Постанова 4801 № 127/34802/19

Справа № 127/34802/19 Провадження № 22-ц/801/18/2021 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2021 рокуСправа № 127/34802/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спроще-ного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апе-ляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майно- вої і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_2 ад-воката Чумака Дмитра Петровича на заочне рішення Вінницького міського суду Він-ницької області від 21 липня 2020 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Гуменюка К. П., повний текст якого складений 27 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький міський суд Він-ницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про від-шкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, поси-лаючись на наступні обставини. Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . 03 жовтня 2019 року квартира позивачки була залита. Комісією проведене обстеження помеш-кання, за наслідками якого встановлено, що 03 жовтня 2019 року внаслідок неналеж-ного утримання власниками квартири АДРЕСА_4 внутрішньоквартирних мереж водовідве-дення, а саме не забезпечення надійного водовідведення пральної машини, вода з якої зливалась не в стічний колектор, а на підлогу кухні, сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . 14 листопада 2019 року квартира позивачки знову була залита сусідами зверху. Комісією здійснено обстеження, за наслідками якого встановлено, що 14 листопада 2019 року близько 07:00 години через неналежне утримання власниками квартири АДРЕСА_4 внутрішньоквартирних мереж водовідведення, а саме не забезпечення надійного водовідведення пральної машини, вода з якої зливалась не в стічний колектор, а на підлогу кухні, сталося повторне залиття квартири АДРЕСА_1 . З висновку спеціаліста Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський експертний центр» від 25 листопада 2019 року № 4-м.з. убачається, що при виконанні оцінювачем-експертом ОСОБА_5 будівельно-технічного дослідження кварти-ри позивачки, проведеним методом співставлення результатів візуального та інстру-ментального обстеження, встановлено, що внаслідок залиття приміщення квартири втратили свій естетичний вигляд ( наявні сліди потьоків на стелі та стінах, відста-вання плитки на стінах по всій площі кухні, вийшли з ладу світильники та мікрохви-льова піч, пошкоджено верхній ярус кухонного гарнітуру та його робоча поверхня ), оздоблення конструктивних елементів потребують заміни та повторного оновлення. У квартирі присутній специфічний запах. Без проведення відновлювальних робіт зазна-чені пошкодження призвели до непридатності для подальшого використання перера-хованих об`єктів квартири, яка постраждала внаслідок затоплення з квартири АДРЕСА_4 , розташованої поверхом вище. Пошкоджені наступні оздоблення конструктивних еле-ментів.

1. Приміщення № 1 ( коридор ): стеля - панель ПВХ - 2,0 кв.м., підлога з ла-мінату - 9,9 кв.м.;

2. Приміщення № 2 ( кухня ): стеля - панель ПВХ -11,9 кв.м., стіни - плитка площею 27,00 кв.м.; Додатково: стільниця, точкові світильники у кількості 2 шт., верхні кухонні шафки, мікрохвильова піч. Відповідно до проведених розрахунків розмір майнового збитку з коригуванням зносу матеріалів та урахуванням вартості відновлювальних робіт станом на дату проведення дослідження становить 72795,92 гривень. За даними позивачки власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Як власники квартири відповідачі не виконали зобов`язання щодо утри-мання у своїй квартирі внутрішньоквартирної мережі водовідведення, що свідчить про їх спільну бездіяльність. Така бездіяльність відповідачів завдала позивачці майно-ву шкоду у визначеному спеціалістом розмірі. 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 на-діслала відповідачам претензію, вимагаючи перерахувати на її картковий рахунок зав-дану залиттям квартири майнову шкоду в сумі 72795,92 гривень. Однак претензія за-лишена відповідачами без уваги. Позивачка також вважає, що через протиправну бездіяльність відповідачів, яка призвела до неодноразового залиття її квартири, відповідачами завдано моральну шкоду. Остання виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошко-дження належного їй майна і неможливості використовувати його за цільовим при-значенням, що завдало ОСОБА_1 душевного болю, моральних страждань. Врахо-вуючи глибину і тривалість моральних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у житті та зухвалу поведінку відповідачів, завдану неправомірною бездіяльністю відповідачів моральну шкоду позивачка оцінила на суму 30000,00 гривень та просила суд за викладених у позовній заяві обставин стягнути на свою користь солідарно з відповідачів майнову та моральну шкоду у визначених розмірах, а також судові вит-рати, понесені у справі. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на її користь завдану внаслідок залиття квартири майнову шко-ду в розмірі 72795,92 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень. У задово-ленні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 10671,00 грив-ні, з яких: 771,00 гривня - судовий збір, 8400,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу, 1500,00 гривень - витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року заява представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Чумака Д. П. про перегляд заочного рішення у цій цивільній справі залишена без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник від-повідачки ОСОБА_2 адвокат Чумак Д. П. оскаржує його в апеляційному поряд-ку, просить апеляційну скаргу задоволити, заочне рішення суду від 21 липня 2020 ро-ку скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Адвокат вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Викладаючи обґрунтування причин відсутності під час судо-вого розгляду справи його довірительки та його особисто, скаржник зазначає, що та-ким чином відповідачі були позбавлені можливості довести необґрунтованість позов-них вимог ОСОБА_1 ; суд мав би викликати та допитати свідків. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 02 листопада 2020 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матері-алами, дослідивши та проаналізувавши представлені у ній докази, перевіривши закон-ність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга представника від-повідачки ОСОБА_2 адвоката Чумака Д. П. задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на за-садах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухва-лене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуаль-ного права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясова-них обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення абсолютно відповідає цим вимогам. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 є власни-цею квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме май-но, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухо-мого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 189321469 від 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_4 . Актом комісії від 03 жовтня 2019 року в складі голови правління ОСББ «Андрія Первозванного 26» Красносельської С. І., членів комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зафіксовано обстеження цією комісією квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . За наслідками обстежен-ня комісією встановлено, що 03 жовтня 2019 року в результаті неналежного утриман-ня власниками квартири АДРЕСА_4 внутрішньоквартирних мереж водовідведення, а саме не забезпечення надійного водовідведення пральної машини, вода з якої зливалася не в стічний колектор, а на підлогу кухні, сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . Унаслідок цього у кухні квартири АДРЕСА_1 залиттям пошкоджено 11,9 кв.м. стелі, чотири світиль-ники, 27 кв.м. настінної плитки, яка набрякла та відстає від стін, поверхню кухонного гарнітуру, три світильники декоративної підсвітки кухонного гарнітуру, стільницю, 9,9 кв.м. залитого у коридорі ламінату, 2 кв.м. потолка у коридорі помешкання. Крім того актом комісії від 14 листопада 2019 року в складі голови правління ОСББ «Андрія Первозванного 26» Красносельської С. І., ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зафіксовано, що комісією було обстежено квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . За наслідками обстеження комі-сією встановлено, що 14 листопада 2019 року близько 07:00 години в результаті нена-лежного утримання власниками квартири АДРЕСА_4 внутрішньоквартирних мереж водо-відведення, а саме не забезпечення надійного водовідведення пральної машини, вода з якої зливалася не в стічний колектор, а на підлогу кухні, сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . Як наслідок у кухні квартири АДРЕСА_1 залиттям пошкоджено 11,9 кв.м стелі, чо-тири світильники, 27 кв.м. настінної плитки, що повністю відстала від стін, поверхню кухонного гарнітуру, три світильники декоративної підсвітки кухонного гарнітуру, стільницю, мікрохвильову піч. Відповідно до висновку спеціаліста від 25 листопада 2019 року № 4-з.м. за резуль-татами проведення будівельно-технічного дослідження конструктивів квартири АДРЕСА_1 , що постраждала внаслідок затоплення з квартири АДРЕСА_4 , згідно з «Нормативними документами з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації будівель та споруд», затверджених спільним нака-зом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року за № 32/288, та резуль-татів проведених обстежень технічного стану оздоблювальних матеріалів приміщень квартири АДРЕСА_1 , врахо-вуючи зовнішній вигляд досліджуваних оздоблень на дату огляду ( покриття стелі, багети, плитка, ламінат, плінтус ) та інших пошкоджених товарів ( точкові світильни-ки, кухонні шкафчики, робоча поверхня ), беручи до уваги неестетичність їх теперіш-нього вигляду, специфічність запаху перелічені оздоблення конструктивних елемен-тів потребують заміни та повторного оновлення. Відповідно до проведених розрахун-ків розмір майнового збитку з коригуванням зносу матеріалів, з урахуванням вартості відновлювальних робіт станом на дату проведення дослідження становить 72795,92 гривень. 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідачів направлена претензія, зі змісту якої убачається, що позивачка просила відповідачів у 5-ти денний термін з дня отримання претензії перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 72795,92 гривень у відшкодування завданої залиттям квартири майнової шкоди. Претензія залишена відповідачами без задоволення. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2012 року визна-на і затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за якою в особистій приватній власності ОСОБА_3 залишена квартира АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2003 року; визнано право власності за ОСОБА_4 на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 23 червня 2000 року. Припинено право власності за ОСОБА_3 на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_3 на підставі договору ку-півлі-продажу частини квартири від 23 червня 2000 року. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статей 22, 23, 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, виходив з того, що право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_4 припинене з 10 серпня 2012 року, жодного відношення до цієї квартири він не має, тому завдані позивачці збитки стягненню з нього не під-лягають. Разом із тим суд дійшов висновку, що з вини відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 03 жовтня та 14 листопада 2019 року сталися залиття квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає позивачка, у зв`яз-ку з чим ними повинні бути відшкодовані завдані збитки шляхом стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 72795,92 гривень. Суд також визнав доцільним і необхід-ним, виходячи із засад розумності та справедливості, відшкодувати ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень, що є обґрунтованою компен-сацією ( справедливою сатисфакцією ) їй завданих душевних, моральних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням та пошкодженням її майна. При цьому про-порційно розміру задоволених позовних вимог суд відповідно вирішив питання роз-поділу судових витрат. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду пов-ністю погоджується, оскільки вони є вірними, справедливими, зробленими з ураху-ванням усіх фактичних обставин справи. Суд правильно застосував до спірних право-відносин норми матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог процесу-ального законодавства. Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав осо-ба зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій у результаті порушення її цивіль-ного права завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ). Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати май-но, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю осо-бистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона до-веде, що шкоди завдано не з її вини ( частина перша та друга статті 1166 ЦК Укра-їни ). Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіюва-ча шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди ( частина друга статті 1166 ЦК України ) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпі-лий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, роз-мір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або осо-бою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Обов`язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди у деліктних зобов`язан-нях покладається на відповідача. Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася у постановах Верховн-ого Суду, зокрема, від 01 серпня 2019 року у справі № 642/5831/16-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 679/1171/16-ц. З огляду на наведене, з урахуванням визначених цивільним процесуальним зако-ном принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповіда-чів покладений обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Частиною першою статті 1190 ЦК України встановлено, що особи, спільними дія-ми або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність пе-ред потерпілим. Факт залиття квартири з вини відповідачок у цій цивільній справі підтверджується актами від 03 жовтня та 14 листопада 2019 року, складеними в складі голови правлін-ня ОСББ «Андрія Первозванного 26» Красносельської С. І., мешканців квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , якими встановлений факт пошкодження майна унаслідок залиття квартири позивачки з вини мешканок квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться поверхом ви-ще, і належить на праві власності відповідачкам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , через неналежне утримання ними внутрішньоквартирних мереж водовідведення. Роз-мір майнового збитку встановлений висновком спеціаліста від 25 листопада 2019 року № 4-з.м. та становить 72795,92 гривень. Доказів, що спростовували б дані фактичні обставини, відповідачками суду не представлено. Таким чином слід ствердно зазначити про доведення позивачкою завдання їй шкоди, протиправність дій відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями винних осіб і завданням шкоди, що призвело до залиття квартири ОСОБА_1 . Відповідно належить пого-дитися з висновком суду першої інстанції, що завдана позивачці шкода підлягає від-шкодуванню солідарно саме цими відповідачками. При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що ОСОБА_3 не є співвласником квартири АДРЕСА_4 , жодного відношення до неї не має, а відтак збитки з нього стягненню не підлягають. Крім того відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страж-дань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалі-зації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справед-ливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підля-гає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шко-да відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( частина перша статті 1167 ЦК України ). Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди та визначеним ним розміром такого відшкодування у 5000,00 гривень, що є достатньою грошовою ком-пенсацією за душевні і моральні страждання, додаткові зусилля для нормалізації позивачкою свого життя після знищення та пошкодження її майна. Оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції, представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Чумак Д. П. єдиною підставою для скасування цього рішення суду зазначає порушення права на доведення необґрунтованості позовних вимог через розгляд справи за його відсутності та відповідачок, незважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи. Проте колегія суддів апеляційного суду критично оцінює такі доводи скаржника, визнає їх не достатніми, не об`єктивними для скасування заочного рішення суду пер-шої інстанції. З матеріалів справи убачається, що вона призначалася до розгляду неодноразово, її учасники в установленому порядку викликалися у судові засідання, зокрема, безпо-середньо і відповідачка ОСОБА_2 . Судові повістки надсилалися за єдиною відо-мою суду адресою. Більше того, її виклик здійснювався також через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, що підтверджується матеріалами справи. Відпо-відачки у судове засідання 21 липня 2020 року не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи, однак жодних заяв від них до початку розгляду справи не надходило. За повторної неявки у судове засідання повідомлених належним чином відповідачок суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( стаття 223 ЦПК України ), що у цій справі й було зроблено судом першої інстанції. У свою чергу і адвокат Чумак Д. П. був достеменно обізнаний про розгляд справи, знайомився з її матеріалами та мав можливість добросовісно користуватися усіма на-даними йому процесуальними правами, у тому числі й щодо надання доказів на спро-стування вини ОСОБА_2 у завданні майнової та моральної школи ОСОБА_1 шляхом пошкодження належного їй майна. Проте надані йому повноваження жодним чином легковажно не були реалізовані. На спростування доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції йо-го заяви про відкладення розгляду справи від 21 липня 2020 року необхідно зазначи-ти, що така заява надіслана на електронну пошту суду. Дане клопотання передане судді лише після ухвалення судом рішення. Відповідно на час ухвалення рішення у суду таке клопотання було відсутнім та не могло бути предметом розгляду, відповід-но воно не підтверджує помилковість розгляду справи судом за відсутності скаржни-ка. Крім того слід звернути увагу, що жодних доказів на доведення поважності при-чин відсутності у судовому засіданні 21 липня 2020 року адвокат не надав. Скаржник в апеляційній скарзі не наводить інших доводів, які б заперечували вис-новки суду першої інстанції, не надав докази, що спростовували б встановлені судом фактичні, об`єктивні обставини, покладені в основу вказаних висновків. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сто-рона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтува-тися на припущеннях. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти Укра-їни» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Як наразі зазначалося доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному заочному рішенні від 21 липня 2020 року, вони не дають підстав визнати це рішення ухваленим з порушен-ням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного ви-рішення справи, заявлених позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеля-ційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуаль-ного права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного ви-рішення справи. Оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та справед-ливим, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Чумака Дмитра Петровича залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про від-шкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, зали-шити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остато-чною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота