Постанова 4870 № 914/1308/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" грудня 2020 р. Справа №914/1308/19 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Скрипчук О.С. суддів Кордюк Г.Т. Мирутенка О.Л. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» б/н від 22.10.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2020 (суддя Стороженко О.Ф., м. Львів, повний текст рішення складено 05.10.2020) у справі № 914/1308/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів», м. Львів до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів про визнання укладеною додаткової угоди № 1 та визнання поновленим договору оренди землі від 11.03.2008. За участю представників: від позивача Яциніна М.-М.С. - ордер серії ЛВ № 114399 від 01.12.2020; від відповідача: Кузь І.І. - довіреність № 2901-вих-55665 від 22.07.2020. ВСТАНОВИВ: ТзОВ «Нафта-Львів» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 11.03.2008; визнання поновленим договору оренди землі від 11.03.2008. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2020 в позові ТзОВ «Нафта-Львів» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки сторонами не досягнуто згоди про зміну умов договору від 11.03.2008, тому наявні підстави для застосування норми ч.4 ст.33 Закону «Про оренду землі», згідно з якою факт недосягнення сторонами домовленості щодо орендної плати (та інших істотних умов договору) зумовлює припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк. Не погоджуючись з даним рішення суду, ТзОВ «Нафта-Львів» подало апеляційну скаргу б/н від 22.10.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що позов у даній справі підлягає до задоволення, оскільки він, після закінчення строку дії договору користується земельною ділянкою згідно умов договору і її цільового призначення, вчасно сплачує орендну плату, не отримував листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі. Також, апелянт звертає увагу на те, що ним неодноразово було надано відповідачу для огляду проект додаткової угоди до договору оренди про його поновлення на той самий строк на 10 р. та на тих самих умовах, що і було викладено у п. 1 запропонованого проекту додаткової угоди, а пропозиція приведення редакції кількох умов договору до вимог чинного законодавства не може розцінюватись як зміна істотних умов договору. Позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву б/н від 01.12.2020, в якій посилається на ч. 1 ст. 191 ГПК України і відмовляється від частини пунктів додаткової угоди, що міститься у прохальній частині позовної заяви і просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди поновленим, а додаткову угоду до договору оренди укладеною у редакції зазначеній у заяві. Дана заява залишена судом без розгляду, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ст. 274 ГПК у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі. Предметом спору у даній справі є визнання укладеною додаткової угоду №1 до договору оренди землі від 11.03.2008, в редакції зазначеній у резолютивній частині позовної заяви; визнання поновленим договору оренди землі від 11.03.2008. Враховуючи те, що позивач у заяві просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди поновленим, а додаткову угоду до договору оренди укладеною в іншій редакції ніж у позовній заяві, за таких обставин, остання не є відмовою від позову, а є заявою про зміну позовних вимог. Згідно ст. 46 ГПК України на стадії апеляційного провадження не може бути змінено позовні вимоги. Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх № 01-04/6688/20 від 16.11.2020), в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2008 між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Нафта-Львів» укладено договір оренди землі (надалі договір). Згідно умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:004:0037), яка розташована у м.Львові, вул.Зелена (поруч із земельною ділянкою ВАТ «Галич-Авто») для будівництва автозаправних станцій. Факт надання земельної ділянки у користування підтверджує двосторонній Акт приймання-передання об`єкту оренди від 01.10.2008. Згідно з умовами п.8 договору, строк дії останнього десять років до 27.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 26.09.2017 позивачем надіслано відповідачу лист № 21/09/ (від 21.09.2017) з проханням поновити договір на умовах, викладених у проекті додаткової угоди (розробленої орендарем). Відповідно до змісту наданого проекту додаткової угоди, орендарем подано пропозицію продовжити дію договору оренди на той самий строк, але на дещо змінених умовах. На зазначене та повторне звернення позивача про поновлення договору (Лист від 10.11.2017) Департаментом містобудування Львівської міської ради надано відповіді від 18.10.2017 та 18.12.2017, у яких, зокрема, зазначено: - ухвалою Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 введено в дію з 01.01.2017 нову нормативну грошову оцінку земель м.Львова; - на даний час розмір орендної плати за землю визначається на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, виданих відділом Держгеокадастру у 2017 році; - для проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки необхідно внести дані про ділянку до відомостей Держгеокадастру; - згідно з Ухвалою Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017, для продовження дії Договору оренди землі необхідно подати документи відповідно до встановленого переліку. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент спірних відносин) передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому, законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення. При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Судом встановлено, що позивач, у строк встановлений в п. 8 договору оренди, звертався до відповідача із пропозицією продовжити дію договору оренди землі та з проектом додаткової угоди. Однак, як вбачається із тексту проекту додаткової угоди позивач звертався до відповідача із пропозицію продовжити дію договору оренди землі на той самий строк, але на змінених умовах (пунктів 2.1-2.5). Так, позивач просив укласти додаткову угоду, зокрема: - виклавши п.1 договору у наступній редакції: «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням: 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій». Водночас, суд зазначає, що згідно п. 1 договору оренди, земельна ділянка надавалась відповідачу в оренду для будівництва автозаправних станцій; - виклавши п.16 договору у наступній редакції: «цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки -12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту». Тоді як, згідно п. 16 договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функціональним призначенням землі комерційного призначення. З наведеного вбачається, що позивач просив внести зміни до договору оренди в частині умов договору що стосуються цільового призначення земельної ділянки. Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду земл`і істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15. У цій справі предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами, стало право орендаря (позивача) на поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому статті 33 Закону України «Про оренду землі». Враховуючи встановлені судами обставини: щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі договору оренди строком на 10 років; викладення в позовній заяві вимоги про поновлення договору оренди на інших умовах, ніж визначені договором оренди, суд дійшов висновку, що хоча позивач і послався як на підставу позову на порядок поновлення договору оренди землі, передбачений статті 33 Закону, однак послідовно наполягає на поновленні договору оренди на змінених умовах, а відповідно і на порушенні відповідачем такого права. Водночас, за висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, заявлення орендарем у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших, ніж ті, які сторони визначили у договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже і унеможливлює задоволення такої вимоги у судовому порядку. За таких обставин, враховуючи, що позивач просить поновити договір оренди землі на підставі приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» на змінених умовах щодо яких сторони не дійшли згоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог. Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що позов у даній справі підлягає до задоволення на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки, запропоновані ним інші умови договору у проекті додаткової угоди про продовження дії договору приведуть договір у відповідність до норм чинного законодавства. Оскільки доводи апеляційної скарги позивача зводяться до доведення ним обставин наявності підстав для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», з огляду на встановлені судом підстави для відмови у позові, такі доводи колегією суддів відхиляються. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми Закону України «Про оренду землі» не передбачають обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди, а відтак заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо того, що позивач повинен був додати до листа-повідомлення документи не узгоджуються з нормами чинного законодавства. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2020 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» б/н від 22.10.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2020 у справі № 914/1308/19 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 30.12.20. Головуючий - суддя Скрипчук О.С. Суддя Кордюк Г.Т. Суддя Мирутенко О.Л.