Постанова Львівський апеляційний суд № 461/5882/20

Справа № 461/5882/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/2348/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова в складі судді Мисько Х.М. від 04 серпня 2020 року у справі за позовом адвоката Якубівського Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_2 до Територіальної громади м.Миколаїв в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Ганна Миколаївна про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання та визнання права на спадкування, - в с т а н о в и л а : ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2020 року цивільну справу за позовом адвоката Якубівського Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_2 до Територіальної громади м.Миколаїв в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Ганна Миколаївна про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання та визнання права на спадкування передано за підсудністю на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області (81600, м.Миколаїв, вул.Мазепи, 29). Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та передати справу для продовження розгляду у Галицький районний суд м. Львова. Вважає, що зазначена ухвала суду не відповідає приписам цивільного процесуального законодавства, а відтак, підлягає скасуванню. Зазначає, що у даній справі спір по суті стосується об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , право на спадкування якої прагне захистити позивачка. Тобто йдеться про матеріально-правові відносини, пов`язані з обігом нерухомого майна, а тому на даний позов поширюються положення ч.1 ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність. Звертає увагу, що у даній справі позов пред`явлено до двох відповідачів Територіальної громади м. Миколаїв в особі Миколаївської міської ради та ОСОБА_4 . При цьому у даному позові заявлено вимоги про: - встановлення фату родинних відносин (що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 були двоюрідними сестрами); - факту постійного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті останньої; - визнання за ОСОБА_2 права на спадкування за законом після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_5 . Тож, беручи до уваги передбачене ч.15 ст. 28 ЦПК України правило альтернативної підсудності, позивачка мала право вибрати, до якого суду звертатися із позовом і пред`являти позов у суд за місцем проживання ОСОБА_3 Галицький районний суд м. Львова. Також звертає увагу на те, що справа №461/7330/15-ц була повернута на новий розгляд до Галицького районного суду м. Львова постановою Верховного Суду від 12.06.2019р. При цьому колегія суддів Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що в даному випадку спадкоємець має звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Але, відповідно до ст. 49 ЦПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмету, підстав позову не допускається, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин ОСОБА_2 позбавлена можливості змінити предмет позову у справі №461/7330/15-ц, а тому з метою захисту своїх прав, враховуючи існування спору про право цивільне, позивачка змушена звертатися до суду із самостійною позовною заявою про встановлення факту постійного проживання із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та про визнання за нею права на спадкування після смерті останньої (справа №461/5882/20), при цьому одночасно заявивши клопотання про її об`єднання зі справою №461/7330/15-ц в одне провадження. Вказує, що це єдиний процесуально допустимий варіант врахувати висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 12.06.2019р. у справі №461/7330//15-ц , які в силу ч.5 ст. 411 ЦПК України, є обов`зковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Клопотання ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, колегія суддів вважала необґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає, оскількивказане клопотання не містять деталізованих обґрунтувань щодо проведення судового засідання за участі сторін, а відповідачем ОСОБА_3 звернуто увагу на конкретні обставини у відзиві на апеляційну скаргу, які на його думку слід дослідити суду. Те, що процедура письмового провадження не суперечить, окрім вимог чинного ЦПК України, також і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається із рішення Європейського суду з прав людини Лавренов проти України від 16 січня 2018 року (Заява №51924/14), зокрема пунктів 9-11 вказаного рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч. ч. 1, 2 ст. 27, ч.15 ст. 28, ч.1 ст. 30, п.1 ч.1 ст. 31, ст. 32, ч.9 ст. 187 ЦПК України, та передаючи справу за підсудністю на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області, виходив з того, що ОСОБА_2 звернулась з позовом до Галицького районного суду м.Львова в тому числі за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), при цьому, жодних самостійних вимог до цього відповідача в прохальній частині позову не заявлено. Суд встановив, що відповідач - Територіальна громада м.Миколаїв в особі Миколаївської міської ради зареєстрована за адресою: Львівська обл., м.Миколаїв, вул.Андрія Шептицького 82, що знаходиться поза межами територіальної підсудності Галицького районного суду м.Львова, натомість, є територією Миколаївського району Львівської області. Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд прийшов до висновку, що враховуючи звернення позивача до суду з порушенням правил підсудності, провадження у справі не може бути відкрито в даному суді, а справа підлягає направленню за підсудністю. За таких обставин, оскільки місцезнаходження відповідача - Територіальна громада м.Миколаїв значиться Львівська обл., м.Миколаїв, вул.Андрія Шептицького 82, суд вважав за необхідне передати зазначену цивільну справу на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області. 29.07.2020 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в Галицький районний суд м. Львова з позовом до територіальної громади м. Миколаїв Львівської міської ради в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Г.М., у якому просив: - встановити факт родинних відносин ОСОБА_2 із ОСОБА_5 , а саме, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 ; - встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті останньої, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_5 ; судові витрати покласти на Відповідачів. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_7 . Оскільки родинний зв`язок між спадкоємцем та спадкодавцем має юридичне значення для вирішення питання про спадкування, заперечується іншими особами, то він підлягає встановленню в судовому порядку. Вказує, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_5 не склала, а тому, відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникло у спадкоємців за законом. На час відкриття спадщини нікого зі спадкоємців за законом 1 і 2 черг (ст.ст. 1261, 1262 ЦК України) чи осіб, передбачених ч.ч.1-3 ст. 1266 ЦК України, в живих не залишилося. Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно змісту п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, позови пред`являються: до фізичної особи до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи за положеннями статті 93 ЦК. При вирішенні зазначених питань суди також мають враховувати роз`яснення, що містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року № 15-рп/2001 (справа щодо прописки). Не є місцем проживання фізичної особи місце, в якому вона знаходиться під вартою у вигляді запобіжного заходу, місце, в якому особа відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, місце, в якому особа знаходиться на стаціонарному лікуванні. Позови до таких осіб пред`являються за останнім місцем проживання до взяття під варту чи до поміщення до медичного закладу. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 1.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Згідно п. 42 цієї ж Постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Враховуючи вказані норми закони та їх тлумачення судом касаційної інстанції слід вважати, що спори з приводу спадщини, зокрема, у даному випадку вимога про визнання права на спадкування за законом, є спорами, які стосуються та подані з приводу нерухомого майна. Як, також, вказано у позовній заяві та відповідно було відомо позивачці на час звернення до суду та не могло бути невідомо суду першої інстанції, спадщина відкрилася на належне спадкодавцю нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказане також вбачається з постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №461/7330/15-ц. Враховуючи вказане, а саме те, що позов виник з приводу нерухомого майна, щорозташоване за адресою: АДРЕСА_1 та відноситься до території Галицького району м.Львова, суддею Галицького районного суду м.Львова без врахуванням обставин, що мали значення, помилково передано справу на розгляд іншому суду з порушенням правил виключної підсудності. Тому ухвалу суду слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, який повинен бути проведений із суворим дотриманням вимог закону, зокрема, і згаданих норм процесуального закону щодо правил підсудності. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : клопотання ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2020 року скасувати, а справу направити до Галицького районного суду м. Львова для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 січня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк