Постанова 4803 № 200/1295/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1192/20 Справа № 200/1295/14 Суддя у 1-й інстанції - Яковлев Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та на додаткове рішення цього ж суду від 29 червня 2016 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є правонаступником ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИЛА: 22 січня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №800003526, за яким ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 53047,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 01.04.2023 року. 01 липня 2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Договір про внесення доповнень №1 до кредитного договору №800003526 від 01.04.2008 року, відповідно до якого банк збільшив розмір кредиту та додатково надав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 43003,33 доларів США на строк до 01.07.2012 року. Позичальник за вказаним договором умови належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 01.11.2013 року, має заборгованість: 56256,58 дол. США (449658,85 грн. за курсом валют НБУ) - розмір неповернутого кредиту, 37790,33 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 759212,44 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що загалом дорівнює 6820101,99 грн. за курсом валют НБУ 7,9930 (а.с. 2-4, 60-63 т.1). 05.08.2015 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої нарахована заборгованість за вказаним кредитним договором, станом на 22.05.2015 року, у розмірі 29882921,00 грн. (за курсом валют НБУ 20,678827), з яких 1163320,09 грн. (56256,58 дол. США) - заборгованість за кредитом, 1112556,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 27607044,86 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 222- 223, 224 228 т.1). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа Банк» та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №800003526-И з подальшим внесенням змін та доповнень. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 53,90 кв.м., житловою площею 32,80 кв.м., на АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачам на праві власності. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №800003526 від 01.04.2008 року, яка становить 29882921,00 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно з ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижньому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; та стягнути солідарно витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. (а.с. 2-4, 222-223 т.1). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №800003526 від 01.04.2008 в розмірі 1354325,23 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, наданого Виконкомом міської Ради народних депутатів м.Дніпропетровська 04.02.1998 року, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижньому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій (а.с. 24-27 т.2). Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року доповнено рішення, зазначити в резолютивній частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2015 року складові заборгованості за кредитним договором в розмірі 29882921,00 грн., з яких 1163320,09 грн. - заборгованість за кредитом, 1112556,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 27607044,86 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 57-58 т. 2). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 червня 2016 року скасовано. Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №800003526 від 01 квітня 2008 року у загальному розмірі 3475876 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1163320,09 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1112556,05 грн., заборгованості по пені у розмірі 1200000,00 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою іпотечним договором №800003526-И від 01 квітня 2008 року в розмірі 382700,00 грн. В порядку ст. 217 ЦПК України відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі по 1218,00 грн. з кожного (а.с. 142-155 т.2). Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 209-216 т.2). В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваних рішення та додаткового рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою представника АТ «Альфа-Банк» - Грицая В.О. та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від 28.07.2020 року (а.с.139 т.3), а також рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 149, 150 т.3). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення та додаткове рішення місцевого суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №18020558 (бланк серії ССІ №505028), виданого 07.03.2008 року КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, співвласниками квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_1 (1/4 частка), ОСОБА_2 (2/4 частки) (а.с. 47-48 т.1). 01 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800003526, згідно якого банк надав, а ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 53047,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2023 року (а.с.5-12, 13-15 т.1). Пунктом 5.1 розділу 2 (Загальні умови кредитування) кредитного договору №800003526 від 01 квітня 2008 року, погоджено, що банк має право вимагати (в тому числі в судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов`язань з повернення кредиту за договором у випадку істотного порушення позичальником зобов`язань за договором, зокрема, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць (а.с. 7-12 т.1). За змістом пункту 10.5 розділу 2 (Загальні умови кредитування) кредитного договору №800003526 від 01 квітня 2008 року, сторони, реалізуючи свої права, що встановлені статтею 259 ЦК України, домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів, пені) тощо, становить 50 років; сторонами встановлено, що вказане застереження до договору є договором про збільшення позовної давності (а.с. 12 т.1). Додатком №1 до договору №800003526 від 01.04.2008 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 погодили Графік погашення заборгованості, яким визначено внесення щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків за його користування (а.с. 13-15 т.1). З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 01 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №800003526-И, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. за №617, згідно з яким було надано в іпотеку нерухоме майно, яке належить їм на праві приватної власності, а саме житлову квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 (а.с. 31-37 т.1). Ціна предмету іпотеки визначена сторонами в іпотечному договорі №800003526-И у розмірі 382700,00 грн. (пункт 3.3 договору). 01 липня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №800003526, відповідно до умов якого банк додатково надав позичальнику 4303,33 долари США та погоджено зміну процентної ставки в залежності від періоду сплати (а.с.16-20, 21 т.1). Цього ж дня ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 уклали договір від 01 липня 2009 року про внесення змін і доповнення №1 до іпотечного договору №800003526-И від 01.04.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є. за №531, за змістом якого було погоджено зміни, що внесені до основного (кредитного) договору №800003526 від 01.04.2008 року договором про внесення змін та доповнень №1 від 01.07.2009 року (а.с. 38-39 т.1). У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору №800003526 від 01.04.2008 року, станом на 22.05.2015 року, банком нарахована заборгованість у розмірі 29882921,00 грн (за курсом валют НБУ 20,678827), яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1163320,09 грн. (56256,58 дол. США за курсом валют НБУ 20,678827), заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 1112556,05 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 27607044,86 грн. (а.с.222-228 т.1). Позивач 04 лютого 2010 року направив відповідачам письмову вимогу про усунення порушень від 02.02.2010 року №4050-102-б/б, в якій банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованість, яка існує станом на 25.01.2010 року (а.с. 101-106 т.1). Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у м. Чернігів від 13 квітня 2010 року у справі №369-6/48/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800003526, а саме: тіло кредиту - 450520,78 грн. (за курсом валют НБУ еквівалентно 56256,58 дол. США), заборгованість по процентам - 33017,52 грн., пеню в сумі 31822,74 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.113-115 т.1). Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2011 року, у справі №6-313/11 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 13.04.2010 року відмовлено (а.с. 17-19, 12-14 т.3). Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2011 року, у справі №6-314/11 в задоволенні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 13.04.2010 року відмовлено (а.с. 7-9, 10-11, 15-16 т.3). Також встановлено, що 08 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №152, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_6 в рахунок задоволення вимоги банку до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №800003526 від 01 квітня 2008 року у розмірі заборгованості за період з 01 серпня 2009 року по 10 січня 2013 року в тому числі: за кредитом у сумі 449658,85 грн. (56256,58 дол. США за курсом валют НБУ 7,9930), відсотків у сумі 235568,10 грн., а також витрат банку на вчинення виконавчого напису у сумі 4000,00 грн., а всього на загальну суму 689226,95 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року у цивільній справі №200/4568/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим №152 від 08.02.2013 року. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року (провадження 22-ц/774/543/14) рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року змінено в частині обґрунтування задоволення позову. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» відхилено. Судом апеляційної інстанції оглянуто вказану вище цивільну справу №200/4568/13-ц. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року не оскаржувалось та набрало законної сили. 27 грудня 2013 року АТ «Альфа-Банк» направило відповідачам повідомлення про усунення порушень та вимогу про добровільне виселення №107034-102б/б від 26.12.2013 року, в якому позивач вказав про наявність простроченої заборгованості та вимагав від позичальника у строк протягом 30 календарних днів з моменту надіслання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції (а.с.54-56 т.1). Відповідачами зазначена вище вимога була отримана 05 січня 2014 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.57-59 т.1). Також встановлено, що співвідповідач у справі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №1710 (а.с. 156 т.3). Згідно копії спадкової справи №12/2020 (02-14) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , розпочатої 20.03.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В.А., із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась донька спадкодавця - ОСОБА_3 (а.с. 155, 164 т.3). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали нотаріусу 20 березня 2020 року заяви про відмову від належних їм часток спадкового майна за законом на користь іншого спадкоємця - ОСОБА_3 (а.с. 153, 154 т.3). 20 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду із заявою про залучення її до участі у даній справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 (а.с. 130-134 т.3). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 , що померІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 . Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. АТ «Альфа-Банк» використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, пені за порушення умов договору, шляхом звернення до постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у м. Чернігів, яким у справі №369-6/48/10 13 квітня 2010 року ухвалено зазначене вище рішення щодо стягнення відповідних грошових сум. Суд наголошує, що, відповідно до змісту зазначеного вище рішення третейського суду №369-6/48/10 від 13 квітня 2010 року, АТ «Альфа-Банк» було подано позов до ОСОБА_1 про дострокове стягнення з нього усієї суми непогашеного кредиту. Такими діями кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Отже, АТ «Альфа-Банк» відповідно до пункту 5.1 Загальних умов кредитування змінило строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з подачею позову до третейського суду про стягнення з позичальника всією суми несплаченого кредиту, який настав не пізніше 13 квітня 2010 року. