Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/441/20

Справа № 299/441/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 грудня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю. імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Левка Т.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив : У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13.12.2012 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 1900 грн. у ввигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач, в свою чергу, не виконав покладених на нього договором обов`язків, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість станом на 31.12.2019 року у розмірі 305519,78 грн. з яких: 1554,79 грн - заборгованість за тілом кредиту; 296864,99 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 7100 грн. - заборгованість за пенею. Користуючись свої правом вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом позивач визначає заборгованість до стягнення у розмірі 139967,59 грн., яка складається з наступного: 1554,79 грн - заборгованість за тілом кредитом кредиту; 138412,80 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 13.12.2012 року по 31.08.2018 року. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 139967,59 грн. та також судові витрати. Заочним рішенням рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 13.12.2012 року у розмірі 1554,79 грн. (тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 79 копійок), що є заборгованістю за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання по судовим витратам. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржено, тому апеляційний суд у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п`ятнадцять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13.12.2012 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 1900 грн. Також до позовної заяви додані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD» (а.с.12); додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Згідно з наданого банком розрахунку за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 31.12.2019 року у розмірі 305519,78 грн. з яких: 1554,79 грн - заборгованість за тілом кредиту; 296864,99 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 7100 грн. - заборгованість за пенею. Користуючись свої правом вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 139967,59 грн., яка складається з наступного: 1554,79 грн - заборгованість за тілом кредитом кредиту; 138412,80 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 13.12.2012 року по 31.08.2018 року. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Задовольняючи позов частково та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме на таких умовах, не доведено всіх істотних умов договору, а отже відсотки не можуть бути стягнуті. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.12.2012 року, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У анкеті-заяві, наданій позивачем, зазначені лише дані про особу позичальника, і у ній не зазначена процентна ставка.Також апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.12.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). У справі, що розглядається, міститься Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://privatbank.ua/), які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих йому умов щодо розміру відсотків. Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та порядок їх сплати. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, що, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для стягнення 138412,80 грн. заборгованості по процентам за користування кредиту. Посилання апелянта на те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 13.12.2012 року висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені посилання апелянта не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карти, запропонованих банком, погодився відповідач. Посилання в апеляції на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №356/1635/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі №428/2873/17, від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі №666/388/16-ц не може бути взято до уваги, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає саме позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року з подібних правовідносин, що розглядались у справі № 342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики, Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок, що в свою чергу, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: