Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/1433/19

Справа № 342/1433/19 Провадження № 22-ц/4808/1457/20 Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В., за участю секретаря Бойчука Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду, постановлену суддею Гайдичем Р.М. 26 жовтня 2020 року в м. Городенка у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Елли Вікторівни, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Наталії Ярославівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації, встановлення права власності на спадкове нерухоме майно та стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в: 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Е.В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації, встановлення права власності на спадкове нерухоме майно та стягнення моральної шкоди. 5 жовтня 2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 до вирішення її позовних вимог у судах першої та другої інстанцій за справою №342/1433/19, а також встановлення заборони користуватися та використовувати підприємцю ОСОБА_5 для відвідувачів сходи та сходовий майданчик збудованого другого окремого входу до буд. АДРЕСА_2 , які є власністю добросовісного набувача ОСОБА_1 . Вимоги заяви мотивувала тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 унеможливить його відчуження до розгляду справи, а невжиття заходів не дасть змоги виконати рішення суду для поновлення порушених та оспорюваних прав спадкоємця за законом ОСОБА_1 . Зважаючи на наведені обставини, просила заяву задовольнити. Ухвалою Городенківського районного суду від 26 жовтня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не надіслано копій заяви про забезпечення позову іншим сторонам для подання ними своїх заперечень або зустрічних заходів забезпечення позову, а розгляд заяви здійснювався без її присутності та присутності відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 . Крім того, оскаржувану ухвалу винесено поза межами процесуальних строків. Вказує, що заявлені нею заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення виготовлення відповідачем ОСОБА_7 нових документів щодо спірного нерухомого майна, яке незаконно використовує відповідач ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності. Просить скасувати ухвалу Городенківського районного суду від 26 жовтня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити заяву. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися. В судовому засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову. Як вбачається з матеріалів справи, 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шевченко Е.В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації, встановлення права власності на спадкове нерухоме майно та стягнення моральної шкоди (а.с. 1-3). 5 жовтня 2020 року позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та встановлення заборони користуватися та використовувати підприємцю ОСОБА_5 для відвідувачів сходи та сходовий майданчик збудованого окремого входу до буд. АДРЕСА_2 з посиланням на те, що невжиття таких заходів не дасть змоги виконати рішення суду для поновлення її порушених і оспорюваних прав як спадкоємця за законом. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких обґрунтованих відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не представлено. Крім того, заявником не зазначено вартість нерухомого майна, що виключає можливість посилатись на співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами першим, другим частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Так, звертаючись до суду із заявою забезпечення позову, ОСОБА_1 не надала доказів на обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на ризик відчуження відповідачами спірної квартири з метою уникнення виконання можливого майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для задоволення її заяви. Крім того заявником не доведено, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони користуватися та використовувати підприємцю ОСОБА_5 для відвідувачів сходи та сходовий майданчик збудованого окремого входу до будинку відповідає заявленим позовним вимогам по даній справі, а його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про ненадання позивачем відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, незазначення обґрунтування на предмет того, що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати. Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки розгляд заяви про забезпечення позову здійснено за відсутності сторін та поза межами дводенного строку, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. З матеріалів справи вбачається, що суддя Гайдич Р.М. перебував на лікарняному з 5 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2020 року включно згідно листка непрацездатності серії АДУ №880648 (а.с. 75), у зв`язку з чим заяву про забезпечення позову ним було отримано та вирішено у перший робочий день після виходу із лікарняного - 26 жовтня 2020 року. А зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що учасники справи в силу частин першої, третьої статті 153 ЦПК України про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову, не повідомлялись. Виняткової необхідності призначення заяви до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін у суду не було. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Городенківського районного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 5 січня 2021 року.