Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8654/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8654/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 11 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (ухвалене у м. Житомирі 15.09.2020) у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка про стягнення санкцій та пені, В С Т А Н О В И В : Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Шевченка, у якому просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Шевченка на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 37368,79 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та належні для них умови праці, однак свого обов`язку не виконав, оскільки на підприємстві у 2019 році мала б працювати 1 особа з інвалідністю. Відповідач не дотримався вказаного нормативу робочих місць. У встановлений законом термін, визначену суму адміністративно-господарських санкцій в сумі 36751,11 грн за невиконаний норматив у 2019 році відповідач не сплатив. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2020 року, відповідачу нараховано пеню, сума якої на день подання позову до суду становить 617,68 грн. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, перевіркою поданої до відділення Фонду державної звітності Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік за формою №10-ПІ, спеціалістами сектору забезпечення зайнятості та соціального захисту осіб з інвалідністю виявлена заборгованість зі сплаті адміністративно-господарських санкцій ПСГП ім.Шевченка перед відділенням Фонду, у розмірі 36751,11 грн за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві у 2019 році, термін сплати яких минув 15 квітня 2020 року та 617,68 грн пені станом на 10 червня 2020 року, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Згідно зі звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у ПСГП ім.Шевченка за 2019 рік склала 9 осіб. Отже, відповідач із числа середньооблікової кількості штатних працівників, що склала 9 осіб, повинен був працевлаштувати 1 (одну) особу з інвалідністю - штатного працівника облікового складу за рік, тоді як фактично не працевлаштував особи з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконав у кількості одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Таким чином, ПСГП ім.Шевченка норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2019 рік, передбачений частиною 1 статті 19 Закону не виконав у кількості 1 (одного) робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Претензією від 13 квітня 2020 року №04-60/291 позивач повідомив ПСГП ім.Шевченка, що відповідно до поданого ним звіту від за 2019 рік воно має сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 36751,11 грн до 15 квітня 2020 року (за незайняті інвалідами робочі місця), а також зазначено, що у разі їх несплати буде ініційовано звернення до суду. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (Закон №875-ХІІ). Оскільки ПСГП ім.Шевченка не сплатило адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2020 року, Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на підставі наведеної норми нарахувало пеню у розмірі 617,68 грн. У визначені законом строки ПСГП ім.Шевченка адміністративно-господарські санкції та пеню не сплатило, у зв`яку із чим Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано. Причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому у його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. За змістом статті 20 Закону №875-ХІІ спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Отже, на підприємства покладено обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині 1 статті 18 Закону №875-ХІІ. Разом з цим, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Встановлено, що згідно з поданим ПСГП «ім.Шевченка» звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2019 рік становить 9 працівників; штатні працівники - особи з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ на підприємстві (одна особа) відсутні. Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, відповідачем виконано вимоги Закону №875-ХІІ про права осіб з інвалідністю, а саме: ПСГП ім.Шевченка впродовж 2019 року щомісячно подавало до Баранівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо вільного робочого місця підсобного працівника із зазначенням у розділі II про необхідність працевлаштування особи з інвалідністю. Отримання звітів центром зайнятості підтверджено штампом на другому примірнику, який залишається на підприємстві. Також ПСГП ім.Шевченка в червні 2019 року здійснило публікацію оголошення в місцевій газеті «Час плюс» про запрошення на роботу на підприємство особи з інвалідністю . Незважаючи на вжиті підприємством заходи, особи з інвалідністю до ПСГП ім.Шевченка для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися, про що свідчить довідка Баранівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості від 23 червня 2020 року. Самостійно до ПСГП ім.Шевченка особи з інвалідністю не зверталися. Отже, ПСГП ім.Шевченка фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з незалежних від нього причин, а саме - через відсутність осіб з інвалідністю, які потребують роботи у відповідача та через відсутність направлень на роботу особи з інвалідністю з Баранівського районного центру зайнятості. Водночас, позивачем не подано документальних підтверджень фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу осіб з інвалідністю. Доводи про те, що подання звітності за формою №3ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є неналежним виконанням нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю обґрунтовано відхилені судом. Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень. Так, відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано. Причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому у його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Вказаний висновок у повній мірі узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18 та від 31 жовтня 2019 року у справі №823/1821/18. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.