Ухвала КГС ВС № 916/1613/20

УХВАЛА 06 січня 2021 року м. Київ Справа № 916/1613/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г., перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (головуючий суддя Таран С.В., судді Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 (суддя Щавинська Ю.М.) про забезпечення позову у справі № 916/1613/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД", 2) Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватного акціонерного товариства "АНТАРКТИКА", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" про визнання незаконними та скасування рішень приватного нотаріуса, визнання недійсним та скасування правочину, визнання недійсним рішення учасника, ВСТАНОВИВ: 07.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі № 916/1613/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. За змістом пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Проте, в порушення наведених процесуальних вимог, скаржником не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та процесуального права (пункт, частина, стаття) припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень. При цьому, зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено відповідної підстави при касаційному оскарженні судового рішення, зазначеного у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із посиланням на частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції. При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Крім того, положенням статті 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам справи, що підтверджується також актом Верховного Суду від 17.12.2020 № 29.1-11/418 про те, що при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 6504903609648), яке надійшло від Андрусишин І.Д., не виявилось вказаного у додатку касаційної скарги підтвердження направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи. Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини 2 статті 42, частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом; у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов`язків скаржника. Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України). Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України та надіслати копію касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам даної справи. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Підсумовуючи вище викладене, cуд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції: 1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків; 2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи; 3) документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі № 916/1613/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Скаржнику направити копію даної ухвали разом з актом Верховного Суду від 17.12.2020 № 29.1-11/418.

4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

5. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Суховий В.Г.