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18). Тобто, після закінчення строку виконання основного зобов`язання припинилося право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом та пеню. Виходячи з викладеного, колегія приходить до висновку про обґрунтованість розміру заборгованості за кредитним договором №800003526 від 01.04.2008 року по тілу кредиту в сумі 1163320,09 грн. (еквівалентно 56256,58 дол. США за курсом валют НБУ 20,678827, станом на 22.05.2015 року), процентам в розмірі 16465,31 грн. (796,24 дол. США) та пені в сумі 36808,11 грн. (1779,99 дол. США), яка сформувалась станом на 13 квітня 2010 року, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, з урахуванням курсу НБУ гривні до долара США 20,678827 (а.с. 226-228 т.1). Підстави для нарахування процентів та пені після 13.04.2010 року - відсутні, з урахуванням наведених вище фактів. Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 6.1 іпотечного договору №800003526-И від 01 квітня 2008 року визначено, зокрема, що у разі порушення боржником основного (кредитного) договору та/або іпотекодавцем умов цього договору іпотекодержатель направляє іпотекодавцю/боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого (тридцятиденного) строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Пунктом 6.2 іпотечного договору №800003526-И від 01 квітня 2008 року визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове урегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у пункту 6.3 цього договору. Згідно пункту 8 іпотечного договору №800003526-И від 01.04.2008 року даний договір діє до припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). А календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України). З огляду на вказане у іпотечному договорі сторони не встановили строк дії договору у розумінні статті 251 ЦК України. За змістом пункту 8 іпотечного договору №800003526-И від 01.04.2008 року даний договір діє до припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Отже, умова договору іпотеки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання певної події, не встановлює строк його дії у розумінні статті 251 ЦК України, адже строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Наведені висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц. Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення у даній справі, 25 червня 2014 року було подано письмову заяву про застосування позовної давності (а.с. 97-100 т. 1). Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки. Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Виходячи з викладеного, враховуючи, що, як встановлено вище, кредитором змінено строк виконання основного зобовязання на 13 квітня 2010 року; враховуючи, що іпотечний договір є похідним від основного зобовязання, - колегія дійшла висновку, що саме з 14.04.2010 року розпочався перебіг трирічного строку позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який закінчився 13.04.2013 року. Колегія наголошує, що іпотечний договір №800003526-И від 01.04.2008 року та договір від 01.07.2009 року про внесення змін і доповнення №1 до іпотечного договору, які укладені у належній письмовій нотаріальній формі, не містять умов щодо збільшення строку позовної давності. За змістом пункту 10.5 розділу 2 (Загальні умови кредитування) кредитного договору №800003526 від 01 квітня 2008 року, сторони домовились, що позовна давність за спорами, що випливають із кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів, пені) тощо, становить 50 років (а.с. 12 т.1). Однак, умови кредитного договору щодо збільшеного строку позовної давності не поширюються на зобовязання за договором іпотеки, оскільки в іпотечному договорі збільшена позовна давність сторонами не передбачена. Крім того, кредитний договір (в тому числі і умова щодо збільшення строку позовної давності) укладений у простій письмовій формі, тоді як для договору іпотеки є обовязковою письмова нотаріальна форма. Згідно статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Винесення нотаріусом виконавчого напису від 08 лютого 2013 року №152 про звернення стягнення на предмет іпотеки не призвело до переривання позовної давності, оскільки вказаний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню рішенням суду у справі №200/4568/13-ц, що набрало законної сили; за викладених обставин виконавчий напис нотаріуса від 08 лютого 2013 року №152 не створює правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю. Про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлено, доказів поважності причин пропуску позовної давності, доказів переривання перебігу позовної давності - не надано, судом не встановлено. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що з даним позовом до суду позивач звернувся лише 22 січня 2014 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті (а.с. 71 т.1); враховуючи також, що збільшена позовна давність сторонами договору іпотеки не встановлена; приймаючи до уваги, що трирічний строк позовної давності за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився 13.04.2013 року та судом не встановлено наявності підстав для його поновлення, - колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з пропуском позивачем без поважних причин трирічного строку позовної давності. Отже, апеляційні скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню; рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги, що апеляційні скарги задоволені та в задоволенні позову відмовлено, з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4019,40 грн., що підтверджується квитанцією від 10.08.2016 року (а.с. 69 т.2). Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є правонаступником ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 4019 (чотири тисячі дев`ятнадцять) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді