Постанова 4852 № 280/3826/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3826/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотово А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі № 280/3826/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "МС Трейд" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "МС Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті 26.03.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області: № 0003991407 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3750375 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 937593,75 грн.; № 0003981407 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2199499 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 549874,75 грн. В обґрунтування позову вказувалось на порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, помилковості висновків акту перевірки, які ґрунтуються на припущеннях та спростовуються первинними документами на підтвердження реального виконання господарських договорів, укладених позивачем та його контрагентами. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та проігноровано обставини, які свідчать відсутність реального виконання господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. У відповідності до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі Головного управління ДФС у Запорізькій області - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.03.2019 по 12.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "ПК "МС Трейд" з питань, що викладені у запереченнях від 17.01.2019 б/н (вхідний №3914/10 від 17.01.2019) на Акт перевірки від 07.12.2018 за №760/08-001-14-06/40189290 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 та 2017 роки, та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ГИД» за період з 01.04.2016 по 31.03.2018, ТОВ «СЛД-Плюс» за період з 01.07.2016 по 28.02.2018, ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад» за період з 01.04.2016 по 31.03.2018, ТОВ «Квантум-науково-технологічний центр» за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, у т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг), за результатами якої складено Акт №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019 (т.1, а.с.124-158). На підставі Акту перевірки 26.03.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №0003991407, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 4687968 грн. 75 коп., з яких: за податковим зобов`язанням - 3750375 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 937593 грн. 75 коп. (т.1, а.с.19); 2) №0003981407, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 2749373 грн. 75 коп., з яких: за податковим зобов`язанням - 2199499 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 549874 грн. 75 коп. (т.1, а.с.21). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідачем не надано до суду доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019, доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання правочинів позивача з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019, недійсними, доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності за здійснення операцій з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019, результатів розслідування кримінальних проваджень, які згадуються в Акті перевірки №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019, доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки №149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019. Відповідачем не з`ясовано джерело надходження таких послуг/товару до ТОВ «ПК «МС Трейд», не з`ясовано природу походження послуг/товару. Таким чином, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведеності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Скаржник, у свою чергу, наполягає на тому, що виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами. Як вбачається з Акту перевірки №149/08-01-14-06/40189290, ТОВ «ПК «МС Трейд» допущено порушення: 1) п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2199499,00 грн., у т.ч.: за 2016 рік у розмірі 394221,00 грн., за 2017 рік у розмірі 1805278,00 грн.; 2) пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 3750375,00 грн., у т.ч.: за квітень 2016р. у розмірі 5665,00 грн., за травень 2016р. у розмірі 66206,00 грн., за червень 2016р. у розмірі 60010,00 грн., за липень 2016р. у розмірі 33516,00 грн., за вересень 2016р. у розмірі 103813,00 грн., за жовтень 2016р. у розмірі 73823,00 грн., за листопад 2016р. у розмірі 62323,00 грн., за грудень 2016р. у розмірі 35111,00 грн. (т. 1 а.с.157). Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ПК «МС Трейд» з ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-Плюс», ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад», ТОВ «Квантум-науково-технологічний центр» (т.1 а.с.155). У період, що був підданий перевірці, ТОВ «ПК «МС Трейд» укладені договори про надання інформаційно-маркетингових послуг з ТОВ «ГИД» - договір № 01/02-16 від 01.02.2016, ТОВ «СЛД-плюс» - договір № 01/07-16 від 01.07.2016, ТОВ «ІВФ «Каскад» -договір № 07/02-16 від 07.02.2016 (т.5 а.с. 156-158, 161-163). За умовами зазначених договорів виконавець зобов`язувався провести інформаційно-маркетингові дослідження ринку, здійснити пошук покупця, сприяти в укладанні договору між замовником та покупцем та його виконанні на протязі терміну його дії. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані копії актів приймання-передачі наданих послуг (т.1 а.с. 179, 182, 183, 187, 190, 193, 196, 199, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231). Зазначені акти не містять інформації щодо результатів дослідження ринку, знаходження покупця, укладення договору/договорів. Як у договорах, так і в актах не зазначено, у чому саме полягає «сприяння» у виконанні договорів протягом терміну їх дії, а також яким чином здійснено розрахунок винагороди. Слід зазначити, що розмір винагороди за договором з ТОВ «ГИД» складає 1 701 519,83 грн., ТОВ «СЛД-Плюс» - 2 019 384,05 грн., ПП «ІВФ «Каскад» - 1 178 567,42 грн. Необхідність у понесенні зазначених витрат не обґрунтована економічною доцільністю, оскільки, як встановлено під час перевірки, позивачем укладались договори із контрагентами, з якими він вже мав господарські взаємовідносини до укладення договорів про надання маркетингових послуг. Цими контрагентами є ПАТ «Мотор Січ», ТОВ «Сервісний центр «Металург», ТОВ «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», ТОВ «М-ЛИТ», ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод», ТОВ «Юкун» на інш. (т. 1 а.с.135, 136). Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Верховний Суд у постанові від у справі № 821/1344/17 сформулював наступний правовий висновок: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат. Маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо. Для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції. У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Крім того, у постанові від 04 червня 2020 р. у справі № 825/1630/17 Верховний Суд зазначив, що якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Враховуючи наведені вище обставини, встановлені апеляційним судом, та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи скаржника щодо відсутності реального виконання умов господарських договорів про надання інформаційно-маркетингових послуг, укладених позивачем з ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-плюс», ТОВ «ІВФ «Каскад», оскільки взаємозв`язку між отриманими позивачем послугами та результатами його господарської діяльності не встановлено. Під час податкової перевірки також встановлено, що ТОВ «ПК «МС Трейд» формував податковий кредит за господарськими операціями з придбання: - у ТОВ «СЛД-Плюс» оливи, мастила, охолоджуючої рідини на суму 1 638 904,69 грн., - у ТОВ «ІВФ «Каскад» металопрокату, оливи, мастил на суму 10 246 669,68 грн., - у ТОВ «Квантум НТЦ» оливи та мастила на суму 1 682 156,70 грн., - у ТОВ «ГИД» металопрокату, оливи, мастил на суму 5 270 292,16 грн. Позивачем на підтвердження обставини придбання товару до суду першої інстанції надані видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні. Згідно вказаних документів, усі зазначені контрагенти мали спільну податкову адресу (м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова б.27, оф. 25), директором значиться одна і та сама особа ( ОСОБА_1 )., у товарно-транспортних накладних № 7, 8 від 16.02.2018 та 22.02.2018 (т. 2 а.с.121, 129) замовником (платником) перевезення зазначено ТОВ «ТД АГРІНОЛ» за відсутності будь-яких первинних документів, у тому числі, договорів з цим товариством. У товарно-транспортній накладній № « 1,7,15,16» від 13.02.2018 взагалі вантажовідправник не вказаний (т. 2 а.с.97). Жодна товарно-транспортна накладна не містить точної адреси пункту навантаження/розвантаження. Колегією суддів також досліджений договір № 07/04/16, укладений 07.04.2016 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 про надання транспортних послуг (т.7 а.с.87). За умовами цього договору вартість та маршрут перевезення вантажу зазначаються в актах виконаних робіт та товарно-транспортних накладних (п. 4.2. Договору). Разом з цим, акти виконаних робіт не містять відомостей щодо точного маршруту перевезення, необхідного для розрахунку кілометражу, а також кількості/ваги вантажу та/або часу, витраченого на доставку вантажу. З цих документів неможливо встановити, яким чином визначена вартість кожного конкретного перевезення і від яких критеріїв вона залежить (т.7 а.с.1-86). Також неможливо ідентифікувати продукцію, яку зберігав позивач на майданчику згідно договору № 0102 від 01.02.2016, укладеному із Асоціацією «Облагрошляхспецбуд» (т.6 а.с.131-175). Крім того, колегія суддів вважає, що не можуть бути залишені поза увагою доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних, трудових ресурсів економічно необхідних для виконання робіт або послуг. Як вбачається з акту податкової перевірки, контрагенти позивача ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-плюс», ТОВ «ІВФ «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ» у період, який був підданий перевірці, не мали обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, у тому числі, виробничих, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу. З податкової звітності цих товариств не вбачається залучення стороннього трудового ресурсу, а також відсутня інформація щодо виготовлення/придбання продукції, яка була реалізована на адресу ТОВ «ПК «МС Трейд» (круг діам. 180 ст.20). Також, встановлено, що увесь товар документально оформлюється ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-плюс», ТОВ «ІВФ «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ», як придбаний один у одного (пов`язаних підприємств). Станом на 03 березня 2020 р. місце знаходження зазначених товариств органами досудового слідства не встановлено, внаслідок їх незнаходження за місцем реєстрації та неповідомленням контролюючих органів про зміну податкової адреси, про що свідчить ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2020 у кримінальній справі № 335/3608/18. Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а). Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодеку. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України). Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138). Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139 статті 139 передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (стаття 9 Закону). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Колегія суддів вважає, що встановлені під час податкової перевірки обставини у їх сукупності свідчить про те, що позивач формував податковий кредит за господарськими операціями, укладеними з ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-плюс», ТОВ «ІВФ «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ», які не мали реального характеру. Щодо доводів позивача про незаконність проведеної перевірки. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на скасування в судовому порядку наказу №3818 від 12.11.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 р. у справі № 280/5206/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.11.2018 № 3818 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК МС Трейд», визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК МС Трейд» на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.11.2018 № 3818 (т. 1 а.с.101-104). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 р. рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 р. скасовано в частині задоволеної позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК МС Трейд» на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.11.2018 № 3818, та в цій частині у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 р. залишено без змін (т. 1 а.с.106-112). Однак, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту № 149/08-01-14-06/40189290 від 19.03.2019, який складено за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК МС Трейд», яка призначена, на підставі наказу № 725 від 22.02.2019 (т. 1 а.с.19, 21, 124). Цей наказ в установленому законом порядку не оскаржено та не скасовано. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 р. в адміністративній справі № 280/3826/19 - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "МС Трейд" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 грудня 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 04 січня 2021 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя А.А. Щербак суддя Т.С. Прокопчук