Постанова Київський апеляційний суд № 755/14599/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 33/824/4969/2020 Суддя 1 інстанції - Старовойтова С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Горобівського І.Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника Горобівського І.Г. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року про визнання винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Згідно постановою судді 24 вересня 2020 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 318і» державний номер НОМЕР_1 по вулиці Братиславській, 3/1а в місті Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від медичного огляду для встановлення стану сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі захисник Горобівський І.Г. просив скасувати постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. При цьому апелянт вказує на безпричинну зупинку транспортного засобу та відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння, відтак поведінка поліцейських була неправомірною, а водій не підлягав огляду на стан сп`яніння. Вважаючи протокол про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом, захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено до моменту виявлення порушення. Час складанні протоколу - 18 годин 57 хвилин, а час складання направлення на огляд - 19 годин 10 хвилин. Згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту о 19 годині 10 хвилин, що відповідає часу складання направлення. Зі змісту протоколу та письмових пояснень свідків виходить, що протокол почали складати до моменту здійснення пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров`я та виявлення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Складання протоколу про адміністративне правопорушення до моменту здійснення пропозиції пройти огляд в закладі охорони здоров`я є, на думку апелянта, грубим порушенням чинного закону та вказує на відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також апелянт вважає неналежними та недопустимим доказами винуватості особи письмові пояснення свідків, які є шаблонними, складеними однією рукою, а свідки лише поставили свої підписи в наданих співробітниками поліції шаблонах. За змістом письмових пояснень свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння, хоча чинним законом не передбачено обов`язку проходження водіями будь-яких тестів на стан сп`яніння, і тим більше, відповідальність за відмову від проходження тестів. Натомість законом передбачено огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та відповідальність саме за таку відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Таким чином, на думку апелянта, згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Окрім того, апелянт вважає неналежним і недопустимим доказом відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки вказаний запис переривається. Також в апеляції вказується на те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення та написання водієм розписки про зобов`язання не керувати транспортним засобом інспектор поліції не забороняв ОСОБА_1 продовжувати керувати автомобілем. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про тимчасове затримання транспортного засобу і відсторонення водія від керування транспортним засобом, що згідно з вимогами ст. ст. 265-2, 266 КУпАП є не правом, а обов`язком інспектора поліції. Суд, на думку апелянта, не дослідив всебічно усіх доказів у справі, не надав їм належної оцінки, неправильно застосував норми матеріального права, порушив вимоги процесуального права, тому постанова судді підлягає до скасування, а провадження у справі - до закриття, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника Горобівського І.Г. та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Висновок викладений у постанові судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розпискою ОСОБА_1 із зобов`язанням не керувати транспортним засобом, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Доводи апеляційної скарги щодо безпричинної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відсутність у водія ознак наркотичного сп`яніння спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з технічною несправністю освітлювальних приладів та на запитання патрульного поліцейського про причини такої несправності, водій відповів, що йому необхідно звернутись в автосервіс. Також з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що під час спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення: блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. При цьому ОСОБА_1 повідомив поліцейським про те, що він перебуває на обліку у лікаря-нарколога та періодично вживає наркотичні засоби. Отже, твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння та він не підлягав огляду на стан сп`яніння є безпідставними. Щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів у справі, то відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений о 18 годині 22 хвилини, працівники поліції неодноразово пропонували водієві пройти огляд на стані сп`яніння і вперше така пропозиція була озвучена о 18 годині 31 хвилині. На неодноразові пропозиції щодо проведення огляду ОСОБА_1 відмовлявся. Після першої відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння інспектор поліції роз`яснила наслідки відмови у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, а в подальшому ОСОБА_1 також було роз`яснено про адміністративне стягнення, яке може бути застосовано судом за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Проте, незважаючи на неодноразові пропозиції поліцейських та роз`яснення наслідків складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився від проведення такого огляду. Згідно із записом з нагрудної камери поліцейського протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 почали складати о 18 годині 57 хвилин, про що зазначено у самому протоколі, а решта документів оформлялась до 19 години10 хвилин. Таким чином, посилання в апеляції на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено до моменту виявлення порушення спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського є безперервним з моменту зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 до моменту ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та роз`яснення щодо часу і місця розгляду справи в суді, тому підстав визнавати відеозапис неналежним і недопустимим доказом немає. В апеляції викладена суперечлива позиція захисника щодо письмових пояснень свідків, який, вважаючи письмові пояснень свідків неналежними та недопустимим доказами, водночас посилається на ці пояснення для обґрунтування доводів своєї апеляції. Щодо письмових пояснень свідків, то суддя районного суду, посилаючись на ці пояснення у постанові, зазначив про те, що ОСОБА_1 та його захисник не заявляли клопотань про виклик свідків. З матеріалів справи убачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник не лише не заявляли клопотань про виклик свідків, а й не спростовували письмових пояснень свідків. Враховуючи наведене, а також те, що письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, суддя апеляційного суду не має підстав для визнання вказаних доказів неналежними та недопустимими. Посилання захисника на те, що згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки у письмових поясненнях свідків йдеться не про огляд, а про тест, не може бути прийнятим до уваги з огляду на те, що розбіжності у термінах можна з`ясувати з інших доказів у справі. Так, відповідно до запису з нагрудної камери поліцейського поліцейські у присутності двох свідків пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що той відмовився. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що водій ОСОБА_1 , попри його заперечення, був відсторонений від керування транспортним засобом, написав відповідну розписку та просив не затримувати автомобіль. Посилання в апеляції захисника про те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення та написання водієм розписки про зобов`язання не керувати транспортним засобом інспектор поліції не забороняв ОСОБА_1 продовжувати керувати автомобілем є голослівним та спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. При цьому відсутність в матеріалах справи даних про тимчасове затримання транспортного засобу не спростовує того, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом. Суддя апеляційного суду вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника щодо неправильного застосування суддею районного суду норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки справа відносно ОСОБА_1 була розглянута відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, а постанова судді відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП. Отже, наведеними у постанові судді районного суду доказами підтверджується наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддею районного суду дотримано вимог закону при розгляді справи, відтак підстав для скасування постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП немає. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Горобівського І.Г. - без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська