Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/698/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1917/21 Справа № 192/698/20 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: 15 травня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просило, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у загальному розмірі 18991 гривня 31 копійка, з яких 11699 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредиту, а також нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг штраф в сумі 500 гривень (фіксована частина) і в сумі 880 гривень 54 копійки (процентна складова) (а.с.1-5). Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.100-102). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити (а.с.105-110). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку укладений Договір про надання банківських послуг (а.с.15). Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну карту. Відомості про вид кредиту, який бажав отримати відповідач, відомості про розмір такого кредиту або розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами у вказаній анкеті-заяві відсутні. Згідно наданої до матеріалів справи роздруківки про умови кредитування за типами кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» зазначено умови кредитування, з якими був ознайомлений ОСОБА_1 . Проте відомості про тип отриманого ним кредиту, з яких можливо було б встановити його розмір, розмір відсотків за користування ним, інші умови кредитування, на які погодився ОСОБА_1 - відсутні. Судом встановлено, що у заяві відповідача від 22 жовтня 2018 року сума кредитного ліміту взагалі не зазначена, як не зазначена і процентна ставка (а.с.15-18) та тип кредиту. Докази про укладання 22 жовтня 2018 року відповідачем саме кредитного договору з відповідними істотними умовами щодо відсотків за користування кредитом, строку повернення кредиту, штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору, тощо суду не надано. До позову банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.19) та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.20-46) на підставі яких, за посиланням позивача, відповідачу збільшувався кредитний ліміт. Також позивачем подано клопотання про огляд веб-сайту на підтвердження дійсності відповідної редакції Умов та Правил надання банківських послуг та фіксування їх змісту на день приєднання відповідача до відповідних умов (а.с.75). Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року було визнано обов`язковою явку представника позивача для з`ясування питань щодо заявленого клопотання (а.с.96), проте представник позивача до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). З оглянутого за клопотанням позивача веб-сайту в порядку ст. 85 ЦПК України, вбачається, що за посиланням https://privatbank.ua/terms Архів договорів - більше - на сторінці 2 розміщені файли з найменуванням «Повний договір (актуальний за періоди з 01 березня 2019 року по 01 грудня 2019 року)». При огляді зафіксовано, що відомостей про те, що файл «Повний договір (актуальний на 01.10.2018 р.)» був розміщений на даному сайті станом на момент підписання заяви відповідачем - немає. Крім того, на сторінці 2 взагалі відсутній вказаний файл, на який посилався позивач. Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Так, згідно розрахунків позивача, сума заборгованості станом на 16 квітня 2020 року становить 18991 гривня 31 копійка, з яких 11 699 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредиту, а також нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг штраф в сумі 500 гривень (фіксована частина) і в сумі 880 гривень 54 копійки (процентна складова). Однак, загальний розмір заборгованості - 18991 гривня 31 копійка не відповідає арифметичній сумі заборгованості за тілом кредиту та нарахованим ними штрафам. Оскільки 11699,23+500,00+880,54=13 079,77 гривень. Тобто, ціна позову є більшою, ніж сума наведеної у позові заборгованості. Надана до позову Виписка за договором б/н станом на 17 квітня 2020 року (а.с.11-12) не може вважатися належним та допустимим доказом існування заборгованості у відповідача в розмірі 18 991 гривня 31 копійка у зв`язку з тим, що така Виписка не підписана уповноваженими особами банку та складена без зазначення посади особи, яка її склала, хоча і містить в собі посилання на рух коштів по картці № НОМЕР_1 (а.с.13). Докази про отримання відповідачем кредитного ліміту саме на цю карту - суду не надано. Також суд першої інстанції вважав неналежними доказами і розрахунки, додані до позову станом на 16 квітня 2020 року (а.с.8-10), оскільки вони також не підписані уповноваженими особами банку. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та безпідставності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Судом першої інстанції також встановлено, що в анкеті-заяві, в якій міститься підпис ОСОБА_1 , не зазначено: розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої кредитної картки. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не підписані відповідачем. Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2018 році кредитного договору, оскільки в підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві відсутні відомості про: платіжну картку, яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої картки. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не містять підпису відповідача. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі ст. 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає між ним і банком договір, не заслуговують на увагу, оскільки вказана заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору в розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. З огляду на викладене та з урахуванням того, що надані ПАТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ці Умови та Правила не можна вважати належним доказом укладення між сторонами кредитного договору. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені. Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України є неспроможними, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При розгляді цієї справи суд не встановив узгоджених умов щодо сплати процентів та інших сум при укладенні кредитного договору, тобто підстав для застосування договірних розмірів процентів та неустойки. Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України це судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 06 січня 2021 року. Судді: