Ухвала КАС ВС № 400/1091/19

УХВАЛА 05 січня 2021 року м. Київ справа № 400/1091/19 адміністративне провадження № К/9901/35457/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №400/1091/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" (далі - Товариство) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС в Миколаївській області від 21.01.2019 року №00004621401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 004 905 грн. та №0000461140, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 856 726,25 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року, адміністративний позов задоволено. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла (вшосте) касаційна скарга до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - скаржник). При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. У якості підстави на касаційне оскарження скаржник посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях не застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24.01.2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 23.01.2018 року у справі №2а-1870/5800/12, від 16.01.2018 року у справі №2а-7025/12/2670 та на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом першим частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту першого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши при цьому, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року у справі № К/800/2491/16. Суд звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України не є судом, висновки якого відповідно до вимог процесуального закону мають бути враховані судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні ними судових рішень. Крім того, скаржник не вказує яку норму матеріального права неправильно застосвано судами попередніх інстанцій, не зазначає висновки Верховного Суду, які не враховані судами, тощо. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з частинами другою і третьою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

3. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках визначеному пунктом четвертим частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно навести, порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав передбачених частинами другої та третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, необхідно зазначити підставу визначену частинами другою та третьою 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи передбаченого частиною другою статті 353 КАС України та обґрунтувати нявність такої підстави. Суд також зазначає, що скаржник звертаючись з даною касаційною скаргою жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є ідентичним попередніх касаційних скарг, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, оскільки не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень з належних їх обґрунтуванням. Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №400/1091/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрім-2000" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов