Постанова Київський апеляційний суд № 367/3171/20

справа № 367/3171/20 головуючий у суді І інстанції Саранюк Л.П. провадження № 22-ц/824/9415/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 21 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Мостової Г.І., суддів: Рейнарт І.М., Слюсар Т.А., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про примусове проникнення до володіння боржника ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в : У травні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з поданням, у якому просив надати дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967, що належить на праві власності ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні № 59801078. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2020 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про примусове проникнення до володіння боржника ОСОБА_1 . Надано приватному виконавцеві виконавчого округу Київської області Говорову П.В. дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні № 59801078. Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, є власником майна, а приватним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника як можливого способу виконання судового рішення. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням матеріальних і процесуальних норм. Судом першої інстанції не було досліджено та не було прийнято до уваги, що приватним виконавцем не надано доказів щодо перешкоджання боржником у вчиненні виконавчих дій, зокрема: не надано доказів здійснення виїзду (виходу) за місцем проживання; не надано доказів недопущення приватного виконавця для проведення виконавчих дій; не надано Акту приватного виконавця від 03 жовтня 2019 року, у зв`язку з чим безпідставно звинувачено боржника у вчиненні морального тиску під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження шляхом висловлення погроз в адресу виконавця; не надано доказів направлення викликів приватного виконавця боржнику. У зв`язку із відсутністю цих доказів, оскаржувана ухвала є невмотивованою, та такою, що безпідставно обмежує права ОСОБА_1 , гарантовані Конституцією України. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 навмисно вчиняє перешкоди державному виконавцю під час здійснення ним виконавчих дій. Також, при посиланні на здійснення виїзду (виходу за місцем) проживання не вказано, що боржник був присутній вдома, що він відмовляється відчинити двері чи не бажає впустити державного виконавця до помешкання, за місцем вчинення виконавчих дій. Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що жодних перешкод у здійсненні приватним виконавцем його передбачених законодавством обов`язків боржник не вчиняє, навпаки, активно шукає шляхи для виконання судового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 жовтня 2010 року. Боржник неодноразово звертався до стягувача з листами та проектами мирової угоди для розстрочення виконання судового рішення або для надання дозволу на реалізацію належного боржнику майна. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що приватним виконавцем не доведено фактів ухилення боржника від проведення виконавчих дій, що у свою чергу, свідчить про передчасність його вимоги щодо примусового проникнення до володіння боржника та безпідставність даного подання, що і є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у статті 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла. Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Відповідно до п. 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. (надалі - приватний виконавець), перебуває виконавче провадження № 59801078 з примусового виконання виконавчого листа № 2-934/2010 від 17 березня 2011 року, виданого Ірпінським міським судом Київської області, згідно до резолютивної частини якого вказано: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Індустріально-експортний Банк» заборгованість за кредитним договором і штрафні санкції у розмірі 915 698 грн 01 коп. Стягувачем є АТ «Креді Агріколь Банк» (ПАТ «Індустріально-експортний Банк»). 13 серпня 2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59801078 та зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно за встановленою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 формою (додаток 1) та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 14 серпня 2019 року приватним виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, а саме: 1) боржнику направлено постанову про арешт майна від 13 серпня 2019 року № 4858, якою повідомлено про накладення арешту на майно та встановлено заборону на його відчуження; 2) накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк» та в АТ «Піреус Банк МКБ» та інших банківських установах (15 банківських установ). Під час здійснення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження у ВП 59801078 приватним виконавцем було з`ясовано, що: 1) з наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації на праві власності ОСОБА_1 належать: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки: 3210945600:01:078:0144; 2) згідно з інформації, наданої АТ «Кредобанк», АТ «Перший Український міжнародний банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України», АБ «Південний», АТ «Універсал банк», ПАТ «Укргазбанк» боржником у цих банківських установах рахунки не відкривались. Листом АТ «ОТП Банк» від 20 серпня 2019 року № 25-4/10323-БТ повідомлено про прийняття до виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 14 серпня 2019 року ВП № 59801078. Крім цього повідомлено, що залишок на рахунку боржника № 262030847787 становить 31 грн 20 коп. та на рахунку № НОМЕР_1 становить 03 грн 17 коп. Листом АТ КБ «Приватбанк» від 21 серпня 2019 року № 20.1.0.0.0/7?19082Б повідомлено, що на рахунках боржника недостатньо коштів для виконай постанови приватного виконавця від 14 серпня 2019 року. Регіональним сервісним центром МВС в Київській області листом від 09 вересня 2019 року № 31/10-4084 повідомлено, що боржник володіє транспортним засобом ЗАЗ 110307, (2004) синього кольору. Крім цього, в акті приватного виконавця від 03 жовтня 2019 року зазначено, що боржник під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59801078 висловлював погрози в адресу приватного виконавця з приводу подальшого вчинення виконавчих дій приватним виконавцем. Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2019 року та 06 грудня 2019 року помічником приватного виконавця було здійснено вихід за місцем реєстрації (проживання) боржника за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з Актом приватного виконавця від 04 листопада 2019 року вказано, що потрапити до житла з метою перевірки майнового стану боржника не вдалося, боржником доступ до приміщення не надано, боржник про вчинення виконавчих дій попереджений (а.с.93). 04 листопада 2019 року приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, де зазначено, що виконавчі дії були проведені за відсутності боржника (а.с. 91). Згідно з Актом приватного виконавця від 06 грудня 2019 року вказано, що потрапити до житла з метою перевірки майнового стану боржника не вдалося, боржником доступ до приміщення не надано, боржник про вчинення виконавчих дій попереджений (а.с.103). Колегія апеляційного суду вважає, що юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Оскільки відомості про отримання боржником повідомлень приватного виконавця щодо виходу 04 листопада 2019 року та 06 грудня 2019 року за місцем його реєстрації (проживання) у матеріалах справи відсутні, як відсутні докази отримання ОСОБА_1 . Постанов про залучення працівників органів внутрішніх справ від 20 жовтня 2019 року (а.с. 75, 76), від 02 грудня 2019 року (а.с. 101, 102), колегія апеляційного суду встановила, що боржник не був обізнаний про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна 04 листопада 2019 року та 06 грудня 2019 року. Враховуючи, що інших належних доказів ухилення боржника від виконання рішень суду приватним виконавцем надано не було, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Встановивши, що приватним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню боржником у здійсненні виконавчих дій, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житлового будинку. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2020 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про надання дозволу на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30612967, що належить на праві власності ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні № 59801078. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків передбачених статтею 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 29 грудня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді І.М. Рейнарт Т.А. Слюсар