Постанова 4808 № 344/16649/16-ц

Справа № 344/16649/16-ц Провадження № 22-ц/4808/1345/20 Головуючий у 1 інстанції Польська М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Мелінишин Г.П., Максюти І.О., за участю секретаря Бойчука Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Польською М.В. 24 вересня 2020 року в м. Івано-Франківську у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Батога В.В., в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Батога В.В. Скаргу мотивовано тим, що державний виконавець, не маючи підтвердження отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та не здійснивши перевірки його майнового стану, звернув своєю постановою від 13 травня 2020 року стягнення на заробітну плату, тим самим порушивши його право на мирне володіння майном. Зважаючи на наведені обставини, просив визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Батога В.В. від 13 травня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає її незаконною та необґрунтованою. Так, з правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2020 року по справі №480/487/19 вбачається, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснюється у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття у повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Таким чином, для з`ясування наявності підстав для такого стягнення необхідно перевірити відсутність чи недостатність майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум. На думку апелянта, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, вищенаведеного не врахував та не дослідив обставин прийняття головним державним виконавцем постанови від 13 травня 2020 року про звернення стягнення на його заробітну плату. Так, в порушення вимог частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» перевірка майнового стану боржника не проводилась, що свідчить про протиправність постанови від 13 травня 2020 року. Крім того, помилковим є і висновок суду про отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, оскільки докази такого отримання у матеріалах справи відсутні. Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу. Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що під час виконання виконавчого листа №344/16649/16-ц від 25 лютого 2020 року головним державним виконавцем Батогом В.В. було встановлено, що майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Рішення на сьогоднішній день ним не виконане, декларації про доходи не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання боржником не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до пункту двадцять сьомого частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця. Як вбачається з матеріалів справи, 5 березня 2020 року було відкрите виконавче провадження №61457735 з виконання виконавчого листа №344/16649/16-ц, виданого 25 лютого 2020 року Івано-Франківським міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 1378,00 грн. судового збору (а.с. 36-38). Того ж дня головним державним виконавцем Батогом В.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 29). 6 березня 2020 року головним державним виконавцем було направлено запити у відповідні державні органи про трудові відносини боржника та його доходи, наявність коштів на банківських рахунках, наявність транспортних засобів та здійснено виклик боржника (а.с. 23-27, 34). 13 травня 2020 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахування виконавчого збору/основної винагороди та витрат виконавчого провадження та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу у розмірі 1684,80 грн. (а.с. 18-19, 21-22). Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що головний державний виконавець Батіг В.В. при проведенні виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №344/16649/16-ц, виданого 25 лютого 2020 року Івано-Франківським міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 1378,00 грн. судового збору вжив всі необхідні дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід`ємною частиною судового розгляду. В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (стаття 17 вказаного Закону). Права та обов`язки державного виконавця визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно зі змістом статей 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника та передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи передбачені рішенням. Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом безпосередньо, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію та на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах. Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вказаної статті стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертаються у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установ, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів. Судом встановлено, що перед винесенням оскаржуваної постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, головним державним виконавцем Батогом В.В. було вчинено наступні дії: подано запити про трудові відносини боржника та його доходи, наявність у нього коштів на банківських рахунках, транспортних засобів, здійснено виклик боржника та накладено арешт на кошти та майно боржника (а.с. 78-83). Боржник доказів наявності у нього майна достатнього для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум суду не надав, а матеріали справи не містять. Таким чином, твердження скаржника про передчасність винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи є безпідставним. Крім того, відповідно до частини другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`ять мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. З аналізу вищезазначеної норми слідує, що виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника у випадку, якщо сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» у 2020 році мінімальна заробітна плата становить 4723,00 грн. Таким чином, п`ять мінімальних заробітних плат становить 23615,00 грн. Отже, враховуючи те, що сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності прийняття головним державним виконавцем Батогом В.В. постанови від 13 травня 2020 року про звернення стягнення на доходи боржника. Посилання апелянта на відсутність доказів отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження не беруться колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, постанова про відкриття виконавчого провадження від 5 березня 2020 року була відправлена ОСОБА_1 рекомендованим листом з врученням та отримана ним особисто 12 березня 2020 року (а.с. 31-33). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування постанови від 13 травня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки головний державний виконавець Батіг В.В. при її винесенні діяв відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин І.О. Максюта Повний текст постанови складено 30 грудня 2020 року.