Ухвала КГС ВС № 914/1670/19

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 914/1670/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Бойко С.М., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 (суддя Бортник О.Ю.) у справі № 914/1670/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріс-тепло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про витребування майна - котла твердопаливного ARS 300 L вартістю 152 000,00 грн із чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 16.11.2020 ОСОБА_1 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Західний апеляційний господарський суд касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020 у справі № 914/1670/19. Розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1670/19, зважаючи на таке. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997). За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 163 ГПК у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна. Предметом позову у справі № 914/1670/19 є витребування майна - котла твердопаливного ARS 300 L вартістю 152 000,00 грн із чужого незаконного володіння, тобто ціна позову у цій справі є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК справа №914/1670/19 є малозначною. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про витребування майна (котла твердопаливного) із незаконного володіння відповідача, виходив із доведеності права власності позивача наданими сторонами доказами в їх сукупності, у тому числі протоколом № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріс-тепло» (далі - ТОВ «Іріс-тепло») і статутом ТОВ «Іріс-тепло», про недійсність яких третя особа (скаржниця) доказів не надала. Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження за її касаційною скаргою, ОСОБА_1 , покликаючись на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені судами у справі № 914/1670/19, під час розгляду справи № 909/902/20; справа має виняткове значення для скаржника. Мотивуючи наявність підстави, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, ОСОБА_1 зазначає, що суди дійшли висновку про задоволення позову у справі № 914/1670/19 на підставі неналежних доказів, а саме: протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Іріс-тепло» від 20.10.2014 і статуту ТОВ «Іріс-тепло», та неправильного застосування положень Закону України «Про господарські товариства». Зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки наведені вище мотиви задоволення позовних вимог не свідчать про те, що подана скаржницею касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Мотивуючи наявність підстав, що підпадають під дію підпунктів «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, ОСОБА_1 зазначає про те, що суди у ході розгляду справи № 914/1670/19 встановили, що 20.10.2014 ОСОБА_1 брала участь у загальних зборах ТОВ «Іріс-тепло», де вирішувалося питання про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внесення майна - котла твердопаливного ARS 300 L (спірне майно). ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Іріс-тепло» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним статуту товариства (справа № 909/902/20), а також 26.10.2020 подала відповідну заяву про вчинення злочину до Слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області, але встановлені у справі № 914/1670/19 обставини вона позбавлена можливості спростувати. Але мотиви, наведені апеляційним судом у постанові від 15.10.2020, для задоволення позовних вимог ТОВ «Іріс-тепло» про витребування майна (котла твердопаливного) із володіння відповідача не підтверджують і наявність випадків, передбачених підпунктами «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, для розгляду поданої касаційної скарги в малозначній справі № 914/1670/19, оскільки законність/незаконність проведення 20.10.2014 зборів учасників ТОВ «Іріс-тепло» та прийнятих ними рішень може бути предметом дослідження суду у справі № 909/902/20 та правоохоронних органів при перевірці заяви скаржниці. Зважаючи на викладене, Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами «б», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК, за яких Суд міг би визнати, що судові рішення у справі № 914/1670/19 підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено. Вивчивши і проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень і матеріали поданої ОСОБА_1 касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК підстав для розгляду касаційної скарги Суд також не вбачає. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1670/19. Зазначену ухвалу Суд постановляє з дотриманням розумних строків, зважаючи на перебування судді Міщенка І.С. на лікарняному. Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1670/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2020.

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами на 15 аркушах (у тому числі оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 13.11.2020 № 1065 на суму 5 617,08 грн) надіслати скаржникові.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. С. Берднік Судді: І. С. Міщенко В. Г. Суховий