Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4369/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4369/20 пров. № А/857/13010/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Глушко І.В. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (головуючий суддя Гудима Н.С., м.Рівне, проголошено 14:32:33) у справі № 460/4369/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В: 17.06.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (Рівненське РВ ДВС Західного міжрегіонального управління) про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 №62225569 та №62225680. Позов обґрунтовує тим, що у травні 2020 року стягувач, ПАТ «Укрсиббанк», подав відповідачу письмову заяву про повернення виконавчих документів без примусового виконання, у зв`язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку. 01.06.2020 відповідачем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50738201 та ВП №60458353. Водночас, у цей же день старшим державним виконавцем Гуменюком А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№62225569 від 01.06.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 в розмірі 62465,41 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62225680 від 01.06.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 50738201 від 26.12.2019 в розмірі 21047,59 грн. Стверджує, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначає, що за правилами ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору лише тоді, якщо виконавчий збір не стягнуто. Поміж тим, вважає, що оскільки частина коштів у ВП №50738201, а саме заборгованість в сумі 6620,44 грн., стягувалася з боржника на користь стягувача АТ «Укрсиббанк», то це свідчить про те, що виконавчий збір було стягнуто, а отже у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 ВП№ 62225569 та ВП №62225680. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, та вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з неї виконавчого збору в тому розмірі, який визначено в оскаржуваних постановах, оскільки виконавчі дії зі стягнення заборгованості за виконавчими листами Волинського апеляційного суду та Рівненського міського суду ним фактично не вчинялися, а заборгованість у виконавчих провадженнях ВП №50738201 та ВП №60458353 врегульована в добровільному порядку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. В провадженні відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП 50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190,78 дол. США та 48,44 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплаченого судового збору в розмірі 1726,53 грн. 08.04.2016 року державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області. Вказаною постановою боржнику ОСОБА_1 надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 15.04.2016. Цього ж дня державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №50738201 від 08.04.2016, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення 8190,78 дол.США та заборонено здійснювати його відчуження. У зв`язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис. Вказані постанови від 08.04.2016 ВП №50738201 надіслані боржнику ОСОБА_4 кур`єрською службою ТОВ «Укркур`єр» та отримані позивачем особисто 10.05.2016, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення ТОВ «Укркур`єр» та не заперечувалося позивачем. 21.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, та інші доходи боржника. 03.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 214,76 грн. 18.11.2019 за заявою стягувача ПАТ «Укрсиббанк» державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС ГУЮ у Рівненській області виніс постанову про передачу виконавчого провадження ВП №50738201 Рівненському районному відділу державної виконавчої служби ГУЮ в Рівненській області. В провадженні відділу примусового виконання рішень Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №60458353 з примусового виконання виконавчого листа №569/8580/15-ц, виданого Волинським апеляційним судом 18.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості в розмірі 21610,43 дол.США - за тілом кредиту; 2096,28 дол. США за процентами та 19314,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості з тіла кредиту і 11280,26 грн. - пені з простроченими процентами та 6132,87 грн. - понесених судових витрат. 05.11.2019 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60458353 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. В цей же день, 05.11.2019, відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60458353, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, в розмірі 62465,41 грн. 05.11.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника №60458353, якою накладено арешт на все майно боржника. Зазначені постанови виконавчого провадження від 05.11.2019 були надіслані боржнику ОСОБА_4 , однак поштове відправлення повернулося на адресу відправника із зазначенням причин невручення такого «за закінченням терміну зберігання». 04.12.2019, після отримання з Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області матеріалів виконавчого провадження ВП №50738201, відповідачем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом 21.01.2016. 04.12.2019 відповідачем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №50738201, №60458353 у зведене виконавче провадження №60798575. 06.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №60458353. 10.12.2019 державним виконавцем проведено опис майна боржника, про що складено відповідну постанову. 26.12.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №50738201, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 21047,59 грн. 27.04.2020 відповідачем винесено постанову про призначення Підприємства громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №50738201. 28.05.2020 на адресу відповідача від стягувача, АТ «Укрсиббанк», надійшла заява вих.№24-4/509 від 21.05.2020, якою останній просив повернути виконавчий лист по справі №569/8586/15-ц, виданий Рівненським міським судом 21.01.2016 (ВП №50738201), та виконавчий лист по справі №569/8580/15-ц, виданий Волинським апеляційним судом 18.07.2019 (ВП №60458353) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 без подальшого примусового виконання у зв`язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку. 01.06.2020 старшим державним виконавцем Рівненського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління винесено постанови про виведення виконавчого провадження № 60458353 та виконавчого провадження №50738201 із зведеного виконавчого провадження ВП №60798575. 01.06.2020 державним виконавцем, на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено: постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №60458353 від 01.06.2020; постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50738201 від 01.06.2020. У вказаних постановах зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження. Цього ж дня відповідачем винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 62225569 від 01.06.2020 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 року у розмірі 62465,41 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадження № 62225680 від 01.06.2020 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 року у розмірі 21047,59 грн. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (Закон №1404-VIII; в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов). Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону № 1404-VIII). Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Отже, у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору є рішенням, що підлягає примусовому виконанню. Оглядаючи матеріали справи колегія суддів вказує, що виконавчими документами в спірних правовідносинах є: постанова Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26.12.2019 №50738201 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн.; постанова Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 05.11.2019 №60458353 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 62465,41 грн. Предметом спору в справі, що розглядається, є постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 №62225680 та №62225569 з виконання вказаних вище постанов про стягнення виконавчого збору, що є самостійними рішеннями суб`єкта владних повноважень, а підстави і порядок їх прийняття врегульовано Законом №1404-VIII. Виходячи з аналізу норм Закону №1404-VIII порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону N1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N1302/29432 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов, Інструкція). Так, пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Колегія суддів приходить до висновку, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, якщо постанова про стягнення виконавчого збору винесена, однак, виконавчий збір не стягнуто, вона не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, на підставі якого, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації. Суд апеляційної інстанції вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 перебувала на виконанні відповідача в межах виконавчого провадження № 50738201, яке в подальшому було завершене у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, за заявою останнього, згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, а постанова про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 в розмірі 21047,59 грн. виділена в окреме провадження для подальшого виконання. Доказів сплати виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн. матеріали виконавчого провадження не містять, учасниками справи суду не надано і у матеріалах цієї адміністративної справи відсутні. Аналогічна ситуація щодо постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019. Вказана постанова перебувала на виконанні відповідача в межах виконавчого провадження № 60458353, яке в подальшому було завершене у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за заявою останнього згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, а постанова про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 в розмірі 62465,41 грн. виділена в окреме провадження для подальшого виконання. Жодних доказів щодо стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 62465,41 грн. ні матеріали вказаного виконавчого провадження, ні матеріали адміністративної справи не містять та учасниками справи суду не надано. Колегія суддів звертає увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття якого, як зазначалося судом раніше, врегульовано Законом №1404-VIII. Однак, позивач, оскаржуючи постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору жодним чином не обґрунтовує їх протиправності. При цьому, суд апеляційної наголошує на тому, що підставою для прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження є виконавчі документи, якими у цій справі є постанови про стягнення виконавчого збору ВП №50738201 від 26.12.2019 та ВП №60458353 від 05.11.2019. Ці постанови є чинними та ніким не скасовані, а тому є законним підґрунтям для прийняття на їх підставі постанов про відкриття виконавчого провадження з їх виконання. Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження № 62225680 від 01.06.2020 щодо стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн., так як і постанова про відкриття виконавчого провадження №62225569 від 01.06.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 62465,41 грн., прийняті відповідачем за наслідками повернення виконавчих документів стягувачу в межах ВП №50738201 та ВП №60458353, у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII та з дотриманням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дана позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.10.2019 у справі № 821/1109/17 та від 26.08.2020 у справі №360/4369/19 ( К/9901/1039/20). Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції наголошує, що виконавчі документи у виконавчих провадженнях №50738201 та №60458353 повернуті стягувачу АТ «Укрсиббанк» на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, а виконавчий збір у цих провадженнях не стягнуто і доказів зворотнього суду не надано, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанови про відкриття виконавчих проваджень №62225680 і №62225569 від 01.06.2020 з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак є обґрунтованими, правомірними і скасуванню не підлягають. Посилання апелянта щодо відсутності у постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.06.2020 у ВП № 50738201 та у ВП №60458353 результату фактичного виконання виконавчих листів Рівненського міського суду та Волинського апеляційного суду, що виключає підстави для стягнення виконавчого збору у визначеному в постановах розмірі, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки ні постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №60458353 від 05.11.2019, у ВП №50738201 від 26.12.2019, ні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.06.2020 у ВП №60458353 та у ВП № 50738201, ні будь-які інші постанови у цих виконавчих провадженнях не є предметом спору в даній справі. Судом також критично оцінюється посилання апелянта на можливість застосування до спірних правовідносинах висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, оскільки правовідносини у справі №2540/3203/18 виникли до внесення змін до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" від 03.07.2018, які набрали чинності 28.08.2018. Крім того, в межах розгляду справи №2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, в той час як предметом розгляду цієї справи є постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про стягнення виконавчого збору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 460/4369/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний