачений поспішав і не бажав з с. Худяки їхати пізно ввечері в м. Черкаси. Крім того, апелянти вказали, що судом першої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за дії, які він не вчиняв, оскільки на думку скаржників диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП станом на 13.10.2020 року передбачає лише нетверезе керування суднами. Також, скаржники зазначили, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів на розгляд колективу ПП «Торговий дім «Поляков» з метою застосування щодо нього заходів громадського впливу. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими. Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вважаю, що вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №495003; даними відеозапису. При цьому суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як в судовому засіданні суду першої інстанції так і в апеляційній скарзі вказав, що дійсно відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд доходить висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 - особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані. Доводи апелянтів, викладені ними в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, а також винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, спростовуються зібраними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв`язку повністю підтверджують вину ОСОБА_1 . Доводи скаржників щодо відмови в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів на розгляд колективу ПП «Торговий дім «Поляков» з метою застосування щодо нього заходів громадського впливу, вбачаю не обґрунтованими, оскільки положеннями ч.1 ст.21 КУпАП законодавець передбачив можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу, в той же час за змістом закону це є правом суду, а не обов`язком. Тому, враховуючи особливу суспільну шкідливість вказаного правопорушення, суд апеляційної інстанції вбачає, що стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 гривень та один рік позбавлення права керування транспортними засобами є законним, справедливим, необхідним і достатнім стягненням для виправлення правопорушника та запобігання вчиненню ним подібних правопорушень надалі. Доводи апелянтів, викладені ними в апеляційній скарзі про те, що з 01.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22.11.2018 не беру до уваги з наступних підстав. Так, Закон України № 2617-VIII набрав чинності 01 липня 2020 року. Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон №720-IX), яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII». Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які після 03 липня 2020 року вчинили правопорушення у вигляді керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.ч.1,2 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини. Таким чином, з урахуванням наведеного приходжу до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-які інші доводи апелянтів, викладені ними в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Нешенко О.Б., залишити без задоволення. Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2020 року, відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.О. Ятченко