Постанова 4809 № 397/1708/19

ПОСТАНОВА Іменем України 23 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 397/1708/19 провадження № 22-ц/4809/1202/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М. при секретарі - Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області у складі судді Мирошниченка Д.В. від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - встановив: ОСОБА_2 звернулася до Олександрівського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 на її користь безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 10000 доларів США. В обґрунтування вимог вказує, що під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 ними було квартиру АДРЕСА_1 , та зареєстровано на її ім`я. Зазначає, що після розірвання шлюбу із відповідачем, у порядку поділу майна подружжя нею сплачено ОСОБА_1 10000 доларів США як компенсацію за його частку у спільному майні подружжя, а саме: вартість 1/2 частки вказаної квартири, на підтвердження чого 30.09.2014 відповідач власноручно склав розписку. Незважаючи на те, що відповідач отримав компенсацію в розмірі 10000 доларів США за 1/2 частину квартири, яка є спільним майном подружжя, останній звернувся до Олександрівського районного суду з позовом про визнання вказаної квартири спільним майном подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири та з вимогою про усунення перешкоди в користуванні житлом шляхом вселення його в квартиру. З урахуванням зазначеного позову, нею, в рамках розгляду вказаної цивільної справи, подано зустрічний позов про поділ майна подружжя та визнання права власності. Рішенням Олександрівським районним судом Кіровоградської області від 26.04.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Вищевказане рішення переглянуто в судах апеляційної та касаційної інстанції. Постановою Верховним Судом від 25.09.2019 року скасовано рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.08.2016 та залишено в силі. Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2016 Посилаючись на вказані рішення судів та на те, що відповідач без достатньої правової підстави набув кошти в розмірі 10000 доларів США, що в еквіваленті на день звернення до суду з позовом становить 245000 грн., просить задовольнити її позовні вимоги. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто на її користь із ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, що в еквіваленті станом на день ухвалення рішення становить 267544 грн. Вирішено питання про судові витрати. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо поділу нерухомого майна у зв`язку з чим відповідач отримав грошові кошти від позивача без достатньої правової підстави, тому такі кошти повинні бути поверненні згідно статті 1212 ЦК України. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позову позивача є пропуск нею позовної давності, оскільки про своє порушене право вона дізналася у 2015 році і строк звернення до суду за захистом прав сплинув у 2018 році та його поновити вона не просила. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Відповідно до розписки від 30.09.2014, оригінал ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя отримав від ОСОБА_2 свою долю в спільному майні,а саме: гроші в сумі 10000 доларів США за свою частину в квартирі АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на позивача, та особисті речі, які рахує за потрібне, забрав(а.с. 7). Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано житлову квартиру АДРЕСА_1, спільним майном подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 вказаної квартири та усунуто перешкоди в користуванні житлом, шляхом вселення ОСОБА_1 в дану житлову квартиру. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя, права власності на вищезазначену квартиру та припинення за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку вказаної квартири - відмовлено (а.с. 8-9). Додатковим рішенням Олександрівського районного суду від 20.05.2016 року стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1065 грн. за подачу зустрічного позову до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності (а.с.10). Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.08.2016 рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ, усунення перешкод в користуванні майном відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної квартири (а.с. 11-13). Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.08.2016 скасовано, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2016 залишено в силі (а.с. 14-20). Верховний Суд прийшов до висновку, що оскільки сторони не дотрималися вимог закону про нотаріальне посвідчення договору поділу нерухомого майна, місцевий суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну квартиру та припинення права власності відповідача на 1/2 її частину. Задовольняючи позовні вимоги, суд перщої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно отримані від позивача грошові кошти у розмірі 10000 США, які слід повернути згідно статті 1212 ЦК України. Крім того , суд зазначив, що після прийняття Верховним судом постанови від 25.09.2019 року, якою завершено питання поділу майна подружжя, позивач остаточно встановила безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у сумі 1000 США, тому відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності. Позивач, звертаючись із позовом до суду, просив стягнути з відповідача на його користь 10000 дол. США на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частина перша статті 1212 ЦК України застосовується, якщо 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Встановивши, що на підставі розписки від від 30.09.2014 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10000 США за Ѕ частину вартості належної сторонам по справі квартири, придбаної ними під час шлюбу та, яка є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності отримання таких коштів відповідачем та повернення їх відповідно до статті 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як вбачається зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності пропуску позовної давності у даній справі, оскільки відлік такого строку розпочинається не з 2015 року як зазначає відповідач, а з 25.09.2019 року тому, що у вказану дату Верховним Судом прийнято постанову, якою остаточно вирішено питання щодо поділу майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Враховуючи наведене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04.01.2021 Судді: О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М. Дьомич