Постанова 4811 № 441/246/20

Справа № 441/246/20 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І. Провадження № 22-ц/811/2113/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Яворської Н.І. від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Правосудько О.М. до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним розрахунок заборгованості за аліментами, усунення порушення та поновлення порушених прав позивача, - в с т а н о в и л а : рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2020 року в позові ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Правосудько Олександр Миколайович до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційні скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позову ОСОБА_2 та визнати незаконним розрахунок заборгованості за аліментами від 15 квітня 2019 року Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області, відповідача, під час виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-816 від 08.11.2006 року, виданого Городоцьким районним судом, про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно з ОСОБА_3 , по здійсненню розрахунку заборгованості за аліментами, згідно якого (розрахунку), станом на 15.04.2019р. нараховано аліментів 209 556,30 гривень, з них сплачено 40 512, 43 грн. заборгованість боржника становить 169 043,87 грн. та зобов`язати Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області, відповідача, задовольнити вимогу ОСОБА_4 , позивача, та усунути порушення або іншим шляхом поновити порушені права позивача; покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Вважає, що оскаржуване рішення належить скасувати в повному обсязі і постановити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача з наступних підстав: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Вказує, що Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є відповідачем у даній цивільній справі, а тому дана цивільна справа не може бути розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, зазначає, що судом не враховані вимоги ст. 274 ЦПК України. Також вказує, що йому не зрозуміло звідки судом взялися дані про суму заборгованості 169 043,87 грн. Таких даних в матеріалах виконавчого провадження просто не існує. А самі матеріали виконавчого провадження судом не витребовувалися, не оглядалися. Судово-бухгалтерська експертиза щодо належності так званого розрахунку заборгованості боржника в частині залишку суми до сплати (стягнення з боржника) не призначалася. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, а також письмових пояснень у судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 5, ст. 18, ст. 141, ч.2 ст. 247, ст. 279 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р., та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що на виконанні у Городоцькому районному відділі ДВС на тепер ЗМУ МЮ (м.Львів) перебуває виконавчий лист № 2-816 від 08.11.2006 виданий Городоцьким районним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам від 15.04.2019. Відповідно до копії розрахунку заборгованості (з відміткою згідно з оригіналом) при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-816 від 08.11.2006 виданого Городоцьким районним судом Львівської області ВП № 45053132 складеної державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області нараховано заборгованість боржника 209 556.30 грн., з них сплачено 49512.43 грн., заборгованість боржника становить 169 043.87 грн. Суд проаналізувавши положення законодавства та врахував роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. зазначив, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню й меті судового розгляду є обов`язком суду, який має ухвалювати рішення у справі в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги, як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього) так і необхідність подальшого виконання ухваленого судом рішення. Суд зазначив, що оскільки ст. 74Закону України «Про виконавче провадження» та розділ VІІ ЦПК Українивстановлюють для захисту прав при проведенні виконавчих дій спеціальні способи захисту прав, це означає, що належним способом захисту прав у такому разі є звернення зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання рішення, а не звернення з позовом до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, як до юридичної особи. Крім того, суд вважав, що вимоги позивача суперечать законодавству, яке не передбачає такого способу захисту прав позивача, на що вказують також наведені в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р., про те, що суд не вправі зобов`язувати до вчинення тих дій, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем, або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Таким чином, обраний позивачкою ОСОБА_2 та її представником спосіб захисту своїх інтересів не передбачений нормами чинного законодавства, і є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає. 07.02.2020 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просив: визнати незаконним розрахунок заборгованості по аліментам від 15 квітня 2019 року Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області під час виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-816 від 08.11.2006 виданого Городоцьким районним судом про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно з ОСОБА_5 , по здійсненню розрахунку заборгованості за аліментами, згідно якого станом на 15.04.2019 нараховано аліментів 209 556,30 грн., з них сплачено 40512,43 грн., заборгованість боржника становить 169 043,87 грн. та зобов`язати Городоцький районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити вимогу ОСОБА_8 та усунути порушення або іншим шляхом поновити порушені права, свободи позивача, оскільки державним виконавцем був складений розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по аліментам, оскільки заборгованість по сплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття становить 382 093,29 грн.; покласти на відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи. Позовні вимоги мотивував тим, що станом на 20.11.2018 державним виконавцем по виконавчому провадженню згідно виконавчого листа № 2-816 від 08.11.2006 проведено перерахунок заборгованості по аліментах (лист № П-197/2/4-19 від 09 жовтня 2019). До сплати аліментів нараховано заборгованість ОСОБА_9 ) по виконавчому листу в сумі 209 566.30 грн. з них сплачено 40 512.43 грн., заборгованість боржника становить 169 043.87 грн. Вважає, що розрахунок заборгованості по аліментах (що є предметом оскарження) здійснений на замовлення боржника ОСОБА_10 . Позивачка та він як представник зверталися до начальника управління відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про видачу належних розрахунків по заборгованості зі сплати аліментів, однак оригіналу такого розрахунку не отримали, з наявним висновками розрахунку заборгованості не погоджуються, не зрозуміло їм яким чином розрахована сума заборгованості. З матеріалів справи вбачається, встановлено судом першої інстанції та сторонами не спростовано та не оспорено на виконанні у Городоцькому районному відділі ДВС на даний час ЗМУ МЮ (м.Львів) перебуває виконавчий лист № 2-816 від 08.11.2006 виданий Городоцьким районним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі ј частини його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15.04.2019 Відповідно до копії розрахунку заборгованості (з відміткою згідно з оригіналом) при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-816 від 08.11.2006 виданого Городоцьким районним судом Львівської області ВП № 45053132 складеної державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області нараховано заборгованість боржника 209 556.30 грн., з них сплачено 49512.43 грн., заборгованість боржника становить 169 043.87 грн. Зі змісту позовної заяви та заявлених вимог вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з сумою заборгованості зі сплати аліментів, оспорює цю заборгованість, просить поновити її порушені права. Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України). Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи вище заначені вимоги закону та ту обставину, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. Судом встановлено, що спір виник щодо суми, яку належить стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 , і саме ОСОБА_10 є належним відповідачем по справі, оскільки прийняте з цього питання рішення буде стосуватися його прав і обов`язків. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №225/597/18. Без залучення особи, для якої таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення, оскільки без залучення належного (належних) відповідача на права та обов`язки якого впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18)). Правом ж на залучення чи заміну відповідача наділений виключно позивач та суд з власної ініціативи без відповідного клопотання позивача чи за клопотанням відповідача, чи будь яких інших осіб не вправі змінювати коло відповідачів (залучати співвідповідача, замінювати відповідача, тощо). Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем позивачка не заявляла. Враховуючи вказане суд першої інстанції без участі належного відповідача не вправі був вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та задовольняти такі. Зважаючи на вказане, а також те, що суд апеляційної інстанції не вправі самостійно залучати відповідача (співвідповідача) чи здійснювати заміну відповідача на належного, слід вважати, що доводи скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення ж суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 січня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра